Топ-10 кандидатів у президенти, яким вибори підуть на користь

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Серед рекордної кількості кандидатів, які зареєструвалися на президентські вибори, є ті, хто вперше бере участь у виборчих перегонах. За два тижні до першого туру виборів цілком зрозуміло, що вони навряд чи отримають перемогу, однак уже після президентських перегонів можуть сміливо розпочинати парламентську кампанію зі значно кращих рейтингових позицій, аніж більшість українських політиків.

Звісно, йдеться про тих кандидатів, які активно ведуть свою виборчу кампанію, незважаючи на брак ресурсів чи впізнаваності. Серед 39 претендентів є доволі велика частка технічних кандидатів, роль яких – відтягувати голоси виборців від фаворитів або впливати на перебіг виборчої кампанії в медійній площині. Деяким це вдається краще, іншим – гірше.

Однак беззаперечним є той факт, що більша частина кандидатів, які взяли участь у виборчих перегонах, заздалегідь використовували президентські вибори як трамплін для парламентських.

Фаворити президентських перегонів – троє кандидатів, які мають найвищі шанси потрапити до другого туру, – навіть у разі програшу отримають суттєві бонуси для парламентської кампанії. І Петро Порошенко, і Юлія Тимошенко, і Володимир Зеленський, імовірно, очолять свої політичні партії, щоб уже восени знову позмагатися за розподіл сил у парламенті. В когось із них будуть значно кращі позиції, комусь із них після поразки на виборах доведеться переосмислити свій досвід і змінити тактику боротьби за голоси виборців.

Після 31 березня матимемо ще як мінімум 10 політиків-учасників президентської кампанії, які точно покращать свої стартові можливості напередодні парламентських виборів. Хто вони?

Трамплін для парламенту

Безумовно, топ-10 нашого умовного рейтингу очолюють двоє політиків, які після фаворитів перегонів матимуть найвищі шанси покращити свої електоральні позиції в наступному скликанні парламенту.

Зеленський лідирує в президентському рейтингу. Чи гарантує це вихід до другого туру?Лідером президентського рейтингу є Володимир Зеленський, якого підтримують 27,7 відсотка. Він майже вдвічі випереджає Тимошенко, за яку готові проголосувати 14,8 відсотка. Порошенко готові підтримати 19,6 відсотка опитаних.

Ідеться про Анатолія Гриценка та Андрія Садового. «Громадянська позиція» Гриценка може вперше виграти вибори й отримати свою фракцію в наступному парламенті. Після того, як лідер партії «Самопоміч» Андрій Садовий зняв свою кандидатуру на користь Анатолія Гриценка, останній суттєво покращив свої електоральні можливості вже в нинішній президентській кампанії. Втім, на думку більшості політологів, Гриценко має дуже примарні шанси вийти до другого туру виборів. А ось у тому, що він отримає суттєвий кредит довіри від виборців і зможе використати президентські вибори як трамплін до парламенту, можна вже не сумніватися.

Ще більш якісно ситуацією з президентськими перегонами скористався Андрій Садовий. Він наразі один із небагатьох рейтингових політиків, який зміг виконати свою обіцянку й знятися з виборів на користь іншого кандидата. Вочевидь, такий крок і командна гра з Анатолієм Гриценком додасть електоральних балів і політичній силі «Самопоміч».

Значно покращать свої електоральні позиції й троє політиків із протилежного за ідеологічним спрямуванням політичного табору. Поки ще кандидат у президенти Юрій Бойко за підтримки Вадима Рабіновича та Віктора Медведчука візьметься за підготовку «Опозиційного блоку» до реваншу на парламентських виборах. Втім, суттєво завадити їм можуть інші двоє кандидатів у президенти, один з яких також знявся на користь іншого. Олександр Вілкул та Євгеній Мураєв очолять ще один політичний проект з амбітними цілями отримати власну фракцію в парламенті 9-го скликання. Скоріш за все, для цих цілей оберуть саме партію «Наші», яку не так давно створив Євгеній Мураєв. Медійне й ресурсне протистояння «ахметівців» та альянсу Фірташа-Льовочкіна-Медведчука за один і той самий електорат можуть зіграти злий жарт із ними на парламентських виборах. Адже кожна з цих сил намагатиметься подолати виборчий бар’єр, потопивши конкурента, та ще й змагаючись із іншими політичними силами.

Вибори-2019: чи допомагає зняття одних кандидатів на користь інших?Мураєв зняв свою кандидатуру на користь Вілкула, а раніше відразу кілька кандидатів відмовилися від участі у виборах на користь Гриценка.

