Про звернення Верховної ради України до міжнародних організацій з закликом не визнавати вибори в Росії. Про статус основного союзника США поза НАТО і порушників меморандуму про відповідальність народного депутата «Слуги народу». Про довгий шлях створення централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива в Україні та країни, які постачають нам бітум для будівництва та ремонту доріг. «Слово і діло» пропонує огляд найважливіших новин і власної аналітики в аудіоформаті - в подкасті «Словом».
Невизнання виборів до Держдуми РФ та статус союзника США поза НАТО
Верховна рада ухвалила звернення до міжнародних організацій із закликом не визнавати вибори до Держдуми Росії у разі проведення голосування на окупованій частині території України. Це звернення підтримали 318 депутатів.
Український парламент закликав Раду безпеки та Генеральну асамблею ООН, ОБСЄ, Євросоюз, НАТО, інші міжнародні організації, парламентські асамблеї, іноземні парламенти та уряди застосувати всі необхідні заходи, щоб застерегти органи влади та окупаційну адміністрацію РФ від проведення виборів до Держдуми на тимчасово окупованій території України - в Криму, і виключити участь у виборах громадян України, які проживають на окупованій частині Донбасу.
А ще депутати, у 276 голосів, підтримали у другому читанні законопроєкт, який легалізує використання віртуальних активів в Україні. Документ регулює правовий статус віртуальних активів і цивільно-правові відносини між фізичними і юридичними особами, які виникають під час використання цифрових активів.
За словами міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, документ «створює найкращу юрисдикцію, де у криптокомпаній будуть прозорі умови взаємовідносин з державою, зручна робота з регулятором і вигідне оподаткування». Міністр сказав, що «в Україні щоденний обіг віртуальних активів становить 1 млрд грн. Але все це знаходиться в тіні. Через це міжнародні біржі не можуть заходити в Україну. З жодної операції з віртуальними активами не платяться податки. Але завдяки закону це врегулюється».
При цьому ВР не змогла ухвалити звернення до Конгресу США про надання Україні статусу основного союзника поза НАТО. Документ підтримали всього 24 нардепи, проти був 1, утрималися 163.
Що це за «статус основного союзника США поза НАТО», які переваги він надає, чи накладає якісь обмеження, до прикладу, на безпосередній вступ країни до Північноатлантичного альянсу та чи потрібен він Україні взагалі - про це читайте докладніше у нашому спеціальному матеріалі.
Скільки нардепів СН порушили меморандум про відповідальність
Перед позачерговими парламентськими виборами-2019 кандидати в нардепи від партії «Слуга народу» підписали меморандум про відповідальність. Майбутні депутати взяли на себе зобов'язання, зокрема, бути присутніми на всіх пленарних засіданнях Ради та підтримувати всі законопроєкти з програми партії. За невиконання меморандуму вони обіцяли добровільно скласти мандат. За даними «Слово і діло», станом на 8 вересня меморандум порушили 163 нардепи з 243.
Пункт «Бути присутнім на всіх пленарних засіданнях Верховної ради, засіданнях комітетів і комісій, крім випадків, коли це неможливо з поважних причин» порушили 112 депутатів фракції «Слуга народу». Серед них – голова партії Олександр Корнієнко та лідер фракції Давид Арахамія.
Пункт «Голосувати особисто, за допомогою особистої картки, не передавати та не приймати від колег по фракції особисту картку для голосування» порушили тільки чотири нардепи: Володимир Іванов, Сергій Литвиненко, Олена Копанчук і Олександр Маріковський.
Пункт «Підтримувати всі законопроєкти, передбачені передвиборчою програмою партії» порушили 109 «слуг народу».
При цьому ніхто з «порушників» не склав добровільно свій депутатський мандат, хоча останній пункт меморандуму це передбачає.
Дані щодо порушення меморандуму про відповідальність народного депутата партії «Слуга народу» - ми зібрали в одній компактній інфографіці на нашому сайті.
