Запитання про другий термін президентства було чи не найбільш очевидним на пресконференції президента Володимира Зеленського, присвяченій дворічним підсумкам роботи глави держави.
Усе менше сумнівів в експертів та спостерігачів лишається щодо самого факту рішення пропрезидентської команди – якщо не сам, то Володимиру Зеленському наполегливо радитимуть йти на другий термін президентства. Навіть для підсвідомості учасників заходу і для телевізійної «картинки» майоріло гасло «Президент 2.0», що вже наштовхує на цілком прогнозовану відповідь нинішнього глави держави щодо його політичного майбутнього.
І в даному разі, стаючи політиком-важковаговиком, вибір Володимира Зеленського очевидний: маючи масштабні плани та спираючись на досі найвищі серед усіх ймовірних суперників рейтинги, не сподіватися вдруге обратися на посаду президента було би вкрай недоречно. З іншого боку, наразі пропрезидентська команда не бачить особливих перепон на цьому шляху. А вони, наче той славнозвісний ховрах, якого на перший погляд, не видно, є.
За яких умов можливий другий термін Володимира Зеленського, і звідки можуть прилетіти політичні «чорні лебеді»?
Ні на кого не схожий
Порівнювати намір Володимира Зеленського піти на другий термін із його попередниками – справа вкрай невдячна. Адже сама поява у політичному житті та його обрання главою держави у 2019-му році стали неординарними подіями.
Два роки президентства: топ виконаних і провалених обіцянок ЗеленськогоВолодимир Зеленський за два роки президентства виконав 184 обіцянки, провалив – 102. Його головні обіцянки – на інфографіці.
Є одна дуже суттєва відмінність Володимира Зеленського від його попередників – його рейтинг на другому році президентства тримається на гідному рівні, й попри відсоткові «втрати» вподобань серед українців, він досі залишається першим серед фаворитів інших ймовірних претендентів на цю посаду.
Є й цікаві особливості, які можуть як зіграти у плюс, так і у мінус його майбутньому балотуванню на другий термін. Передусім, Зеленський зараз повторює електоральний досвід єдиного з-поміж його попередників на посаді глави держави, якому вдалося переобратися на другий термін – Леоніда Кучми. Проте зараз Зеленський робить ще більш карколомний трюк: якщо із Кучмою в країні зберігалася умовна «тиша» у відносинах із олігархами, то нинішній очільник Банкової – намагається знайти реальні важелі та обмежити вплив великого капіталу.
Можливо, саме такі дії приведуть до ще одного умовного консенсусу у відносинах між владою та олігархами. А можливо навпаки – олігархи швидше порозуміються та змусять будь-якими способами рейтинги Зеленського поповзти донизу. В будь-якому разі, всі ці процеси активізуються у найближчий рік, тож чекати розв’язки недовго.
Ще однією особливістю Зеленського є те, що зараз в нього склалася унікальна ситуація у взаємовідносинах із США – Офіс президента, здається, знайшов необхідні ключики до порозуміння із Адміністрацією Джо Байдена, і зараз Володимир Зеленський отримав потужного союзника як у боротьбі із зовнішніми загрозами, так і з ймовірними «вибриками» олігархів. Щоправда, політики в США занадто досвідчені, аби грати «в одні ворота» й дуже ймовірно, що можуть за потреби швидко знайти нового фаворита для реалізації власних геополітичних цілей в Україні.
Оновлений Зеленський?
Із дуже багатьох причин конкурентів у Володимира Зеленського серед трійки опозиційних лідерів у нинішніх електоральних вподобаннях українців – немає. Ані Петро Порошенко, ані Юрій Бойко, ані Юлія Тимошенко – навіть після двох років поступового зниження рейтингів нового очільника Банкової – так і не знайшли власних політичних точок зростання.
Законопроєкти, розпорядження і укази: як у цифрах виглядає робота Зеленського за два рокиСкільки розпоряджень та указів видав Зеленський і яку кількість законопроєктів зареєстрував у Раді, дивіться на інфографіці Слово і діло.
Команда Володимира Зеленського впевнено крокує на захоплення умовно «правоцентристського» електорального поля, на якому ще так нещодавно впевнено почувався Петро Порошенко. Поступово із згасанням міфів про ринок землі – урветься й опозиційна риторика Юлії Тимошенко, яка на чолі своєї політсили щосили намагається осідлати цю тему. Із включенням у санкційний список каналів Віктора Медведчука й згасанням його впливу, непереливки доведеться й рейтингам Юрія Бойка. І хоча в арсеналі ексрегіоналів є ще потужні можливості телеканалу «Інтер», схоже, що в наступному сезоні їм доведеться поборотися із новим політичним проєктом, спонсорованим Рінатом Ахметовим та підкріпленими потужностями його медіа-імперії.
В будь-якому разі, політичні «чорні лебеді» Володимира Зеленського прилетять зовсім з іншого боку. І це точно буде не середовище традиційної української політики. Гідними суперниками планам чинного президента піти на другий термін можуть стати або політики нової генерації, які так само, як і Володимир Зеленський мають неймовірно добру впізнаваність серед українців, або виникнуть у середовищі провладної політичної партії – як опозиційне крило до дій влади. І поки що реальних загроз ані в першому, ані в другому випадках – для Офісу президента немає. Щоправда, саме у цю умовну пастку «контрольованості ситуації» потрапив попередник Зеленcького – політтехнологи якого ані у 2017-му, ані у 2018-му, ні навіть у доленосному 2019-му не могли намацати жодних реальних електоральних загроз тодішньому президенту. Хоча передчуття швидких змін, яких не помічав тільки ледачий, - відчувалися у повітрі.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»