Шафа кандидата. Які невиконані обіцянки ховає Гриценко

Читать на русском
Слово і Діло розбиралось, які обіцянки не виконав кандидат у президенти Анатолій Гриценко.
Слово і Діло

До президентських виборів в Україні залишається дедалі менше часу, а питання все ті ж: кому вірити, за кого голосувати. Самі кандидати з кожного доступного їм майданчика розповідають про свої успіхи й намагаються очорнити суперників. При цьому чимало претендентів уже не перший рік у політиці, в них накопичилася солідна база обіцянок, у тому числі провалених, але вони вважають за краще про це не згадувати. «Слово і Діло» нагадає про невиконані зобов'язання кандидатів у президенти (тих, хто раніше вже був у владі), а також розбереться, що вони обіцяють зробити в разі перемоги. Раніше ми писали про Юлію Тимошенко та Віктора Бондаря, сьогодні в центрі уваги Анатолій Гриценко.

Наразі Гриценко не обіймає жодної державної посади. До цього він був народним депутатом Верховної ради шостого (в 2007-2012 роках, пройшов за списками блоку «Наша Україна – Народна Самооборона) та сьомого скликань (в 2012-2014 роках, «Батьківщина»).

У 2009 році Гриценко обіцяв внести законопроект, який би дозволяв провокацію хабара. «Кожна людина, яка йде працювати на державу, знатиме, що протягом року її, наприклад, двічі провокуватимуть узяти хабара», – розповідав депутат. Але обіцяна ініціатива в Раді так і не з'явилася.

Не виконав політик обіцянку ухвалити закон, згідно з яким депутата можуть відкликати, якщо він кнопкодавив або вийшов із фракції. «Це потрібно для того, щоб люди могли впливати на народних обранців щодня, а не раз на п'ять років», – зазначив він. У липні 2014-го в парламенті був зареєстрований законопроект «Про внесення зміни до Конституції України (щодо дострокового припинення повноважень народних депутатів України)», одним із його авторів став Гриценко. Але ухвалии ініціативу не встигли, вже за місяць президент Петро Порошенко розпустив парламент.

У кандидата в президенти Гриценка поки немає власної квартири, проте є човенГриценко задекларував одну іномарку, авторські права на торговельні марки та громадську організацію. Дача, чотири квартири й видавництво належать його дружині.

У 2012 році Гриценко давав обіцянку позбавити посадових осіб недоторканності, тим самим почавши викорінення корупції. Але за два роки роботи Ради сьомого скликання йому це зробити не вдалося, відповідних ініціатив він не вносив. До речі, в його передвиборчій програмі як кандидата в президенти є пункт «не буде президент ховатися за недоторканність – буде закон про імпічмент президента». Більше жодних обіцянок щодо недоторканності немає.

Крім того, в Гриценка не вийшло реалізувати кілька обіцянок щодо податкової реформи. Зокрема, він обіцяв ухвалити новий Податковий кодекс, який мав включати сім податків. Але на кінець роботи Ради сьомого скликання все ще діяв кодекс від 2010 року. Також Гриценко обіцяв ліквідувати податкову міліцію. За його словами, це «десять тисяч осіб у формі зі зброєю, які мордують бізнес». У 2013 році народний депутат вніс законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо скасування податкової міліції», але до його розгляду справа так і не дійшла.

Влітку 2014 року, коли вже було зрозуміло, що відбудуться позачергові парламентські вибори, Гриценко запевняв, що партія «Громадянська позиція» гарантовано буде представлена в новій Верховній раді. «Я бачив різні рейтинги – відкриті й закриті, де «Громадянській позиції» люди готові віддати більш ніж 10% (голосів – ред). Ми гарантовано будемо представлені в парламенті», – сказав він. Однак у підсумку партія не подолала 5-відсотковий бар'єр, а Гриценко подав у відставку з посади її голови.

Балотуючись у президенти, Гриценко обіцяє повернення Криму, а також Донбасу дипломатичними, військовими, економічними, санкційними засобами, й вважає, що це реально зробити за п'ять років. Крім того, він обіцяв легалізацію зброї, професійну контрактну армію, нову виборчу систему, ринок землі та зниження тарифів.

Нагадаємо, про всіх кандидатів та їхні програми можна почитати в розділі «Вибори-2019». Там же можна ознайомитися з їхніми деклараціями в зручному форматі інфографіки.

Крім того, «Слово і Діло» щодня згадує, як кандидати в президенти-нардепи цього скликання ВРУ голосували за законопроекти щодо суспільно важливих питань. Наприклад, днями ми писали, хто з них підтримував законопроекти, спрямовані на регулювання тарифів у сфері житлово-комунальних послуг.

Олександра Худякова, спеціально для «Слова і Діла»

Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...