«Слово і діло» публікує результати сьомої хвилі власного соціологічного опитування. Цього разу українців запитали про їхні підробітки та кредити, частоту звернення до лікарів, доступність медицини, про зростання вартості пального, контролю за перевищенням швидкості на дорогах, атаки на поїзди «Укрзалізниці», мовну політику в школах, про особисту оцінку дій президента та обізнаність щодо ситуації в окупованих Олешках. Традиційно респонденти відповіли на питання про переговорний трек, довіру до міжнародних політиків, а також про готовність служити та підтримувати благодійні фонди. П'ята частина – про переговорний трек, параметри мирної угодити та готовність служити – представлена нижче (з урахуванням динаміки попередніх опитувань). Дослідження ініційоване аналітичним порталом «Слово і діло».
Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.
Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).
Терміни проведення польового етапу: 25 вересня-1 жовтня 2026 року.
Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.
Склад регіонів:
- Київ;
- Центр: Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська;
- Північ: Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська;
- Південь: Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська;
- Схід: Донецька, Харківська;
- Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька.
Основні результати дослідження:«Переговорний трек та готовність служити у Силах оборони»
Думки респондентів щодо прийнятності втрати підконтрольних територій (виведення військ) як умови перемир’я заради припинення вогню залишаються фактично навпіл розділеними: сумарна частка супротивників таких поступок у вересні 2026 року становить 49,5%, тоді як компромісні варіанти припускають 43,5% опитаних.
Безкомпромісну позицію поділяють 30,5% респондентів, які вважають поступки скоріше неприйнятними через ризик заохочення агресора до нових нападів, та 19% категоричних супротивників, які наполягають на продовженні війни до відновлення кордонів 2022 року. Серед прихильників компромісів 23% опитаних розглядають це як вимушене тимчасове «заморожування» без офіційної відмови від територій, 15,5% оцінюють поступки як прийнятні заради якнайшвидшого закінчення війни, а 5% – виключно за умови вступу до НАТО та ЄС. Частка невизначених респондентів становить 7%. Загальна динаміка за березень–вересень 2026 року свідчить про збереження крихкого балансу суспільних настроїв: після літнього зростання зацікавленості у вимушеному «заморожуванні» у вересні відбулася ситуативна корекція зі зміцненням безкомпромісної позиції та поверненням до показників початку літа.
Аналіз даних за березень–вересень 2026 року засвідчує остаточне закріплення та стабілізацію тренду, за якого сценарій прагматичного «заморожування» конфлікту за лінією фронту під західні гарантії безпеки утримує переконливе лідерство серед респондентів (32% у вересні), випереджаючи найближчу альтернативу на 8%. Дипломатично-територіальний компроміс із поверненням до меж 23 лютого 2022 року розглядають як найбільш прийнятний 24% опитаних, тоді як принципова вимога повної деокупації до кордонів 1991 року до початку будь-яких переговорів опустилася до мінімального значення за весь період спостережень і становить 22%. Група респондентів, яка підтримує безумовне припинення бойових дій на будь-яких умовах заради збереження життів, демонструє виняткову стабільність і становить 15%, при цьому рівень невизначеності залишається на низькому рівні (7%). Таким чином, вересневий зріз остаточно підтвердив злам літнього тристороннього паритету: прагматичний сценарій «заморожування» закріпився як чільний консенсусний варіант, тоді як безкомпромісна вимога відновлення кордонів 1991 року поступається варіанту повернення до ліній 2022 року.
Аналіз динаміки за березень–вересень 2026 року засвідчує остаточне закріплення прагматично-центристського консенсусу в оцінці потенційної мирної угоди з відмовою від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові союзи: суспільне сприйняття зафіксувалося у зоні стриманого рівноважного компромісу («ні перемога, ні поразка»). У вересні 2026 року за 10-бальною шкалою центристська оцінка в 5 балів залишається абсолютним домінуючим вибором і становить 40% (порівняно з 43% у серпні), що суттєво перевищує весняні базисні значення. Сумарна частка позитивних оцінок (6–10 балів) становить 32%, із яких 11% респондентів оцінюють угоду як безумовну перемогу (10 балів), а 21% – висловлюють помірно позитивне ставлення (6–9 балів).
Негативні оцінки (1–4 бали) залишаються на низькому рівні та становлять 13% (з них лише 5% вказують на абсолютну поразку в 1 бал), тоді як частка невизначених опитаних зберігає стабільність на позначці 15%. Загалом сумарна частка тих, хто розглядає відмову від НАТО в обмін на ЄС та двосторонні альянси як компромісну нейтральність або помірну перемогу, сягає 72%, що підтверджує адаптацію суспільних настроїв до альтернативних безпекових конфігурацій.
