Діалог Байдена і Путіна: про що здатні домовитися президенти

Читать на русском
Владислав Фарапоновексперт-американіст

На перших етапах президентства Дональда Трампа часто лунала думка про «Велику угоду з Росією». Але цього не сталося. Від Джо Байдена світ, зокрема, Україна, очікували та досі очікують жорсткого підходу до РФ. Але чи насправді готовий та хоче того сам Байден?

Справедливості заради, ще до перемоги Байдена було очевидно, що його агресивна риторика, спрямована проти Кремля, починаючи з праймеріз, та реальні кроки вже сформованої адміністрації ‒ зовсім різні речі. Байден ще на праймеріз (виборах всередині партії) заявляв: «Я зателефоную Путіну та змушу його відповідати за свої дії по всьому світу». Можна стверджувати, що він так і зробив, хоча достеменно зміст обох розмов між господарями Кремля та Білого дому, все ж, невідомий.

Джо не квапиться виходити назовні

Вже відоме на весь світ інтерв’ю Байдена, де він погодився із тим, що Путін — вбивця, справило, мабуть, більший фурор в Україні чи в Росії, але точно не в США. Протягом своїх перших 100 днів на посаді, які от-от настануть, 46-й господар Овального кабінету дуже амбіційно взявся за виконання власних обіцянок у внутрішній політиці: коронавірус, що включає в себе не тільки рекордні темпи вакцинації, а й подолання безробіття, зі скрипом, але вдало для Байдена законодавці підтримали виділення коштів як допомогу американцям. Все це займало багато уваги хоча б через непрості переговори між обома партіями в Конгресі.

В цілому, Джо Байден не надто квапився виходити на міжнародну арену. Більше того, всього лише тиждень тому він прийняв першого іноземного лідера у Вашингтоні – прем’єр-міністра Японії. Сам же Байден не здійснив жодного закордонного візиту, натомість як дипломатією повністю опікується очільник Держдепу Ентоні Блінкен, який вже встиг двічі злітати до Брюсселя, де й зустрівся з Дмитром Кулебою.

Саме тому в таких умовах дипломатичні, але не завжди, обміни між Москвою та Вашингтоном є чи не головними індикаторами настроїв в обох столицях щодо одна до одної.

Путін-Байден: що між ними насправдіНавряд чи слід розцінювати нинішні і майбутні відносини США і Росії виключно через призму заяви Байдена і відповіді Путіна.

Стратегія Байдена, що полягає у різких публічних висловлюваннях, а потім демонстрація готовності до кооперації у тих сферах, де Вашингтон вважає за потрібне, та діалогу щодо широкого кола питань, вигідна й господарю Кремля. Обидва президенти готові інкорпорувати не завжди тактичні дипломатичні обміни у свій внутрішній порядок денний та виходити переможцями в очах своїх виборців. Путіну, можливо, це й більш вигідно.

Чи готовий Путін надати Байдену те, чого той прагне?

Як не парадоксально, але риторика Байдена щодо Путіна, розпочата ще на праймеріз, триває, тому у певному сенсі тут сюрпризів немає. Але з іншого боку, зараз все ж він став більш виваженим. Його фраза про бажання мати прагматичні та зрозумілі відносини з Москвою, насправді влучно ілюструє можливе бажання Білого дому. Байден хоче знати, чого чекати від Росії завтра з декількох напрямків: двосторонні відносини, позиція РФ щодо Китаю та недопущення їх коаліції, а також інтереси обох держав у різних регіонах, зокрема в Європі та у її східній частині.

Навряд чи зараз Путін зможе запропонувати те, чого хоче Байден: запевнення у відсутності нових ескалацій та провокацій, зокрема на східному кордоні України, відмежування від зв’язків з Китаєм тощо. Також на порядку денному майорить укладення нового договору на заміну New START, який сторони пролонгували у лютому. Позиції США та Росії щодо безлічі питань досі кардинально різняться, тому, власне й очікувати на якісь компромісні результати поки що не доводиться.

На що чинна адміністрація готова заради України?

Такі питання лунали дуже часто у зв'язку з можливою ескалацією. Але насправді, здається, що сам Вашингтон теж не готовий надати чітку відповідь. З одного боку, днями в комітеті з міжнародних питань у Сенаті США підтримали нещодавно зареєстрований Ukraine’s Security Partnership Act, що передбачає 300 млн доларів військової допомоги Києву замість 250.

Проте з іншого боку, спочатку направлення двох військових кораблів США до Чорного моря, потім скасування цього маневру, свідчить про одне: попри підтримку, Вашингтон на більш рішучі кроки зараз не готовий. І тут справа не в Україні, а в тому, що провокування серйозного протистояння з Росією не піде на користь ні США, ні їхнім союзникам у Європі. Тому, як відносно нещодавно заявляв Дмитро Кулеба: «Світ досі не готовий воювати за Україну».

В США часто згадують зовнішню політику адміністрації Обами, називаючи його «нереалістичним» президентом, зокрема через події в Україні та реакцію США виключно в рамках занепокоєння та санкцій. Було би добре, якби Байден теж про це пам'ятав, інакше він стане ще одним президентом, який дістане такі оцінки.

Санкції зустрічі не завада

Насправді, ідея Байдена зустрітися не є жодним чином проявом слабкості чи підлаштуванням під Кремль. Навпаки, Байден в очах американців буде виглядати впевненим лідером, який прагне не створювати нові конфлікти та війни, а робити зворотне: шукати чітку лінію взаємодії з Росією, чи принаймні прямого діалогу.

Більше того, запроваджені санкції є нічим іншим як виконанням обіцянок Байдена, які він озвучив ще під час того горезвісного інтерв’ю зі Джорджем Стефанопулосом. Тоді американський президент чітко обіцяв незабаром оголосити санкції проти Росії.

Але з іншого боку, Росія вже восьмий рік живе під різними санкціями, здебільшого персональними. Слід визнати, що останні до таких не належать, але наскільки вони будуть ефективними, покаже час.

У цілому, ідея зустрічі Байдена та Путіна — це радше добра, ніж погана новина. Діалог має бути, і зустріч рано чи пізно відбудеться, тут не треба себе тішити ілюзіями. Виглядає так, що телефонна розмова між Байденом і Путіним все ж вплинула на плани Кремля щодо наступу на Україну. Справедливості заради, порядок денний питань, які можуть бути обговорені на зустрічі, надто великий. Більше того, сторони мають кардинально протилежні позиції з усього цього порядку денного, тому складно навіть передбачити можливі компромісні варіанти розвитку подій. Проте без України не обійдеться, хоча розраховувати на центральне місце у розмові також не доводиться. Насправді, ідея зустрітися та досягнення домовленостей за результатами зустрічі — це дві абсолютно різні речі.

Владислав Фарапонов, політолог-американіст, аналітик «Інтерньюз-Україна»

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал