Ракета для другого туру: що дає об’єднання рейтингів Садового та Гриценка

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Ньюзмейкером президентських перегонів наприкінці минулого тижня став лідер партії «Самопоміч» Андрій Садовий. Він довго вагався, але таки дочекався результатів соціологічного опитування, якому довіряє, після чого остаточно вирішив зняти свою кандидатуру на користь кандидата в президенти Анатолія Гриценка.

Такий крок може суттєво змінити розстановку сил навіть за місяць до голосування на виборах президента в першому турі. Та питань поки що більше, ніж відповідей. Адже попри високі шанси перемогти в другому турі, Анатолію Гриценку ще потрібно туди дістатися. А зняття Андрія Садового на користь Анатолія Гриценко не є стовідсотковою гарантією для виходу останнього до другого туру.

За кількома останніми соціологічними замірами, підтримка Андрія Садового серед потенційних виборців коливалася в межах 2-4%. На думку Анатолія Гриценка, зняття Садового на користь його кандидатури дасть ефект у плюс 10%, адже начебто багато виборців серед його потенційних прихильників давно очікували на об’єднання демократичних сил та висунення єдиного кандидата.

Сподівання Гриценка небезпідставні. За даними лютневого опитування Центру соціального моніторингу, 50,9% опитаних вважають, що демократична опозиція до нинішньої влади має висунути єдиного кандидата на президентські вибори. І саме Гриценко є найбільш очікуваною кандидатурою.

Прецедент Садового

Загалом, історія зі зняттям Андрія Садового на користь іншого кандидата з демократичного табору – це свого роду прецедент. Який поки взагалі не гарантує результату, але дає шанс на так звану «ланцюгову реакцію».

Садовий зняв свою кандидатуру на користь Гриценка. Чи стане це шансом на перемогу?Андрій Садовий зняв свою кандидатуру на користь лідера партії Громадянська позиція Анатолія Гриценка. Чи змінить це передвиборчу ситуацію, знають експерти.

Додавання рейтингу Садового до рейтингу Гриценка може дати кумулятивний ефект лише тоді, коли бодай ще кілька кандидатів у президенти також знімуть свої кандидатури й оприлюднять відповідні заяви.

Втім, якщо згадати об’єднавчі процеси в новітній історії України напередодні президентських виборів, жодна подібна консолідація так і не дала бажаного ефекту.

Згадуються принаймні три подібні до нинішньої історії. Перша – кейс так званої «Канівської четвірки». У 1999 році, щоб створити альтернативу тодішньому президенту й кандидату на другий термін Леоніду Кучмі від умовної «демократичної опозиції», четверо політиків – тодішній мер Черкас Володимир Олійник (пізніше був нардепом від БЮТ і Партії регіонів), опозиціонери Євген Марчук та Олександр Мороз, а також спікер парламенту Олександр Ткаченко – об’єдналися й мали запропонувати єдиного кандидата. Втім, розсварилися й пішли на вибори окремо.

Другий випадок стався напередодні президентських виборів у 2004 році, коли довкола кандидата в президенти Віктора Ющенка також об’єдналося чимало опозиційних лідерів. Втім, подолати фальсифікації та відстояти результати виборів вдалося лише після того, як відбулися події Помаранчевої революції.

Нарешті, втретє опозиційні сили об’єднували вже напередодні подій Революції Гідності в грудні 2013 року. Втім, ані до, ані після трагічних подій того періоду висунути єдиного кандидата на президентські вибори також не спромоглися. Ситуацією вдало скористався Петро Порошенко, таємно «домовившись» із тодішнім найрейтинговішим політиком – лідером партії УДАР Віталієм Кличком.

Міф про силу об’єднань

Загалом, історія з об’єднанням зусиль політиків – хороший сигнал для виборців про спроможність домовлятися. Втім, те, що такі кроки стовідсотково ведуть до покращення електоральних позицій, – величезний міф.

Вибори-2019: ще один кандидат готовий зняти свою кандидатуру на користь ГриценкаКандидат у президенти і колишній журналіст Дмитро Гнап оголосив, що готовий услід за Андрієм Садовим зняти свою кандидатуру з виборів на користь лідера Громадянської позиції Анатолія Гриценка.

Річ у тім, що в більшості своїй українці хоч і занадто політизовані, але навряд чи готові сприйняти інформацію про альянси двох чи більше політичних сил та їхніх лідерів як заклик до голосування. Навпаки, такі новини позитивно діють на певні електоральні групи населення, однак кількісно достатньої переваги перед конкурентами вони не гарантують.

Альянси можуть зіграти злий жарт з її ініціаторами – інколи це не мобілізує виборців, а навпаки – розслабляє. Але якщо єдиного кандидата почнуть підтримувати й інші політики, які в тому числі знімуться на його користь, тоді є шанс значно покращити рейтинги. Чи достатньо буде цього для виходу до другого туру, поки залишається інтригою.

Плани на парламентську осінь

До 8 березня кандидати в президенти ще можуть знятися з виборчих перегонів. Цілком імовірно, що дехто із 43 досі зареєстрованих кандидатів може піти на такий крок заради більших політичних дивідендів із прицілом на парламентську кампанію цього року.

Хто ще може знятися на користь Анатолія Гриценка? Вочевидь, таких кандидатів вкрай мало й у них немає суттєвих рейтингів. Про своє бажання знятися на користь Анатолія Гриценка заявив Дмитро Гнап. Утім, на партійному з’їзді «Сили людей» – партії, від якої колишнього журналіста висували кандидатом у президенти, такий крок не схвалили.

Навіщо на вибори йдуть непрохідні кандидати?ЦВК завершила процес реєстрації кандидатів на посаду президента України. 44 кандидати претендують на головну посаду в країні.

Потенційно покращити позиції Гриценка могли б Роман Безсмертний та кандидат від ВО «Свобода» Руслан Кошулинський, втім, навряд чи вони налаштовані на такі альянси. Та й загальний рейтинг цих двох кандидатів ще менший, аніж в Андрія Садового.

Щоправда, історія з підтримкою Анатолія Гриценка додає суттєвих бонусів Андрію Садовому вже на початку підготовки до парламентських виборів. Адже відтепер «Самопоміч» та її лідер – не просто політики з власною позицією, але й мають імідж договороздатних і надійних партнерів. Втім, багато залежатиме від самого результату, який зможе показати Анатолій Гриценко – саме з його позицій після президентських виборів буде зрозуміло, хто, як і з якими ресурсами може піти на вибори в умовному «демократичному таборі» восени 2019 року.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...