Ідея територіальних поступок як ціни за гарантоване членство в НАТО та безпеку майбутніх поколінь продовжує наражатися на виразне несприйняття більшості опитаних, сягаючи 65% у вересні 2026 року. Динаміка за березень–вересень фіксує закріплення категоричної незгоди на максимальних позначках: 36% респондентів «категорично не погоджуються» з такою формулою (повернення до червня–серпня), а ще 29% – вказують, що «скоріше не погоджуються». Частка прихильників обміну залишається на стабільно низькому рівні – 22% (з яких лише 5% висловлюють беззастережну згоду, а 17% – помірну), тоді як 13% опитаних вагалися з відповіддю. Вересневий зріз підтверджує остаточну консервацію високого рівня відмови від концепції обміну: серед визначених респондентів три чверті принципово відкидають ідею відмови від територій навіть заради отримання прямих гарантій безпеки Альянсу.
Аналіз даних за березень–вересень 2026 року засвідчує утримання гранично високого рівня скептицизму щодо практичної дієвості можливих безпекових угод із США у разі нового нападу рф у майбутньому (79% у вересні). При цьому вересневий зріз фіксує внутрішню радикалізацію негативних оцінок: частка тих, хто «зовсім не вірить» у виконання американських безпекових зобов’язань у разі нового нападу рф, зросла на 5% і сягнула 44% (наблизившись до весняних максимумів), тоді як помірний скептицизм («скоріше не вірю») знизився до 35% за рахунок перетікання опитаних у категорію радикальної недовіри.
Оптимізм зберігає повністю стабільні показники – 13% (із них лише 2% «повністю вірять», а 11% – «скоріше вірять»), водночас частка невизначених респондентів становить 8%. Таким чином, підтвердився фундаментальний тренд, за якого майже кожен другий учасник опитування висловлює глибокий сумнів щодо спроможності зовнішньополітичних безпекових гарантій США виступити дієвим щитом у разі повторної агресії.
У вересні 2026 року зафіксовано подальшу кристалізацію негативних мобілізаційних настроїв та розширення категорії прямої відмови від мобілізації.
Оцінка особистої готовності стати до лав Сил оборони залежно від тривалості війни становить 13% (у сценарії на 3 роки), 14% (на 5 років) та 12% (на 10 років), тоді як показник прямої відмови досяг рекордних максимумів за період спостережень – 63–65% у всіх часових сценаріях. Частка діючих військовослужбовців залишається статичною (3–4% вибірки), а частка невизначених скоротилася до 20%. Ключовим трендом кварталу (липень–вересень) стало безперервне зростання неготовності мобілізуватися (+8–11 в.п., із 53–55% у липні до 63–65% у вересні) за рахунок вимивання сегмента тих, кому «важко відповісти» (скорочення з 27–27,5% до 20%), на тлі стиснення мобілізаційного потенціалу у 3-річному сценарії з 16% до 13%.
У вересні 2026 року оцінка готовності найближчих родичів долучитися до Сил оборони також засвідчила подальше зростання категоричності та кристалізацію негативних настроїв. Готовність цивільних родичів мобілізуватися залишається низькою (8% – на 3 роки, по 7% – на 5 та 10 років), тоді як показник неготовності є домінуючим у всіх часових сценаріях (44–45%). Стосовно рідних, які вже служать, готовність продовжувати службу становить 8–14%, а частка тих, чиї близькі не мають бажання продовжувати службу, сягає 8–10%. Частка невизначених варіюється у межах 26–30%. Ключовим трендом кварталу (липень–вересень) стало безперервне зростання частки тих, хто вказує на неготовність родичів долучатися до війська (+5–6 в.п., із 39% у липні до 44–45% у вересні), що відбулося переважно за рахунок вимивання категорії вагань (скорочення невизначеності з 30,5–36% до 26–30%) на тлі незначного стиснення задекларованої готовності стати до Сил оборони цивільних близьких у 3-річному сценарії (з 9,5–10% до 8%).
Загальні результати дослідження:«Переговорний трек та готовність служити у Силах оборони»
Думки респондентів щодо прийнятності втрати підконтрольних територій як умови перемир’я заради припинення вогню залишаються розділеними практично навпіл при збереженні незначного переважування супротивників поступок. Структура поглядів респондентів у вересні 2026 року виглядає наступним чином:
«Скоріше неприйнятно» (30,5%) – найпоширеніша позиція, обґрунтована застереженням щодо заохочення агресора до нових нападів.
«Прийнятно як вимушене заморожування» (23%) – найбільш затребуваний компромісний варіант, що передбачає тимчасовий характер рішень без офіційної відмови від територій.
