Верховна рада не підтримала звернення до Конгресу США щодо надання Україні двостороннього статусу основного союзника поза НАТО (MNNA). В Конституції України вже третій рік як закріплений курс держави на набуття членства в Альянсі. Це взаємовиключні речі чи ні? Та чи потрібен Києву взагалі такий статус?
Що таке «статус основного союзника США поза НАТО»
Де-факто, такий статус означає особливий поглиблений вид двостороннього співробітництва зі Сполученими Штатами. І він немає жодного прямого відношення до самого НАТО. Це клуб держав, з якими Америка давно і плідно співпрацює. Такий статус почав надавати іноземним партнерам ще Рональд Рейган під час свого другого терміну в 1987 році.
Важливо, що це 17 держав, які навіть суто з географічних причин не можуть претендувати на членство в НАТО. Саме тому і немає прецедентів отримання статусу серед європейських держав, зокрема і серед тих, хто принаймні наголошує на бажанні вступити в НАТО.
Звісно, це так чи інакше суперечить бажанню вступити до Північно-Атлантичного альянсу через свою безпосередньо назву, але прямих документальних підтверджень тому немає, та і не могло бути.
Які є переваги та підводні камені статусу
Насправді, уніфікованої відповіді на питання щодо конкретних переваг статусу основного партнера Сполучених Штатів немає. Справа в тому що уряд США, визнаючи ту чи іншу державу своїм союзником поза НАТО, фактично, виходить із розуміння вже існуючої співпраці та рівня взаємодії. У кожної із 17 держав унікальний рівень співпраці з Вашингтоном, що будується роками. Наприклад, Японія отримала статус союзника однією із перших, але двостороння безпекова угода між Токіо та Вашингтоном датується аж 1960 роком.
Якщо говорити про формальне визнання, то відразу кілька переваг передбачено власне американським законодавством: це спільна взаємодія щодо досліджень у сфері безпеки та оборони, доступ до Воєнного резерву США, доступ до техніки, зокрема і до ремонту тощо.
Візит Зеленського в США: про що президент говорив з Байденом і які угоди підписали Україна і ШтатиПодробиці візиту Володимира Зеленського в США – з ким зустрічався президент, чим закінчилися переговори з Джо Байденом, які угоди підписали.
Окрім реальної співпраці, яка не завжди є публічною (і це теж варто враховувати), можна впевнено стверджувати, що у разі надання такого статусу, підтримка України в Конгресі та серед істеблішменту в цілому перестане бути теоремою, яку треба постійно доводити, коли йдеться про санкції щодо Росії та різного роду допомогу, а стане зрозумілою аксіомою для всіх учасників американського політичного життя. Це стане також вагомим іміджевим сигналом для інших партнерів України саме завдяки тому, що небагато держав отримали такий статус від США.
Величезний досвід збройних сил США та потенціал для розширення співробітництва дозволяє також припускати, що будь-яка співпраця з першою економікою та армією світу, однозначно, піде на користь.
Наприклад, перша когорта держав, які отримали такий статус – Японія, Ізраїль, Південна Корея, Австралія та Єгипет – де-факто за рівнем співпраці як у далекому 1987 році, так і в 2021-му дуже відрізняються. Саме тому безпосередні переваги можна розраховувати лише після змістовного наповнення двосторонніх домовленостей. Виходячи з цього, статус є лише базою для налагодження співробітництва, а не його основою.
Чому треба робити вибір: НАТО або із США, але поза НАТО
Якщо ми говоримо конкретно про цей статус, то він навіть у самій назві не передбачає членство в НАТО. З іншого боку, це той випадок, коли не вийде апелювати до відсутності консенсусу щодо членства Києва в НАТО, а все залежить від однієї держави.
Абсолютно інше питання, чи готова навіть потенційно команда Байдена за час своєї каденції розглядати таку можливість. На перший погляд, станом на перший рік роботи нової адміністрації, скоріше ні, аніж так. Але це не означає, що так буде й далі.
Окрім цього, підписані під час візиту Володимира Зеленського до США документи, зокрема й реалізація широкого потенціалу рамкової угоди про стратегічну основу оборонного співробітництва, стане також маркером для американської сторони.
Отже, виконання вже існуючих домовленостей та імідж надійного партнера допоможуть Україні отримати статус основного союзника поза НАТО (якщо влада все ж вирішить, що він потрібен) набагато швидше ніж банальні звернення до Конгресу в час, коли для цього немає належних підстав.
Владислав Фарапонов, політолог-американіст, аналітик «Інтерньюз-Україна»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»