«Слово і діло» продовжує публікувати результати соціологічного дослідження на тему параметрів мирної угоди та сценаріїв завершення війни, суспільно-політичних дилем, а також довіри до міжнародним лідерів і благодійних організацій. Попередні частини дослідження були присвячені умовам мирної угоди, благодійним фондам та етичним дилемам. Четверта частина, присвячена довірі до політичних діячів та можливим виборам, наведена нижче. Дослідження ініційовано аналітичним порталом «Слово і діло».
Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.
Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).
Терміни проведення польового етапу: 18-25 березня 2026.
Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.
Склад регіонів: Київ, Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська, Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Донецька, Харківська, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області.
Основні результати дослідження «Рівень довіри до державних і політичних діячів. Візія майбутнього лідерства»
Українське суспільство демонструє євроцентричність довіри: лідери ЄС та Великої Британії сприймаються як найнадійніші партнери. Натомість постаті Орбана, Трампа та Сі Цзіньпіна формують «трійку глобальної недовіри», що свідчить про високу тривожність українців щодо зовнішніх загроз та непередбачуваності світової політики.
Найвищий рівень «якісної» довіри до міжнародних лідерів зосереджений у Києві, на Півночі та серед людей старшого віку. Натомість молодь виступає найбільш специфічною групою: ця вікова група менше довіряє традиційним союзникам, але при цьому виявляє значно більшу терпимість до одіозних лідерів (Трампа, Орбана та Сі Цзіньпіна), ніж старше покоління.
Щодо ймовірних виборів, в українському суспільстві існує «безпековий консенсус»: сумарно 70,5% громадян вважають проведення виборів до моменту припинення вогню та отримання гарантій безпеки передчасним. Попри втому від війни, більшість українців усвідомлюють, що проведення виборів під час активних бойових дій може підірвати внутрішню стабільність та легітимність результатів. Проте кожен п'ятий громадянин вимагає негайних змін, що створює певне політичне напруження, яке державі доведеться враховувати при плануванні виходу з воєнного стану.
В Україні спостерігається вікова різниця щодо легітимності виборчого процесу в умовах війни. Якщо для старшого покоління та жінок пріоритетом є стабільність і завершення війни як передумова для політики, то для молоді та чоловіків критично важливим є оновлення влади, навіть за умови продовження бойових дій. Такий високий запит на зміни серед молоді (27% за вибори «якомога швидше») створює підґрунтя для серйозних суспільних дискусій про те, як забезпечити демократичне оновлення, не загрожуючи обороноздатності.
Респонденти демонструють високий рівень гендерної толерантності у політиці. Запит на жінку як Верховного Головнокомандувача фактично легітимізований суспільством (78% підтримки). Це свідчить про те, що участь жінок у бойових діях та волонтерстві за останні роки зруйнувала міф про жінку як «слабку стать», непридатну до управління армією. Для майбутніх виборчих перегонів стать кандидата перестане бути визначальним фактором, поступившись місцем професійним компетенціям.
Українське суспільство фактично завершило перехід до меритократичної моделі вибору лідера. Найбільшу підтримку жінка на посаді Президента або Верховного Головнокомандувача має серед найстаршого покоління (55 років і старше), яке демонструє майже повну відсутність гендерних бар’єрів. Молодь загалом лояльна, але більш схильна до сумнівів. Найбільший консервативний опір зосереджений у групі 45-54 роки, проте навіть там він не перевищує 15%, що свідчить про маргіналізацію патріархальних поглядів на управління державою та армією.
Загальні результати дослідження «Рівень довіри до українських та міжнародних державних/політичних діячів»
Результати опитування демонструють консолідовану підтримку європейських лідерів та глибокий скепсис щодо політиків, чия позиція сприймається як неоднозначна або ворожа:
Європейське тріо лідерів (сумарний показник довіри становить 54-59%) – найвищий кредит довіри мають Урсула фон дер Ляєн (58%), Еммануель Макрон (59%) та Кір Стармер (54%). Це може свідчити про високу оцінку послідовної військової та політичної підтримки з боку ЄС, Франції та Великої Британії. Примітно, що Макрон має найнижчий показник відповіді «не знаю, хто це» (3%), що робить його найбільш впізнаваним союзником.
Група стабільної підтримки – Фрідріх Мерц (51%), Дональд Туск (46%) та Джорджа Мелоні (43%) утримують позитивний баланс довіри. Проте щодо Туска та Мелоні фіксується вищий рівень невизначеності (23-24% «важко оцінити»).
Полюс недовіри та антагонізму – найвищий рівень антирейтингу зафіксовано у Віктора Орбана (сумарний показник недовіри становить 76%), причому 68% опитаних «зовсім не довіряють» цьому діячу. Це абсолютний рекорд негативного ставлення.
Дональд Трамп та Сі Цзіньпін мають високі сумарні показники недовіри – 74% та 71% відповідно. При цьому 53% респондентів відчувають до них повну недовіру, що може відображати побоювання українців щодо можливої зміни курсу США та підтримки агресора Китаєм.
Ключові демографічні та регіональні розбіжності аналізу рівня довіри до міжнародних лідерів:
Жінки суттєво більше довіряють жінкам-лідерам – Урсула фон дер Ляєн отримала від жінок 2,95 бали проти 2,77 у чоловіків. Чоловіки натомість виставляють вищі бали лідерам, з якими пов'язані складні економічні чи безпекові питання – Дональд Туск (2,72) та Фрідріх Мерц (2,74) сприймаються чоловічою аудиторією краще, ніж жіночою.
Спостерігається чітка кореляція – чим старші респонденти, тим вищий бал довіри вони виставляють ключовим західним партнерам. Урсула фон дер Ляєн та Кір Стармер долають позначку «3,0» (позитивна довіра) лише у групі 55 років і старше (3,05 та 3,06 відповідно). Натомість молодь (18-29 років) демонструє значно більшу стриманість до всіх «друзів України», виставляючи їм бали в діапазоні 2,48-2,65. Це може свідчити про вищий рівень очікувань або певний скепсис щодо темпів підтримки.
Молодь менш радикальна – хоча Трамп, Сі Цзіньпін та Орбан мають найнижчі бали в усіх групах, молодь (18-29 років) ставиться до них значно лояльніше, ніж старші: Дональд Трамп – 1,79 у молоді проти 1,42 у групи 55 років і старше; Віктор Орбан – 1,45 у молоді проти 1,23 у групи 55 років і старше; Сі Цзіньпін – 1,64 у молоді проти 1,34 у групи 55 років і старше.
Київ та Північ є «бастіонами» довіри до європейських лідерів. Тут Урсула фон дер Ляєн (3,08) та Кір Стармер (2,98) мають пікові показники. Південь та Схід налаштовані більш прохолодно навіть до союзників. Наприклад, Еммануель Макрон на Півдні має 2,58 бали проти 2,89 у Центрі.
Загальні результати дослідження «Візія майбутнього політичного лідерства»
Результати опитування фіксують чіткий пріоритет безпеки над політичними процесами, що відображається у розподілі відповідей щодо оцінки того, коли в Україні слід провести перші загальнонаціональні вибори (президента, Верховної Ради, місцеві вибори):
Домінування консервативного підходу – майже кожен другий респондент (49,5%) переконаний, що вибори мають відбутися лише після повної мирної угоди та зняття воєнного стану. Це свідчить про глибоке розуміння технічних та безпекових складнощів: неможливості голосування на прифронтових територіях, забезпечення прав військових та безпеки виборчих дільниць.
Запит на швидке перезавантаження після миру – 21% респондентів готові йти на вибори одразу після підписання перемир'я, не чекаючи повної мирної угоди. Для цієї групи критичним фактором є наявність безпекових гарантій, які б дозволили повернутися до політичного життя.
