Питання репарацій для України постало ще в перші місяці повномасштабного вторгнення. Ніхто не сподівався, що країна-агресорка добровільно компенсує завдані збитки – тому надії покладались на конфіскацію російських активів за кордоном. І якщо з майном рф на території Україні особливих проблем не виникло, то для передачі європейських активів росії потрібна політична воля країн, де розміщені ці активи, та юридично бездоганний механізм репарацій. «Слово і діло» вирішило дослідити, на якому етапі готовності перебуває головний міжнародний механізм отримання репарацій для України – та яких історичних попередників він має.
Різниця між репараціями та контрибуціями
Чим узагалі є репарації? Найпершими, ймовірно, вам на думку стали стягнення з Німеччини за результатами обох світових воєн. Саме після Великої війни 1914-1918 років у міжнародному лексиконі закріпилось поняття «репарацій». Країни й до того виставляли одна одній рахунки внаслідок воєн, але ці контрибуції мали геть іншу суть.
Контрибуцію платило населення окупованої території для утримання ворожої армії, а також її мала виплачувати сторона, яка зрештою програла війну – як додаткове покарання і для покриття військових витрат переможця. Наприклад, після поразки у франко-прусській війні 1870 року, Франція, на території якої, власне, проходили бойові дії, була змушена виплатити Німеччині 5 мільярдів франків.
Натомість репарації ввелись з метою компенсувати завдану шкоду. І якщо після Першої світової війни йшлося про відшкодування збитків держави, то після Другої світової виплати обґрунтовувалися стражданнями саме мирного населення.
Якими бувають репарації
ООН визначає п’ять форм репарацій, які залежать від характеру завданих збитків:
- сатисфакція: визнання та вибачення зловмисників у скоєному, ініціація меморіалів, днів пам’яті та інших символічних заходів;
- компенсація: фінансове відшкодування збитків та втрачених можливостей;
- реабілітація: участь у відновленні знищеної інфраструктури, сприяння медичній допомозі;
- реституція: відновлення втрачених економічних, майнових, цивільних прав;
- гарантії неповторення: зміна навчальних програм та історичних наративів, робота з громадськістю, скасування дискримінаційних законів.
Як видно, питання репарацій набагато ширше за суто фінансову компенсацію. Однак її, зрештою, досягнути найбільш реалістично в умовах, коли країна-агресор не визнає своєї провини й продовжує активні бойові дії. У тому, що основним фінансовим джерелом відбудови України має стати росія, переконані 80% українців.
Перший крок: резолюція Генасамблеї ООН
Першим кроком до створення міжнародного механізму репарацій стало відповідне рішення Генасамблеї ООН у резолюції 2022 року під назвою «Сприяння здійсненню правового захисту і забезпечення відшкодування шкоди у зв’язку з агресією проти України». Ця резолюція визнає, що:
- рф має бути притягнута до відповідальності за порушення міжнародного права в Україні;
- рф має нести правові наслідки своїх протиправних діянь, зокрема відшкодувати заподіяну шкоду;
- необхідно створити міжнародний механізм відшкодування збитків, втрат або шкоди, що виникли внаслідок дій рф.
Генасамблея ООН самостійно не створила відповідного механізму чи органу, який би його розробляв. Проте ухвалення такої резолюції дало важливо правове і політичне обґрунтування для цього кроку, який втілила Рада Європи.
Другий крок: Міжнародна комісія з врегулювання претензій
Рада Європи відповідає за створення і реалізацію головного міжнародного механізму надання репарацій Україні. Вона функціонує самостійно від Європейського Союзу, і її не варто плутати з такими його органами як Європейська Рада чи Рада Європейського союзу.
До Ради Європи, заснованої у 1949 році, входять 46 країн – усі члени ЄС, а також Україна, Туреччина, Велика Британія та інші сусіди Союзу. Саме у рамках Ради Європи пропонується створення Міжнародної комісії з врегулювання претензій (International Claims Commission for Ukraine).
Комісія працюватиме таким чином: колегії комісарів – незалежних міжнародних експертів у сфері права – розглядатимуть усі заяви про збитки й шкоду, завдані росією, оцінюватимуть їх, та пропонуватимуть суму відповідної компенсації. Рішення Комісії матимуть зобов'язальний юридичний характер.
Комісія зможе самостійно опрацьовувати нові заяви, але насамперед розглядатиме позови, сформовані через Реєстр збитків, завданих агресією російської федерації проти України.
Реєстр збитків також працює під егідою Ради Європи. Його заснували ще в травні 2023 року, але повноцінну роботу він почав аж у квітні 2024-го. Подати заяви про збитки й шкоду, заподіяним фізичним особам, можна через «Дію». Згодом планується додати цю можливість для бізнесу та самої держави. Зараз доступно 16 категорій для заяв з понад 40 запланованих.
