Пустити їм газ: як Росія зламала своє знаряддя шантажу

Читать на русском
Денис Поповичжурналіст

Президент Польщі Анджей Дуда оголосив про початок будівництва газопроводу Baltic Pipe. Він повинен зв'язати газові родовища на норвезькому шельфі в Північному морі з Польщею через Данію. Новий газопровід повинен забезпечити енергетичну незалежність Польщі від Росії, а також повністю знецінює ідею будівництва російського «Північного потоку-2». Дії Польщі наносять ще один важкий удар по «Газпрому», який в останній рік переслідують суцільні невдачі.

Завершення будівництва польського газопроводу Baltic Pipe заплановано на 1 жовтня 2022 рік – якраз на закінчення довгострокового контракту між Польщею і російським «Газпромом». За словами Дуди, йдеться про повну диверсифікацію поставок газу в Польщу, а також про повну незалежність Польщі від Росії. «Дуже важливо, що Польща буде одним з тих гарантів енергетичної безпеки України, яка, як ми знаємо, роками піддається газовому шантажу з боку Росії. Тому цей елемент вкрай важливий для суверенітету і повної незалежності України», – додав президент Польщі.

Таким чином, Baltic Pipe стає альтернативою російському «Північному потоку-2» – газопроводу, який повинен був запустити російський газ в обхід України по дну Балтійського моря до Німеччини. Завдяки СП-2, «Газпром» повністю знецінив б значення України, як транзитної держави, а також позбавив би український бюджет мільярдних сум, що надходять як плата за транзит.

Проти будівництва СП-2 виступали, серед іншого, Польща, Україна і країни Балтії, які побоювалися, що російський проект являє собою засіб політичного тиску (чим він насправді й є, перш за все, по відношенню до України). Головним лобістом СП-2 була Німеччина, яка переслідувала, в основному, економічними інтересами.

Однак «Північний потік-2» мав ще одного могутнього противника в особі США. Американці розглядають Європу як ринок збуту для свого скрапленого газу, а Росію з її «Газпромом» – як головного конкурента, якого потрібно викинути з ринку. Саме тому, наприкінці 2019 року США ухвалили оборонний бюджет, в якому передбачалися санкції проти іноземних судів, які прокладають російський газопровід.

Таким чином, будівництво СП-2, яке планувалося завершити до початку 2020 року, було припинено, коли до фінішу залишалося трохи менше 200 км. Американські санкції завдали важкий удар, оскільки неможливість залучити до прокладання труб іноземні судна, ставила «Газпром» в дуже складне становище – російська сторона вкрай обмежена в таких технологіях.

Наступний удар завдало 1 травня Федеральне мережеве агентство ФРН. Регулятор німецького газового ринку ухвалив, що «Північний потік-2» повинен відповідати європейським нормам конкуренції, згідно з якими половину потужностей СП-2 (55 млрд куб. м на рік) «Газпром» зобов'язаний віддати незалежним постачальникам. Виконати цю вимогу російська газова монополія не в змозі, бо СП-2 живиться від російських газових джерел. Це означає, що якщо СП-2 і буде добудований, то все одно буде працювати в половину від заявленої потужності, що повністю позбавляє його рентабельності. А польський Baltic Pipe робить СП-2 абсолютно безглуздим.

Те, що через позицію США Росія не зможе добудувати «Північний потік», «Слово і діло» пророкувало ще два роки тому. Взагалі, останнім часом «Газпром» зазнає поразки за поразкою. До вже перерахованих вище невдач, можна додати необхідність укласти новий кабальний для «Газпрому» транзитний контракт з Україною наприкінці 2019 року, що виникла в результаті провалу «Північного потоку-2». Крім цього, «Газпром» програв Стокгольмський арбітраж українському «Нафтогазу» (підсумок – виплата в український бюджет близько $3 млрд наприкінці 2019), а потім все тієї ж Польщі ($1,4 млрд). Положення російського газового монополіста ускладнюється загальним зниженням цін на сировину, включаючи і «блакитне паливо».

Безумовно, про банкрутство російського газового монополіста говорити ще занадто рано – запас міцності достатньо великий. Однак цілком очевидно, що РФ вже не може використовувати «газову палицю», як інструмент політичного тиску на Україну. Останный засіб такого роду у вигляді «Північного потоку-2» практично знешкоджено.

Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...