Радикальний запит на оновлення – 20,5% опитаних вважають, що вибори потрібні якомога швидше, навіть до припинення вогню. Це відображає існуючий у частині суспільства запит на негайне оновлення влади та політичну відповідальність, попри воєнні ризики. Лише 9% обрали варіант «важко відповісти», що вказує на досить високу сформованість позиції щодо цього питання.
Виявлено статистично значущі розбіжності у відповідях респондентів щодо оцінки того, коли в Україні слід провести перші загальнонаціональні вибори, залежно від статі та віку:
Жінки значно обережніші – 55% виступають за вибори лише після повної перемоги/миру, і лише 16% хочуть виборів «під час вогню». Чоловіки більш радикальні – кожен четвертий (26%) вимагає виборів негайно, а сумарна частка тих, хто не хоче чекати повної мирної угоди, серед чоловіків становить 50%.
Дані свідчать про те, що чим молодший респондент, тим вищим є його запит на політичні зміни, попри війну. Серед респондентів віком 18-29 років прихильники негайних виборів (27%) та виборів після перемир'я (25%) у сумі складають 52%. Лише 32% молоді готові чекати повної мирної угоди (це майже вдвічі менше, ніж серед старшого покоління).
Водночас серед молоді найбільше тих, хто вагається (16%), що вказує на складність вибору між демократією та безпекою. Серед вікової групи 55 років і старше 59% респондентів категорично проти виборів до завершення війни. Лише 2% серед респондентів віком від 55 років не змогли відповісти на це питання – респонденти старшого віку мають найміцніше переконання, що політична боротьба під час війни є недоречною. Респонденти середнього віку (30-44 роки та 45-54 роки) плавно переходять від молодіжного радикалізму до старшого консерватизму, демонструючи поступове зростання підтримки варіанту «після зняття воєнного стану» (від 47% до 52%).
Результати тесту Хі-квадрат Пірсона вказують на відсутність стійкої залежності відповідей від регіонального фактора.
Результати опитування свідчать про справжній антропологічний зсув в українському суспільстві. Попри повномасштабну війну, яка традиційно вважається «чоловічою справою», українці демонструють високий рівень гендерної сліпоти на користь професіоналізму. Отримані дані фіксують відхід від патріархальних стереотипів навіть у питаннях загальнонаціонального лідерства:
Домінування меритократії – переважна більшість українців (64%) обирають професіоналізм, заявляючи, що стать не має значення. Це ключовий показник зрілості суспільства, де особисті якості та фаховість лідера важать більше, ніж гендерні ролі.
Загальна лояльність – сумарно 78% громадян (64% «так» + 14% «скоріше так») готові бачити жінку на найвищій державній посаді та на чолі Сил оборони. Це відкриває широке електоральне вікно для жінок-лідерок у поствоєнній політиці.
Лише 8% респондентів вважають, що в часи війни лідером має бути виключно чоловік. Категоричне заперечення жінки-президента («категорично ні») висловили лише 5% опитаних. 9% тих, кому важко відповісти, ймовірно, орієнтуватимуться на конкретну персоналію, а не на стать кандидата.
Дані демонструють, що в українському суспільстві сформувався стійкий імунітет до гендерних стереотипів, проте він має різну природу в окремих вікових групах:
найцікавіший інсайт зафіксований серед старшого покоління (55 років і старше), яке демонструє найвищий рівень готовності голосувати за жінку на посаду Президента, базуючись на професіоналізмі – 69% (проти 58-62% в інших вікових групах). Респонденти з цієї вікової групи також мають найнижчий показник категоричної відмови (лише 2%). Схоже, для цієї групи досвід та результативність важать значно більше за гендерні упередження;
молоде покоління (18-29 років) виявилося найбільш «полярним». З одного боку, вони мають високий сумарний рівень лояльності (78%), але водночас серед молоді зафіксовано один з найвищих показників категоричного «ні» – 8%. Також молодь частіше за інших обирає варіант «скоріше так» (20%), що вказує на певну невпевненість або очікування конкретних кандидатур;
у віковій групі 45-54 роки спостерігається найбільший супротив ідеї жінки-головнокомандувача під час війни – сумарно 15% (6% «скоріше ні» + 9% «категорично ні») вважають, що лідером має бути чоловік. Це покоління залишається найбільш вірним традиційним уявленням про ієрархію;
чим старші респонденти, тим чіткіша їхня позиція. Якщо у віковій групі 30-44 роки кожен восьмий (13%) не може визначитися, то серед групи 55 років і старше таких лише 5%.