Добудова ЦСВЯТ
Підприємство «Енергоатом» щорічно витрачає близько 200 млн доларів на транспортування і зберігання відходів ядерного палива на території Росії. Але тепер від послуг РФ можна відмовитися, адже в Чорнобильській зоні запрацювало централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива. Воно протягом 50 років зможе приймати відходи з трьох українських АЕС і зберігати їх протягом століття.
У 1997 році Україна підписала Об'єднану конвенцію про безпеку поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами. За три роки Верховна рада документ ратифікувала. Згідно з конвенцією в Україні діє стратегія поводження з радіоактивними відходами, яка і передбачає будівництво централізованого сховища.
У липні 2003 року «Енергоатом» оголосив тендер з відбору компанії для будівництва сховища сухого типу. Воно має бути призначене для зберігання ядерних відходів Хмельницької, Рівненської та Южно-Української АЕС (у Запорізької АЕС є власне сховище). Переможець тендеру був визначений в кінці 2005 року. Вартість будівництва тоді оцінили в 151 млн доларів.
Щоб запустити будівництво Рада мала ухвалити відповідний закон і у 2009 році тодішній міністр палива та енергетики Юрій Продан обіцяв, що закон буде ухвалений восени. Однак депутати прийняли закон тільки в лютому 2012 року.
У квітні 2014 року Кабмін виділив земельну ділянку площею 45 гектарів в зоні відчуження, а в червні 2017 року затвердив проєкт будівництва сховища. Вартість проєкту зі 150 млн зросла у 10 разів до 1,4 млрд доларів.
Будівництво сховища почалося в листопаді 2017 року. Тоді віцепрем'єр Володимир Кістіон запевняв, що Україна зможе сама зберігати відпрацьоване ядерне паливо вже з 2020 року – як бачимо, прогноз не збувся.
Перша черга будівництва була завершена в кінці 2020 року. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль пообіцяв у 2021-му прийняти рішення, щоб не поставляти відпрацьоване ядерне паливо до Росії. І свою обіцянку виконав. 11 серпня Кабмін затвердив програму поводження з відпрацьованим ядерним паливом вітчизняних АЕС до 2025 року. Згідно з нею Україна відмовляється від зазначених послуг російських підприємств і планує зберігати відпрацьоване ядерне паливо у власному сховищі.
Роботу сховища презентували в зоні ЧАЕС 21 серпня. Сховище поетапно буде введено в експлуатацію до 2025 року. Як просувалася реалізація проєкту – дивіться на інфографіці «Слово і діло».
Скільки бітуму виробляє Україна
Масштабне будівництво доріг в Україні збільшує попит на бітум – основну складову дорожнього покриття. Водночас Україна виробляє лише третину необхідного обсягу бітуму, решту доводиться закуповувати в інших країн.
У 2010 році Україна виробила 465 тисяч тонн бітуму або 87,2% від загального обсягу, імпортувала при цьому 68 тисяч тонн (12,8%). Протягом наступних років спостерігалося скорочення власного виробництва і нарощування імпорту.
Наприклад, у 2012 році Україна виробила вже 124 тисячі тонн бітуму або 42,6% від загального обсягу, а закупила – 167 тисяч тонн (57,4%). У 2018 році Україна виробила 139 тисяч тонн бітуму (20,4% від власних потреб), все інше, зрозуміло, імпортувала. У 2019-му виробництво та імпорт склали відповідно 219 і 428 тисяч тонн.
Скільки бітуму Україна виготовила, а скільки імпортувала і звідки у минулому та поточному роках - про це дізнавайтеся з нашого аналітичного матеріалу з інфографікою на сайті.
Нагадаємо, раніше ми разом з експертом розбиралися, з чим пов'язана дорожнеча будівництва та ремонту доріг в Україні.
Більше цифр, більше фактів, матеріалів і аналітики — знаходьте на slovoidilo.ua
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»