«Категорично неприйнятно» (19%) – позиція прихильників продовження війни щонайменше до відновлення кордонів 2022 року.
«Прийнятно заради якнайшвидшого закінчення війни» (15,5%) – група послідовних прихильників безумовного припинення вогню.
«Прийнятно лише за умови членства в НАТО та ЄС» (5%) – найменш представлена компромісна альтернатива.
«Важко відповісти» (7%) – частка респондентів без сформованої позиції.
Динаміка за сім хвиль спостережень (березень–вересень 2026 року) засвідчує ситуативну корекцію суспільних настроїв після літнього зростання прихильності до вимушеного «заморожування» конфлікту. У вересні зафіксовано певне зміцнення безкомпромісної позиції (зростання частки її прихильників до 49,5% з 45,5% у серпні) та повернення показників до рівня початку літа. Оскільки коливання більшості альтернатив перебувають у межах статистичної похибки, загальна картина характеризується стійкою стабільністю та збереженням паритету між супротивниками поступок (49,5%) і тими, хто так чи інакше припускає компроміси (43,5%).
Аналіз даних за сім хвиль спостережень (березень – вересень 2026 року) засвідчує закріплення та стабілізацію тренду, що оформився наприкінці літа: сценарій прагматичного «заморожування» конфлікту за лінією фронту під західні гарантії безпеки утримує переконливе лідерство серед суспільних уподобань, тоді як вимоги максималістського порядку продовжують плавно втрачати прихильників. Вересневий зріз фіксує утримання сформованого в серпні переформатування суспільних настроїв (відхилення показників на 1–2% перебувають у межах статистичної похибки):
Сценарій «Заморожування» з гарантіями безпеки (32%) – показник прихильників припинення бойових дій за фактичною лінією фронту (без офіційної відмови від територій, але з наданням чітких безпекових гарантій від Заходу) залишився фактично на серпневому піку (32% проти 33% у серпні). Цей варіант впевнено зберігає перше місце, випереджаючи найближчу альтернативу на 8%.
Дипломатично-територіальний компроміс до меж 2022 року (24%) – після серпневого зниження частка респондентів, які вважають оптимальним повернення до лінії розмежування станом на 23 лютого 2022 року з подальшим дипломатичним врегулюванням статусу Криму та ОРДЛО, дещо відновилася до 24% (проти 22% у серпні), повернувшись до показників весни та початку літа.
Принципова деокупація до кордонів 1991 року (22%) – частка респондентів, які наполягають на повному звільненні всіх окупованих територій до кордонів 1991 року ще до початку будь-яких переговорів, продовжує повільне зниження. Після літнього піку в липні (26,5%) та серпневого зниження (24%), у вересні показник опустився до 22%, що є мінімальним значенням за весь період спостережень.
Безумовне припинення вогню/«гуманітарний пріоритет» (15%) – група респондентів, які готові підтримати припинення бойових дій на будь-яких умовах заради зупинення загибелі людей, демонструє виняткову стабільність п’ятий місяць поспіль – 15% у вересні (14–15% у травні – серпні).
Невизначені (7%) – частка респондентів без чіткої позиції залишається на стабільно низькому рівні (7% у вересні проти 6% у серпні та 9% у квітні).
У вересні 2026 року остаточно підтвердився злам тримісячного тристороннього паритету, що спостерігався на початку літа. Прагматичний сценарій «заморожування» за лінією фронту під західні гарантії безпеки закріпився як чільний консенсусний варіант (32%), тоді як безкомпромісна вимога відновлення кордонів 1991 року до початку переговорів вперше відійшла на третю позицію (22%), поступившись варіанту повернення до межі 23 лютого 2022 року (24%).
Аналіз динаміки за сім хвиль спостережень (березень – вересень 2026 року) засвідчує закріплення прагматично-центристського консенсусу: домінуюча суспільна думка продовжує сприймати потенційну відмову від НАТО в обмін на ЄС та безпекові альянси не як тріумф чи катастрофу, а як стриманий рівноважний компроміс («ні перемога, ні поразка»). У вересні 2026 року структура оцінок за 10-бальною шкалою (де 1 – абсолютна поразка, 5 – ні перемога, ні поразка, 10 – безумовна перемога) демонструє стабільність із незначним корегуванням у межах статистичної похибки:
Нейтральна позиція (5 балів – 40%) – центристська оцінка «ні перемога, ні поразка» залишається абсолютним домінуючим вибором респондентів. Після серпневого піку (43%) показник дещо знизився до 40%, однак надалі суттєво перевищує весняні базисні значення (31–34%).