Що ж до самої Міжнародної комісії з врегулювання претензій, то 16 грудня 2025 року в Гаазі 34 держави та ЄС підписали Конвенцію про її створення. Це – надзвичайно важливий крок, адже досі йшлося лише про документи й проєкти, які не мали реального втілення у міжнародному праві.
Однак рішення про запуск – це ще не сам запуск. Для того, щоб Комісія справді запрацювала, потрібна ратифікація щонайменше 25 підписантів Конвенції. На сьогодні відомо, що це зробила лише Естонія. Крім того, після цього триватиме технічний етап: пошук фінансування і складання бюджету, розробка усіх процедур – і лише тоді незалежні комісари почнуть опрацьовувати заяви українців.
Інша річ, звідки оплачуватимуться ці компенсації.
Третій крок: Компенсаційний фонд
Очевидно, що росія, триває її війна проти України, не стане добровільно виплачувати репарації за заподіяну шкоду. Тому головною надією на реалізацію справедливості в досяжному майбутньому, а не в далекій перспективі, є використання з цією метою заморожених російських активів. Саме таку позицію представляла Україна на різноманітних перемовинах з питання компенсацій. Однак, схоже, поки що українські дипломати опинились перед глухою стіною.
Про безпосередню конфіскацію сотень мільярдів доларів російських активів у Європі мова узагалі не йдеться; Єврокомісія неодноразово заявляла, що утримуватиме ці кошти, доки росія не заплатить за заподіяну Україні шкоду. А це значить, що ЄС не планує куди-небудь рухати ці активи.
Своєю чергою навіть надання Україні позики за рахунок найбільших російських активів у Бельгії та Люксембурзі зустріло рішучий спротив цих країн, які заявляють, що зрештою саме їм доведеться нести відповідальність за це рішення у разі судів з рф. Максимум, який вдалося досягти ЄС – це передати Україні прибуток від використання заморожених активів. Так, 1 квітня 2026 року Україні пообіцяли спрямувати 1,4 мільярда євро.
Можливо, до часу, коли запрацює Міжнародна комісія з врегулювання претензій, і будуть винесені перші суми компенсацій, які росія юридично зобов’язана сплатити, позиція європейських країн, які зберігають заморожені російські активи, зміниться. І тоді Україна бодай частково досягне справедливості за заподіяні їй збитки та шкоду.
Наскільки ефективні комісії з врегулювання репарацій
У недавній історії було три головні прецеденти створення комісій з врегулювання виплати репарацій.
Найближчою до нас у часі є заснована у 2013 році Репараційна комісія CARICOM – 15 країн Карибської співдружності. Ямайка, Барбадос, Беліз, Домініканська республіка та інші держави регіону вимагають від колишніх метрополій – Великої Британії, Іспанії, Нідерландів, Франції – компенсувати збитки й шкоду, завдані їхнім колоніальним правлінням.
У 2024 році до Комісії CARICOM приєднався Африканський союз, куди входять 55 країн – майже усі держави континенту. Також Комісія почала висувати вимогу і до США. Втім, очікуваних результатів Комісія досі не досягла, за винятком додаткових вибачень від колишніх колоніалістів.
Більш актуальною для нас є історія Еритрейсько-Ефіопської претензійної комісії 2000 року, яка мала розв'язати питання компенсацій за результатами війни між двома країнами, що тривала з 1998 року. Комісія працювала під егідою Постійної палати третейського суду в Гаазі.
Обидві сторони мали одна до одної претензії. Суди тривали до 2009 року, і зрештою комісія присудила Еритреї 162 мільйон доларів, а Ефіопії – 175 мільйони доларів. Проте зрештою жодна з країн не стала виплачувати одна одній свою частку з цих 337,6 мільйона доларів, які склали лише 0,16% від початкових претензій сторін.
Найуспішнішим прикладом роботи подібних органів стала Компенсаційна комісія ООН, призначена з метою відшкодування збитків, завданих Кувейту за час його окупації Іраком у 1990-1991 роках.
Зрештою країні-агресору присудили надати компенсацію в обсязі 52,4 мільярда доларів. Що, втім, складає лише 15% суми, яку вимагав Кувейт. З них 11,4 мільярда пішло на відшкодування індивідуальних претензій, а 41 – на урядові та корпоративні.
Водночас слід пам’ятати, що Ірак був двічі окупований американськими військами, які й звільнили сам Кувейт. Це уможливило реальну виплату компенсацій, яка тривала аж до 2022 року.
Нагадаємо, українці можуть подавати заявки на відшкодування збитків через «Дію».
Згідно з соціологічним дослідженням, проведеним у 2026 році на замовлення «Слово і діло», 67% українців постраждало від повномасштабного вторгнення рф, а кожна третя родина – втратила рідню на фронті.
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»