Результати соціологічного дослідження на тeму «Переговорний трек та параметри мирної угоди»

«Слово і діло» публікує результати соціологічного дослідження на тему параметрів мирної угоди та сценаріїв завершення війни, суспільно-політичних дилем, а також довіри до міжнародним лідерів і благодійних організацій. Перша частина, присвячена переговорному треку, представлена нижче. Дослідження ініційовано аналітичним порталом «Слово і діло».

Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).

Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.

Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).

Терміни проведення польового етапу: 18-25 березня 2026.

Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.

Склад регіонів: Київ, Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська, Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Донецька, Харківська, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області.

Основні результати дослідження: «Переговорний трек та параметри мирної угоди»

Аналіз свідчить про відсутність суспільного консенсусу щодо втрати територій як умови миру, проте домінує стримано-негативне ставлення: майже кожен другий респондент (49%) вважає територіальні поступки неприйнятними, вбачаючи у цьому ризик нової агресії або наполягаючи на боротьбі до відновлення кордонів 2022 року. Значна частина опитаних допускає компроміс, але переважно у форматі «заморожування» (19%) або за умови вступу до НАТО та ЄС (7%). Лише 15% готові на безумовні поступки заради миру. 10% опитаних не мають сформованої позиції, що вказує на високу чутливість та складність питання для суспільного вибору.

Суспільна думка щодо умов припинення вогню залишається сегментованою, без єдиного домінуючого сценарію. Найбільш підтримуваний варіант (30%) – «Заморожування» конфлікту за лінією фронту за умови отримання західних гарантій безпеки. Майже рівні групи респондентів обирають або повернення до лінії 23.02.22 із подальшою дипломатією (24,5%), або повне звільнення територій до кордонів 1991 року до початку переговорів (24%).

Найменша частка опитаних (14%) готова до припинення вогню на будь-яких умовах заради збереження життів. Частка тих, хто не зміг визначитися з відповіддю, становить 7,5%.

Сценарій відмови від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові угоди сприймається суспільством радше нейтрально-позитивно: 32,5% респондентів готова вважати такий компроміс «перемогою/скоріше перемогою» України. Найбільша група опитаних (34%) не вбачає в цьому варіанті ані явного успіху, ані поразки («ні перемога, ні поразка»). 14,5% респондентів оцінюють таку угоду як «поразку». Кожен п'ятий респондент (19%) не готовий до однозначної оцінки, що можливо вказує на складність вибору між НАТО та альтернативними гарантіями.

Ідея територіальних поступок як ціни за гарантоване членство в НАТО та безпеку майбутніх поколінь не знаходить підтримки у більшості опитаних (62%).

79% опитаних не вірять у виконання США своїх безпекових зобов'язань у разі нового нападу росії після підписання угоди (45% – зовсім не вірять, 34% – скоріше не вірять). Сумарний рівень довіри становить лише 11% (2% – повністю вірю, 9% – скоріше вірю). Кожен десятий учасник опитування не зміг визначитися з відповіддю на це питання.

Українське суспільство демонструє запит на максимальні стратегічні безпекові гарантії від США, не довіряючи короткостроковим угодам: 60% респондентів вважає надійними лише ті зобов'язання, що не мають часових обмежень. 26% опитаних орієнтується на термін у 30-50 років. 3% учасників опитування висловлюють підтримку 15-річного терміну. Дані свідчить про те, що загроза з боку рф сприймається як екзистенційна та тривала, а не ситуативна.

У суспільстві сформувався чіткий запит на ядерне стримування: 75% респондентів або вимагають відновлення власного ядерного арсеналу (49%), або погоджуються на без’ядерність виключно під захистом ядерних союзників (26%). Традиційна модель без’ядерного статусу, заснована на декларативних гарантіях, наразі має підтримку лише 13% респондентів.

