Наскільки пристойними, на подив, виявилися обидва тури президентських виборів, без неприємних ексцесів та якихось серйозних зауважень до процедури голосування, настільки процес передачі повноважень надолужує згаяне. Щоб, напевно, не помилялися щодо глибини ями, з якої належить виходити.
Історія з датою інавгурації сильно нагадала історію з передвиборними дебатами. Все страхітливі переддебатні ритуали та розмови про святість букви закону, що зобов'язує зустріч кандидатів на Суспільному телебаченні, закінчилися походом на вказаний Зеленським стадіон у вказаний Зеленським час, де поразка Порошенка набула остаточних форм. Зараз розпорядником часу виступає Верховна рада, але, схоже, граблі ті ж самі. Новообраний президент нічого б не втратив, якби парламент підтримав вказану їм дату: бач, бояться! А не хочуть – підтверджують глибоку народну неприязнь до українських політиків, яка власне, й визначилася в підтримці кандидатури неполітика. Які ще потрібні свідчення, що новий президент і народ єдині? Голосуйте за «Слугу народу», а не за цих ось.
Інавгурація Зеленського: коли обраний президент вступить на посадуКоли відбудеться інавгурація обраного президента Володимира Зеленського, поки точно сказати не можна. Одна з дат – 19 травня.
Згадка можливого розпуску Ради Зеленським, очевидно, була не заявою про наміри, а простим «бу!», на яке парламент зреагував належним чином. Вся парламентська кампанія пройде в знущаннях президента над депутатами, які навіть намагаються його чогось поблажливо повчати, не розуміючи, що у того народний мандат гнати їх всіх до чортової матері. Зуміє чи ні – інше питання, але замовлення зрозумів і прийняв, далі він стане всіляко дратурувати і зводити опонентів, як Карлсон домомучительку. Теоретично цього повинно вистачити, щоб утримати особистий рейтинг на високому рівні і завести до Верховної ради велику фракцію. Приводів для знущань мало не буде, їх зараз кожен день із надлишком.
Останні дні Петра Порошенка на Банковій стали якимось апофеозом державного маразму й абсурду. Абсолютно праві ті, хто каже, що впоратися з українською системою влади Володимиру Зеленському не під силу, на це був здатен лише Петро Олексійович, свій у дошку. Чужинця в цьому божевільні перегризуть навпіл і виплюнуть. Багато буквально руки потирають в передчутті. Саме тому, з міркувань самозбереження, новому президенту доведеться трощити основи, одним троллінгом старих порядків тут не обійтися. А це потребує від Зеленського талантів і масштабу, яких за ним не помічали. Але без відповідної рішучості годі було й вплутуватися в бійку.
Пам'ятайте, як Малий описував страшне майбутнє Карлсона?
_« Цілий Васастад кишітиме людьми. Не один йолоп захоче подивитись, як ти літаєш, спробує викрасти твого мотора й таке інше.
Карлсон захихотів.
– Ти справді так гадаєш? А що, як ти не помиляєшся? Тоді нам таки часом випаде веселий вечір.
– Веселий вечір? – обурився Малий. – Таж ми з тобою не матимем ані хвилини спокою!
Карлсон захихотів ще вдоволеніше.
– Ти справді так гадаєш? Будемо сподіватися, що так і вийде.
Малий розсердився.
– Добре, але як ти даси собі раду? – з серцем спитав він. – Що ти робитимеш, коли сюди напхається повно людей?
– Ти сам знаєш, що на це є три способи: дратурувати, жартувати й виступати. І я наміряюся застосувати їх усі три.».
Володимиру Зеленському доведеться придумати побільше способів, на дуркуванні п'ять років не протриматися, а «добре повеселитися сьогодні» – це значно менше, ніж від нього очікують і чого б він хотів від себе сам. Питання, як новий президент впорається, як і раніше залишається без відповіді. Поки навіть не факт, що в нього є мотор, який, якщо він раптом є, обов'язково спробують вкрасти.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»