Результати тесту Хі-квадрат Пірсона вказують на відсутність стійкої залежності відповідей від статевого та регіонального факторів.
Результати опитування демонструють виражений запит на «золоту пору» професійної реалізації, про що свідчить розподіл відповідей на питання щодо віку майбутнього лідера країни, який вважають оптимальним для періоду відбудови:
домінування «зрілої компетентності» – майже кожен другий респондент (47%) вважає оптимальним вік 45-60 років. Це свідчить про те, що для періоду відбудови країні потрібен лідер, який вже має значний життєвий та управлінський досвід, але ще володіє високою працездатністю та сучасним поглядом на світ;
запит на нове покоління – 22% респондентів бачать лідером людину віком 35-44 роки. Це запит на енергійність, інноваційність та повний розрив із радянським минулим, проте цей показник удвічі поступається запиту на зрілість;
відмова від «геронтократії» – лише 3% опитаних вважають оптимальним вік 60 років і старше. Попри повагу до досвіду, суспільство не бачить людей похилого віку драйверами масштабної та динамічної відбудови;
віковий агностицизм – майже чверть громадян (23%) стверджують, що вік не має значення.
Дані свідчать про те, що уявлення про «ідеальний вік» лідера сильно корелюють із віком самого респондента, а також залежать від статі:
Жінки дещо більше за чоловіків схиляються до чітко визначених вікових рамок (лише 19% вважають, що вік не має значення). Вони частіше за чоловіків підтримують як молодих (25%), так і зрілих лідерів (48%). Чоловіки демонструють більший рівень «вікового лібералізму»: 27% з них вважають, що вік не має значення, фокусуючись, ймовірно, на професійних якостях чи ідеології.
Молодь (18-29 років) – єдина група, де запит на молодого лідера (35-45 років) є найвищим (37%) і переважає запит на зрілого керівника. Молодь хоче бачити при владі людей, які розмовляють з ними однією мовою та мають схожий життєвий темп. Старше покоління (55 років і старше) демонструє максимальну довіру до зрілих лідерів (45-60 років) – 57%. Це свідчить про те, що досвідчені люди шукають у майбутньому керівнику насамперед стабільність та перевірену компетенцію. Чим старшим є респондент, тим менше він вагається. У віковій групі 55 років і старше лише 2% не змогли відповісти, тоді як серед молоді цей показник у 4 рази вищий (8%).
Стійке ігнорування геронтократії – показник у 3% для оптимального віку лідера країни старше 60 років є стабільним для всіх вікових та гендерних груп без винятку. Це свідчить про суспільний консенсус: відбудова України – це задача для активних людей середнього віку, а не для ветеранів політики минулих десятиліть.
Результати тесту Хі-квадрат Пірсона вказують на відсутність стійкої залежності відповідей від регіонального фактора.
Нагадаємо, президент Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що для проведення виборів необхідною умовою буде припинення вогню, а також гарантії безпеки від партнерів. Сам він, за його словами, не чіпляється за владу.
Аналітики «Слово і діло» зібрали вісім ознак, що вибори в Україні, ймовірно, не відбудуться до кінця 2026 року. Також раніше ми проаналізували, в якому стані виборчі дільниці в регіонах на п’ятий рік повномасштабної війни – скільки зруйновано або пошкоджено.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»