Останні новини про безперешкодну добудову та ймовірний запуск газопроводу «Північний потік-2» вже до кінця поточного року – знову актуалізували питання геополітичного становища України на мапі світу.
Схоже на те, що в США не мають наміру протидіяти санкціями добудові «Північного потоку-2». А значить – Росія отримує додатковий важіль впливу і на європейські країни, і безпосередньо на Україну. Для нашої держави – добудова «Північного потоку-2» спричинить не лише економічні збитки, а й суттєво підвищить планку ризиків для національної безпеки.
Чи має наша держава шанс отримати бодай якийсь зиск із запуску «Північного потоку-2», і які сценарії подій можливі у такому випадку?
Економічний дисбаланс
Попри заяви європейських політиків та з боку російських чиновників стосовно того, що після запуску «Північного потоку-2» українська ГТС повинна продовжити працювати – в економічному вимірі Україна, звісно, втратить суттєві позиції у транзиті газу з РФ.
Ситуація з «Північним потоком-2» стала поразкою української дипломатії – експертЕксперт зазначив, що для США ситуація з СП-2 - це, перш за все, про відносини з Німеччиною, а про інтереси України мови не йде
Не секрет, що й зараз можливості вітчизняної ГТС задіяні не на повну потужність. А із запуском «Північного потоку-2» нашій країні доведеться суттєво переглянути подальшу доцільність використання ГТС як основної транзитної газової «гілки» з Росії до Європи. Фактично, українську державу до цього змушували давно, проте Росія таки досягла своєї мети, незважаючи навіть на збройну агресію на Донбасі, окупацію Криму та санкції.
У такому разі залишається якнайшвидше переналаштовувати потужності української ГТС під власні потреби та, можливо, використовувати її як потужний «хаб» із розвиненою системою газосховищ. Подібний сценарій раніше вже був розроблений українськими спеціалістами у керівництві Оператора ГТС.
Водночас, «Північний потік-2» залишається більше політичним, аніж економічним козирем Росії. Адже Європа так чи інакше націлена на поступове скорочення використання газу у своїй економіці. Та й українська ГТС, як зазначалося вище, має суттєво більші транзитні потужності, аніж застосовуються зараз.
Компенсації чи відбудова Донбасу?
Державний секретар США Ентоні Блінкен повідомив, що саме у Німеччині обговорюють не те, як завадити запуску «Північного потоку-2», а яким чином можна буде відшкодувати Україні фінансові збитки, яких вона зазнає внаслідок запуску російського газогону.
Зеркаль назвала способи боротьби з «Північним потоком-2»Олена Зеркаль озвучила три способи боротьби з будівництвом Північного потоку-2 та розповіла, що має зробити Україна
Водночас, у німецькому уряді публічно висловлюють зовсім іншу позицію. «Для уряду Німеччини головним залишається те, що Україна повинна залишатися транзитною країною навіть після «Північного потоку-2», ‒ заявив представник уряду Німеччини Штеффен Зайберт, додавши, що ФРН чекає відповідального ставлення Росії до вже наявних міжурядових угод про зобов'язання транзиту газу через українську ГТС.
Це означає лише одне – після запуску «Північного потоку-2», Україна має суттєво переглянути свою міжнародну політику стосовно своїх партнерів у Європі. І якщо переважає прагматичний інтерес – тоді варто вимагати не лише економічних компенсацій, але й геополітичних – передусім, йдеться про плани із реінтеграції та відбудови Донбасу.
Щодо останнього – відверто кажучи у нашої держави дуже мало ефективних важелів впливу, щоби змусити європейських партнерів вкладати кошти у відбудову Донбасу і загалом реформи в Україні. А от реальний вихід із ситуації – поборотися за створення нового європейського газового ринку, в якому «Північний потік-2» не став би стовідсотковою монополією із правом постійного тиску на європейських споживачів.
Для України позитивом у нинішній ситуації може стати те, що Європа поки що достеменно не усвідомлює усіх можливих ризиків у партнерстві з РФ за збереження монопольних позицій «Північного потоку-2» як головної транзитної газової артерії. Раніше Україна, хоч часто і була ймовірною причиною проблем із постачанням газу до ЄС, проте завжди залишалася своєрідним «буфером» між Росією та європейськими ринками. І завдяки спроможностям української ГТС європейський споживач міг завжди розраховувати на безперебійні постачання газу навіть у кризові моменти. Зараз фактор української ГТС свідомо чи несвідомо для самої Європи – відійде на другий план, а от ризики економічної співпраці із РФ стануть реальнішими – особливо у ситуаціях, коли у Кремлі вирішать зробити політичний фактор пріоритетнішим за економічний.
Нова геополітична «шахівниця»
Добудова «Північного потоку-2» ‒ це не лише економічні ризики для України – автоматично отримаємо більшу вірогідність повномасштабних бойових дій з боку Росії. Адже досі саме транзитні потужності української ГТС були одними із стримувальних чинників для РФ – у разі їх пошкодження внаслідок бойових дій, в Європі могли би не обмежитися лише заявами про «занепокоєння».
Зеленський назвав «Північний потік-2» зброєю РосіїЗеленський заявив, що був здивований рішенням влади США щодо санкцій проти будівництва Північного потоку-2. Він назвав трубопровід зброєю Кремля.
З іншого боку, адміністрація Володимира Путіна може піти значно хитрішим шляхом – використовувати транзитні потужності української ГТС як фактор впливу на вітчизняну політику. Сам очільник Кремля не раз заявляв про це – мовляв, поліпшаться відносини між Україною та Росією, ціна на газ може бути меншою, а контракти із постачання блакитного палива через ГТС – будуть виконані. Не важко здогадатися, в обмін на що Кремль готовий піти на поступки в питанні зниження ціни на газ та продовження використання української ГТС.
Більш того, у разі запуску «Північного потоку-2» Україні слід прагматичніше придивитися не тільки до майбутніх відносин із європейськими партнерами, але й зі США. Свого часу, аби створити з нуля та зберегти свою державу, Ізраїль вдавався до дуже прагматичних міжнародних взаємин із державами всього світу. Можливо, настав час і Україні діяти жорсткіше?
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»