Час – це газ: чому Росія програє Україні

Денис Поповичжурналіст

У понеділок, 19 березня, стало відомо, що «Газпром» змушений провести ліквідацію потужностей газопроводу «Турецький потік». Демонтажу підлягають 506 км труб, уже прокладених на території Росії. Ця новина надзвичайно важлива для України, оскільки означає ще одне серйозне поразку російської сторони в газовій війні проти нашої країни.

Ліквідація та консервація трубопроводів пов'язана зі скороченням потужностей «Турецького потоку» – з 63 до 31,5 млрд кубометрів на рік. За інформацією «Газпрому», ліквідації підлягають 506 кілометрів труб, прокладених по території Краснодарського краю краї, Саратовської, Волгоградської та Ростовської областях, а також газовимірювальна станція Моршанська. Третя і четверта черги компресорних станцій «Російська», «Козача» та «Кореновська» будуть законсервовані.

Крім цього, «Газпром» визнав знецінення об'єктів незавершеного будівництва на суму майже в 46 мільярдів рублів.

«Газпром» розриває всі контракти з «Нафтогазом»Російський «Газпром» починає термінову процедуру розірвання контрактів з НАК «Нафтогаз України» на поставку і транзит газу.

Як уже повідомляло «Слово і Діло», газопровід «Турецький потік» передбачав постачання газу з Краснодарського краю РФ дном Чорного моря, а потім через територію Туреччини на південний захід Європи. Проект «Турецький потік» був альтернативою газопроводу «Південний потік», будівництво якого було зупинене в 2014 році через позицію Єврокомісії. «Турецький потік» будувався на вже готових потужностях «Південного» й спочатку мав складатися з чотирьох ниток потужністю 15,75 млрд. куб м. газу на рік кожна. Таким чином, сумарна потужність «потоку» мала скласти 63 млрд куб м. причому одна з ниток мала забезпечувати російським газом тільки Туреччину, а три інших – гнати «блакитне паливо» до Європи.

Наразі «Газпром» погодився, що потужність «Турецького потоку» має бути знижена вдвічі. При цьому одна з ниток і раніше буде живити газом Туреччину (її будівництво було вигідне перш за все,е самій Анкарі), а друга нитка буде йти до Європи. Однак і з другої ниткою існують складності – 19 січня Туреччина підтвердила свою згоду на будівництво морської частини «потоку», однак із будівництвом наземної частини ніякої визначеності поки немає.

Рішення «Газпрому» демонтувати труби «Турецького потоку» надзвичайно важливе для України. Адже «Турецький потік» був одним із маршрутів, за якими Росія збиралася поставляти газ в Європу, минаючи транзитні потужності нашої країни. У січні 2015 року голова ради директорів «Газпрому» Віктор Зубков заявив, що після 2019 року транзит російського газу через територію України буде перекритий. Тоді б Росія отримувала потужний важіль економічного і політичного тиску на Україну і позбавляла українську економіку валютних надходжень від оплати за транзит.

Другим таким обхідним маршрутом є газопровід «Північний потік-2». Газ по ньому будуть ходити з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря. Проектна потужність «Північного потоку-2» складає 55 млрд. куб м. газу на рік. Таким чином, якби Росія змогла б реалізувати обидва проекти, то «Північний потік-2», плюс три нитки турецького напрямку забезпечували б перекачування в Європу більш 102 млрд куб м. російського газу на рік. Це з лишком перекривало б український транзит, обсяги якого у 2017 році склали 93 млрд. куб. м.

Невдача з «Турецьким потоком» була обумовлена ​​позицією самої Анкари, яка не заперечувала проти додаткових обсягів газу для власних потреб, але не хотіла ставати державою-транзитером російського газу в Європу. Серед іншого, це призвело б Туреччину до протистояння зі Сполученими Штатами, які самі розглядають Європу як ринок збуту для власних енергоносіїв.

На думку відомого російського блогера-сходознавця Анатолія Несміяна (el-murid), участь Росії в сирійській війні, як раз і пояснювалося прагненням Кремля примусити Туреччину пропустити через свою територію чотири нитки «Турецького потоку» (Анкара має в Сирії свої інтереси). Однак, як бачимо, цього добитися не вдалося. Анатолій Несміян переконаний, що провал з «Турецьким потоком» означає ще й поразку Росії в сирійській війні, головні цілі якої не досягнуто.

Перспективи «Північного потоку-2» після скандалу з отруєнням колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля та його доньки в британському Солсбері, також виглядають туманними. Зокрема, Польща має намір переконати Німеччину заборонити будівництво «Північного потоку-2», оскільки «справа Скрипаля» ставить під сумнів надійність Росії як партнера. Крім того, 17 березня 39 американських сенаторів виступили проти будівництва «Північного потоку-2». Цей проект, на їхню думку, збільшує залежність Європи від Росії. Ще раніше, 11 березня, таку ж стурбованість висловили голови парламентів Литви, Латвії та Польщі.

#Нафтогазпереміг. Україна виграла суд у «Газпрому»Стокгольмський арбітраж зобов'язав російську компанію Газпром доплатити Нафтогазу України $ 4,63 млрд за недопоставку узгоджених обсягів газу для транзиту.

Таким чином, поки «Газпром» зумів «виграти» у України всього лише близько 16 млрд куб. м транзиту. І то вони призначені суто для Туреччини. На сьогоднішній день абсолютно очевидно, що плани Росії в 2019 році відмовитися від транзиту газу через Україну повністю провалилися. До цього ж висновку прийшли і в російському виданні «Комерсант». За інформацією Комерсант-Україна, і в 2020 році «Газпром» не зможе відмовитися від українського транзиту, оскільки, навіть якщо «Північний потік-2» і буде збудований в 2019 році, то європейська газова інфраструктура буде готова до прийому газу з Росії тільки в кінці 2020 року. Більш того, за даними видання і в подальшому Росія не зможе повністю відмовитися від українського транзиту через зростання попиту на російський газ в Європі.

Це означає, що «Газпром», який на початку березня заявив про терміновий розрив усіх контрактів із «Нафтогазом» після поразки в Стокгольмському арбітражі, буде змушений відновити переговори з українською стороною про нові умови транзиту. Іншого виходу у російського газового монополіста просто немає, тому що інакше «Газпрому» загрожують величезні штрафи за невиконання умов довгострокових контрактів з європейськими споживачами газу. І тепер вже тільки від України буде залежати, як найкращим чином добити загнану в кута російську корпорацію.

Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...