Загальні результати дослідження: «Переговорний трек та параметри мирної угоди»

Думки респондентів щодо прийнятності втрати підконтрольних територій (виведення українських військ) як умови перемир’я заради негайного припинення вогню розділилися, проте майже половина опитаних (49%) виступають проти таких поступок:

• прихильники безкомпромісної позиції (49%) – найбільша група респондентів (31%) вважає цей крок «скоріше неприйнятним», вбачаючи у ньому ризик заохочення агресора до нових нападів. Ще 18% займають категоричну позицію, наполягаючи на продовженні боротьби щонайменше до відновлення кордонів станом на 24.02.2022 року;

• серед тих, хто припускає можливість територіальних поступок заради миру, погляди розподілилися наступним чином – 19% погоджуються на це лише як на вимушене «заморожування» конфлікту без офіційної відмови від територій; 15% вважають таку умову «цілком прийнятною заради якнайшвидшого закінчення війни»; 7% вбачають у цьому сенс лише за умови негайного вступу України до НАТО та ЄС;

• кожен десятий респондент (10%) наразі не має сформованої позиції щодо цього питання.

Аналіз підтверджує наявність статистично значущих розбіжностей у поглядах респондентів щодо прийнятності втрати підконтрольних територій як умови перемир'я заради негайного припинення вогню залежно від їхньої статі та віку:

• чоловіки дещо частіше за жінок схильні вважати умову втрати підконтрольних територій «цілком прийнятною» заради миру (18% проти 12% у жінок). Натомість жінки виявляють більшу обережність – 36% з них переконані, що поступки лише заохотять агресора до нових нападів (серед чоловіків цю думку поділяють 26%);

• молодь (18-29 років) демонструє найвищий рівень готовності до компромісу у вигляді втрати підконтрольних територій – 24% вважають його прийнятним заради закінчення війни (при середньому показнику 15%). Водночас у цій групі зафіксовано найменшу частку прихильників війни до відновлення кордонів 2022 року – лише 13%. Старше покоління (55 років і старше) виявляє найбільш непохитну позицію. Лише 10% представників цієї групи припускають можливість територіальних поступок. Також зі збільшенням віку респондентів лінійно зростає частка тих, хто вважає поступки категорично неприйнятними та наполягає на відновленні кордонів 2022 року (від 13% серед молоді до 23% у найстаршій віковій категорії).

Результати тесту Хі-квадрат Пірсона вказують на відсутність стійкої залежності відповідей від регіонального фактора. Можна говорити про тенденцію до однорідності думок щодо оцінки прийнятності втрати підконтрольних територій України (виведення українських військ) як умови перемир'я заради негайного припинення вогню по всій країні.

При визначенні найбільш прийнятної та реалістичної умови припинення вогню думки респондентів розділилися на групи, що відображають різні стратегічні підходи:

• сценарій «заморожування» (30%) – найбільшу підтримку отримав варіант припинення конфлікту за фактичною лінією фронту. Ключовими умовами тут є відсутність офіційної відмови від територій та надання Україні чітких гарантій безпеки від Заходу;

• дипломатично-територіальний компроміс (24,5%) – чверть опитаних вважають оптимальним повернення до ліній розмежування станом на 23 лютого 2022 року з подальшим розв'язанням питання Криму та ОРДЛО виключно дипломатичним шляхом;

• принципова деокупація (24%) – майже така ж частка респондентів наполягає на повному звільненні всіх територій до кордонів 1991 року як обов'язковій передумові для початку будь-яких переговорів;

• умовний «гуманітарний пріоритет» (14%) – найменша група опитаних готова до припинення вогню на будь-яких умовах, аби зупинити загибель людей;

• частка тих, хто не зміг визначитися з відповіддю, становить 7,5%.

Аналіз результатів виявив статистично значущі розбіжності у поглядах респондентів щодо найбільш прийнятної і реалістичної умови припинення вогню залежно від статі та віку:

• чоловіки значно частіше за жінок вважають найбільш прийнятним і реалістичним сценарій «заморожування» конфлікту за лінією фронту із західними гарантіями безпеки (37% проти 25% у жінок). Жінки натомість більше схиляються до сценаріїв з чіткими територіальними межами: повернення до лінії 23.02.2022 (27,5% проти 20% у чоловіків) або повне звільнення територій до кордонів 1991 року до початку переговорів (26% проти 21% у чоловіків);

• старше покоління (55 років і старше) найчастіше серед усіх груп обирає варіант «заморожування» за фактичною лінією фронту як найбільш прийнятний і реалістичний. Респонденти віком 18-29 років демонструють специфічний підхід. Представники цієї вікової групи значно рідше за інших підтримують сценарій виходу на кордони 1991 року перед початком переговорів (16% при середньому показнику 24%). Водночас молоді респонденти суттєво частіше готові до припинення вогню на будь-яких умовах заради збереження життів (23% при середньому 14%) та частіше за інших вагаються з відповіддю.

Результати тесту Хі-квадрат Пірсона вказують на відсутність стійкої залежності відповідей від регіонального фактора.

Оцінки респондентів щодо сценарію відмови від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові альянси розподілилися наступним чином:

• сприйняття як «перемоги» (32,5%) – сумарно третина опитаних оцінює такий компроміс позитивно. З них 13% вважають його «безумовною перемогою», а ще 19,5% – схиляються до оцінки «скоріше перемога» (6-9 балів);

• нейтральна позиція (34%) – найбільша частка учасників опитування обрала проміжний варіант, не вбачаючи у таких умовах ані виразної перемоги, ані очевидної поразки;

• сприйняття як «поразки» (14,5%) – лише кожен сьомий респондент оцінює цей сценарій негативно. Зокрема, 8% вважають його «скоріше поразкою», а 6,5% – «абсолютною поразкою»;

• значна частина опитаних (19%) не змогла визначитися з відповіддю, що свідчить про неоднозначність сприйняття запропонованої альтернативи членству в НАТО.

Аналіз результатів виявив статистично значущі розбіжності в оцінках респондентів успіху мирної угоди, якщо вона передбачатиме відмову від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові союзи, залежно від статі та регіону проживання. Так, жінки значно частіше за чоловіків вагалися з оцінкою запропонованого сценарію мирної угоди, якщо вона передбачатиме відмову від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові союзи – чверть опитаних жінок (25%) не змогли визначитися з відповіддю (проти 11% серед чоловіків).

Регіональна специфіка сприйняття:

• Центр – найбільш оптимістичний регіон щодо сприйняття мирної угоди, якщо вона передбачатиме відмову від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові союзи – 19% опитаних з цього регіону вважатимуть таку угоду «безумовною перемогою» (при середньому показнику 13%);

• Захід демонструє найбільш стриману, нейтральну позицію – 40% опитаних оцінюють варіант «відмову від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові союзи» як «ні перемогу, ні поразку» (середній показник – 34%);

• на Сході зафіксовано найвищий рівень радикального неприйняття – 11% вважатимуть таку угоду «абсолютною поразкою» (при середньому 6,5%);

• респонденти з Півдня та кияни частіше за інших схильні до помірно негативної оцінки («скоріше поразка») – 12% та 13% відповідно. Водночас на Півдні також зафіксовано підвищений рівень помірного оптимізму – 23% оцінюють сценарій як «скоріше перемогу».

Результати тесту Хі-квадрат Пірсона вказують на відсутність стійкої залежності відповідей від вікового фактора.

Ідея територіальних поступок як ціни за гарантоване членство в НАТО та безпеку майбутніх поколінь не знаходить підтримки у більшості опитаних (62%):

• домінування незгоди (62%) – майже третина респондентів (32%) «категорично не погоджується» з таким підходом, а ще 30% опитаних обрали варіант «скоріше не погоджуюся»;

• обмежена підтримка (22%) – лише кожен п’ятий опитаний готовий розглядати такий обмін. Зокрема, повністю підтримують цю ідею лише 7% («цілком погоджуються»), тоді як 15% «скоріше погоджуються»;

• чимала частка респондентів (16%) наразі не змогла визначитися зі своєю позицією щодо цього складного компромісу.