Сприйняття як «перемоги» (6–10 балів – сумарно 32%) – частка тих, хто вважає такий компроміс «безумовною перемогою» (10 балів), після серпневого мінімуму (10%) зафіксувалася на рівні 11% (проти 17% у травні); сумарна частка помірно позитивних оцінок (6–9 балів) залишилася гранично стабільною (21% у вересні проти 20% у серпні).
Сприйняття як «поразки» (1–4 бали – сумарно 13%) – частка респондентів, які трактують угоду як «абсолютну поразку» (1 бал), дещо знизилася до 5% (проти 7% у липні); частка помірно негативних оцінок (2–4 бали) становить 8% (проти 6% у серпні). Невизначені (15%) – частка респондентів, які вагалися з відповіддю, залишається повністю стабільною третю хвилю поспіль (проти 20% у квітні).
Вересень 2026 року остаточно підтвердив усталеність стримано-прагматичного сприйняття євроатлантичних компромісів. Суспільство адаптувалося до сценарію альтернативних безпекових конфігурацій: сумарна частка тих, хто розглядає відмову від НАТО в обмін на ЄС та двосторонні союзи як компромісну нейтральність або помірну перемогу, становить 72%, тоді як частка спротиву (1–4 бали) не перевищує 13%.
Ідея територіальних поступок як ціни за гарантоване членство в НАТО та безпеку майбутніх поколінь продовжує наражатися на виразне несприйняття більшості опитаних (65%). З огляду на дані сімох хвиль спостережень (березень – вересень 2026 року), вересневий зріз фіксує утримання високого рівня заперечення та закріплення категоричної незгоди на максимальних позначках:
Домінування незгоди (сумарно 65%) – частка тих, хто «категорично не погоджується» з твердженням «Україна має йти на територіальні поступки в обмін на гарантоване членство в НАТО та безпеку для майбутніх поколінь», повернулася до червневого піку у 36% (проти 35% у серпні та 31% у липні), що свідчить про укорінення принципового спротиву; водночас варіант «скоріше не погоджуюся» зазнав незначного коригування до 29% (проти 31% у серпні).
Прихильники обміну (сумарно 22%) – повну підтримку концепції («цілком погоджуюся») висловлюють лише 5% опитаних, що утримується на мінімальному плато другу хвилю поспіль; частка тих, хто «скоріше погоджується», фактично не змінилася і становить 17% (проти 16,5% у серпні).
Невизначені (13%) – частка респондентів без чітко сформованої позиції залишається на рівні 13% (проти 12,5% у серпні та 17% у травні).
Результати сімох хвиль соціологічного моніторингу (березень – вересень 2026 року) засвідчують утримання гранично високого рівня скептицизму щодо практичної дієвості можливих безпекових угод із США. У вересні відбулася внутрішня переконфігурація в структурі негативних оцінок: на тлі подальшого певного скорочення частки невизначених респондентів спостерігається виразне зміщення від помірного песимізму до радикальної недовіри. Розподіл позицій респондентів у вересні 2026 року та їхня динаміка виглядають наступним чином:
Домінування скептицизму та недовіри (сумарно 79%) – показник категоричного песимізму («зовсім не вірю») зазнав зростання на 5% (з 39% у серпні до 44% у вересні), практично повернувшись до вихідних весняних максимумів (45% у березні та 44% у квітні); після серпневого сплеску (39%) частка помірно скептичних оцінок («скоріше не вірю») знизилася до 35%, що відбулося переважно за рахунок перетікання респондентів у групу радикальної недовіри.
Стриманий оптимізм (сумарно 13%) – частка тих, хто «повністю вірить» у дієвість безпекових гарантій США, залишається незмінною протягом останніх трьох хвиль (2%); варіант «скоріше вірю» зафіксувався на рівні 11% (після короткочасного липневого піку в 13%).
Невизначені (8%) – частка респондентів без чіткої думки опустилася до нового мінімуму за весь період спостережень (послідовне зниження з 11,5% у липні та 9% у серпні).
У вересні 2026 року відбулася чергова кристалізація та радикалізація суспільного скептицизму щодо зовнішньополітичних безпекових гарантій. Зафіксовано зміцнення позицій радикальної недовіри: підтвердився фундаментальний тренд, за якого майже кожен другий учасник опитування висловлює глибокий сумнів («зовсім не вірю») щодо того, що безпекові угоди із США стануть дієвим щитом у разі повторної агресії рф.
Нагадаємо, у вересні президент США Дональд Трамп заявив, що війна в Україні нібито закінчиться швидше, ніж люди собі уявляють. У жовтні західні медіа написали про те, що спецпосланці Трампа Джаред Кушнер та Стів Уіткофф представлять нові пропозиції щодо завершення війни в Україні. З нашої інфографіки можна згадати, як згасав мирний план Трампа щодо завершення війни в Україні.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»