Однак є ще один кандидат-джокер, який навряд отримає суттєву підтримку на президентських виборах, однак може суттєво підсилити когось із більш ресурсних гравців у боротьбі за місце в парламенті. Олег Ляшко й очолювана ним Радикальна партія грають в унікальній електоральній ніші, при цьому не гребуючи медійною допомогою від олігарха Ріната Ахметова. На позачергових президентських виборах 2014 року Олег Ляшко посів 3-тє місце, отримавши 8,3% голосів виборців, після чого успішно трансформував цей результат у власну фракцію в парламенті. Радикальна партія восени 2014-го здобула 7,4% голосів виборців й отримала фракцію в 22 народних депутати. Чи вдасться повторити успіх і цього разу, поки залишається інтригою. Втім, Олег Ляшко залишається в топ-10 кандидатів, які точно міцно триматимуться за свого виборця й на парламентських виборах восени 2019-го.

Народження зірок

Ще чотирьох кандидатів важко назвати новачками в політиці, але щонайменше в хорі 39 претендентів на президентське крісло зуміли знайти своє місце й навіть несподівано для багатьох покращити свої початкові електоральні позиції. Кожен із них робив це за допомогою певних хитрощів або вдало скористався унікальними можливостями.

Перш за все, слід відзначити колишнього військового та розвідника Ігоря Смешка. Він насправді став сенсацією нинішньої виборчої кампанії, адже, за останніми соціологічними замірами, за нього готові віддати свої голоси близько 3% виборців. Секрет Смешка в чіткому позиціонуванні й комунікації зі своєю унікальною електоральною групою – колишніми військовими, «відставниками», спецслужбовцями, впливовими офіцерами, які за певних обставин протягом 2004-2014 років опинилися «за бортом» державних процесів. Багато з них уже на пенсії, але чекали від держави кращої залученості в плані передачі досвіду наступному поколінню кадрів. Саме розчарування та сильні традиції офіцерської спільноти додають Ігорю Смешку електоральної ваги й мостять гарний фундамент для подальшої парламентської кампанії. Навіть чутки про його технічну роль з метою відтинання частки електорату в Анатолія Гриценка не здатні затьмарити феномену цього кандидата: з нуля до 3% за менш ніж півроку виборчої кампанії – справді вражаючий результат.

Ще одним політиком-відкриттям, який значно посилить позиції правого сегмента партійного руху, є кандидат у президенти від ВО «Свобода» Руслан Кошулинський. До слова, його підтримали й інші учасники «правого» політичного спектра, крім «Національного корпусу». Нині Кошулинський, попри умовну «тінь» свого більш впливового соратника з партії Олега Тягнибока, може сподіватися на підтримку 1,5-2% голосів виборців. У нинішньому, надзвичайно конкурентному виборчому процесі для кандидата-новачка з низькою впізнаваністю та обмеженими ресурсами такий результат уже можна вважати успіхом.

Програми Порошенка, Тимошенко та Зеленського: що мають спільного та чим відрізняютьсяМи розбиралися, які передвиборчі обіцянки фаворити президентських перегонів зафіксували в своїх програмах.

Кандидат Олександр Шевченко також став своєрідним феноменом медійного характеру. Протягом року він завдяки масштабній промокампанії та можливостям одного з центральних телеканалів зумів наростити свій рейтинг до 1-1,5%, що в масштабах країни є досить непоганим результатом. Вочевидь, Шевченко як близький соратник олігарха Ігоря Коломойського використає свій рейтинг та впізнаваність на покращення позицій партії УКРОП.

Непогані стартові можливості забезпечив для своєї партії ще один кандидат, який пасеться на електоральному полі екс-регіоналів. Сергій Тарута завдяки масованій рекламній кампанії та агітації в східних та південних регіонах України вже може орієнтуватися на рейтинг щонайменше в 1%. У нещодавньому соціологічному опитуванні Соціологічної групи «Рейтинг» серед тих, хто збирається голосувати й визначився, Тарута отримав 0,7% підтримки. Загалом, гарний старт для виборчої кампанії партії «Основа», одним із лідерів і головним спонсором якої є Тарута.

Загалом, попри свою різноманітність, перелічені кандидати мають одну спільну рису – за останні 5 років жоден із них не був системним гравцем у владі. Природньо, що й антирейтинги в багатьох із цих кандидатів набагато нижчі, ніж у тих політиків, які стартували у виборчій кампанії з провладних позицій. Українці мають схильність швидко забувати історію конкретного діяча, навіть якщо його «політичні шафи» буквально наповнені скелетами різного ґатунку.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.