Аналіз підтверджує наявність статистично значущих розбіжностей у поглядах респондентів щодо можливих територіальних поступок в обмін на гарантоване членство в НАТО та безпеку для майбутніх поколінь залежно від їхньої статі та віку:

• чоловіки виявляють вищу готовність до компромісу, частіше погоджуючись із тезою про територіальні поступки заради гарантованого членства в НАТО та безпеки для майбутніх поколінь. Натомість жінки частіше займають скептичну позицію (категорична або часткова незгода), а також демонструють вищий рівень невизначеності – кожна п'ята жінка (21% при середньому 16%) не змогла дати відповідь;

• спостерігається чітка зворотна залежність між віком респондентів та підтримкою ідеї «території в обмін на НАТО». Найбільш прихильною до такого сценарію є молодь (18-29 років), тоді як зі збільшенням віку частка тих, хто допускає подібні поступки, лінійно зменшується. Старше покоління (55 років і старше) виявляє найбільш непохитну позицію щодо територіальних поступок.

Результати тесту Хі-квадрат Пірсона вказують на відсутність стійкої залежності відповідей від регіонального фактора.

Результати опитування фіксують критично низький рівень довіри до дієвості майбутніх безпекових угод:

• домінування скептицизму (79%) – переважна більшість респондентів не вірить у реальне виконання Сполученими Штатами своїх безпекових зобов'язань у разі повторної агресії рф. Зокрема, 45% опитаних висловлюють повну недовіру («зовсім не вірю»), а 34% – схиляються до варіанта «скоріше не вірю».

• мінімальний рівень довіри (11%) – лише кожен дев’ятий респондент покладається на гарантії США, при цьому частка тих, хто «повністю вірить» у їхню дієвість, є статистично мізерною (2%).

• кожен десятий учасник опитування (10%) наразі не зміг сформулювати свою позицію щодо цього питання.

Аналіз виявив значущі відмінності у сприйнятті надійності безпекових зобов'язань США залежно від статі, віку та регіону проживання.

Чоловіки частіше за жінок висловлюють віру в реальність американських гарантій (16% проти 6%), хоча загальний рівень скепсису серед чоловіків залишається переважним (76%).

Молодь (18-29 років) демонструє найбільш оптимістичні настрої – 16% опитаних цієї вікової групи вірять у виконання зобов'язань (при середньому показнику 11%). Старше покоління (55 років і старше років) налаштоване найбільш критично – кожен другий у цій віковій категорії (51%) «зовсім не вірить» у дієвість майбутньої безпекової угоди.

Регіональна специфіка:

• Схід (регіон контрастів) – тут зафіксовано як найвищий рівень категоричної недовіри (52% «зовсім не вірю»), так і аномально високий показник помірного оптимізму (16% «скоріше вірю»);
• Центр висловлює найвищий сумарний рівень скептицизму – 84% опитаних у цьому регіоні не вірять у гарантії (при середньому показнику 79%);
• Південь виділяється найбільшою часткою респондентів, які не змогли визначитися з відповіддю.

Аналіз уявлень респондентів про тривалість безпекових зобов'язань з боку США свідчить про домінування запиту на довгострокову стабільність. Для переважної більшості опитаних надійність гарантій прямо корелює з їхньою безстроковістю або тривалістю у кілька десятиліть:

• запит на безстроковість (60%) – шість із десяти респондентів переконані, що для того, аби вважатися надійними, гарантії безпеки від США мають бути надані на безстроковій основі. Це свідчить про відсутність віри в короткострокові чи середньострокові механізми стримування агресора.

• довгострокові зобов'язання (26%) – сумарно понад чверть опитаних вважають прийнятними терміни, що майже охоплюють життя цілого покоління: 16% орієнтуються на 50 років, а 10% – на період у 20-30 років.

• скепсис щодо коротких термінів (3%) – мінімальна частка респондентів вважає надійними гарантії терміном лише на 15 років. Це вказує на те, що українське суспільство сприймає загрозу з боку рф як постійний стратегічний чинник, а не ситуативну проблему.

• частка тих, кому було важко визначитися з конкретним терміном, становить 11%.

Аналіз виявив суттєві відмінності у вимогах до тривалості гарантій безпеки залежно від статі та віку респондентів:

• жінки значно частіше наполягають на безстроковому характері зобов’язань (66% проти 54% у чоловіків), що вказує на вищий запит на абсолютну стабільність. Чоловіки натомість виявляють більшу готовність до фіксованих термінів: кожен п’ятий (21%) вважає достатнім період у 50 років;

• респонденти віком 18-29 років найменш схильна до запиту на «безстроковість» (43% при середньому 60%). Натомість ця вікова група демонструє найвищий рівень підтримки 50-річного терміну (29%), що, ймовірно, корелює з горизонтом планування власного життя. Зріла аудиторія (45-54 роки) виявляє максимальну безкомпромісність – 71% представників цієї вікової групи вважають надійними лише безстрокові гарантії. Старше покоління (55 років і старше) демонструє стабільно високий запит на безстроковість (64%) та є найбільш визначеною у своїх відповідях.

Результати тесту Хі-квадрат Пірсона вказують на відсутність стійкої залежності відповідей від регіонального фактора.

Результати опитування демонструють переважання скептичного ставлення до подальшого дотримання без’ядерного статусу як умови міжнародних домовленостей:

• запит на відновлення ядерного статусу (49%) – кожен другий респондент виступає проти підтвердження без’ядерного статусу, вважаючи за необхідне відновлення власного ядерного потенціалу України. Це свідчить про те, що значна частина суспільства сприймає ядерну зброю як єдину дієву гарантію виживання.

• умовна підтримка (26%) – чверть опитаних готові відмовитися від ядерних амбіцій лише за умови отримання реальної «ядерної парасольки» від США або Європи. Тобто без’ядерність розглядається ними не як самоціль, а як предмет обміну на колективну безпеку.

• безумовна підтримка (13%) – лише кожен восьмий респондент повністю підтримує без'ядерний статус України незалежно від додаткових умов.

• частка тих, хто не зміг відповісти, залишається досить високою (12%), що підкреслює складність та етичну чутливість цього питання.

Аналіз виявив глибоку диференціацію рівня підтримки «підтвердження без'ядерного статусу України» (відмову від створення або розміщення ядерної зброї) в обмін на міжнародні гарантії безпеки залежно від статі та віку респондентів:

• жінки виявляють значно радикальнішу позицію щодо самозахисту – більшість опитаних жінок (54%) виступає за відновлення власного ядерного арсеналу. Водночас серед жінок зафіксовано найвищий рівень невизначеності (16% «важко відповісти»). Чоловіки частіше за жінок схиляються до «колективної парасольки» – понад третина чоловіків (35%) готові підтримати без’ядерність за умови захисту з боку союзників (проти лише 19% серед жінок). Також чоловіки дещо частіше висловлюють повну підтримку без’ядерного статусу (16%);

• молодь демонструє найнижчий рівень запиту на відновлення власного ядерного статусу (43%) та є найбільш відкритою до ідеї ядерної «парасольки» від союзників (30%). Респонденти віком 45–54 роки виявляють найбільшу схильність до радикальних безпекових рішень – 56% представників цієї вікової групи вважають за необхідне відновлення власної ядерної зброї (піковий показник серед усіх вікових категорій). Вікова група «55 років і старше» також демонструє високий рівень підтримки ідеї «парасольки» (30%), що збігається з показниками молоді.

Результати тесту Хі-квадрат Пірсона вказують на відсутність стійкої залежності відповідей від регіонального фактора.

Нагадаємо, за словами президента Володимира Зеленського, Україна не розглядає обмін прикордонних територій на Донбас у рамках мирної угоди. Також президент неодноразово повторював, що «дарувати землю українці не будуть». Такі його слова лунали на тлі заяв очільника Білого дому Дональда Трампа про нібито необхідність територіальних поступок з боку Києва.

На інфографіці «Слово і діло» можна згадати, які заяви щодо територіальних поступок лунали від початку повномасштабного вторгнення рф, хто їх оголошував та в чому була їхня суть.

Щодо самого переговорного треку, в Офісі президента днями повідомляли, що політико-військова частина мирних перемовин наразі стоїть на паузі через війну на Близькому Сході, однак продовжує свою роботу гуманітарний напрямок, зокрема, щодо обміну полоненими.

При цьому росіяни відхилили пропозицію щодо великоднього перемир’я, яку раніше озвучив Володимир Зеленський. Цю ідею Україна ще планує обговорити зі США.

На нашій інфографіці також зібрані прогнози від світових політиків щодо тривалості війни у 2026 році.

Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».

Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.