Хто зупинить Медведчука? Колонка Леоніда Швеця

Читать на русском
Леонід Швецьполітичний оглядач

Щось таке давно очікувалося, але все одно новина про те, що Бойко та Рабінович об'єднали свої зусилля, створивши «Опозиційну платформу – За життя», це гарна новина. А нам усім дуже бракує гарних новин, буквально авітаміноз якийсь, хоча зима ще навіть не починалася.

Гарне в цій новині те, що сам Юрій Бойко, Сергій Льовочкін який стоїть за ним, і московські товариші, які проглядаються через їхні спини, не вірять у виняткові кандидатські якості Юрія Анатолійовича. Дійсно, складно вірити в те, чого немає. І хоча на цьому порожньому місці та ностальгії частини виборців за довоєнною Україною й утворилися відносно високі, не гірші, ніж у чинного президента, відсотки підтримки кандидата «Опоблоку», підкріпленого до того ж потужностями телеканалу «Інтер», переконливо він не виглядає аж ніяк. Коли представники минулого злочинного режиму не виглядають переконливо навіть на тлі непереконливого, за їхніми ж словами, злочинного режиму нинішнього, це непорядок, з цим потрібно щось робити.

Раптовий Медведчук. Колонка Леоніда ШвецяВіктор Медведчук останнім часом постійно фігурує в новинному полі України. З останнього – Медведчук купив телеканал 112.

І ось це друга гарна частина гарної новини: там не знайшли нічого кращого, ніж зміцнити Бойка Медведчуком з його «За життя», яку для нього виплекав Вадим Рабінович. Сама ідея, що когось чи щось в Україні можна зміцнити Медведчуком, свідчить про незвичайну зухвалість думки тих, хто це придумав. Якщо до цього Юрій Бойко міг зійти за свого, нехай і регіоналістого, представника великого бізнесу й чималої частини України, переважно південно-східної й російськомовної, то тепер він і його блок відкрито стають частиною проекту путінського кума, що веде війну з Україною. Із солідного пана з минулого життя Юрій Бойко перетворюється на догідливого колаборанта, якого по щоці зверхньо тріпає Володимир Володимирович. Власне, як і раніше, тріпав, тільки тепер це знають усі. По-моєму, це однозначно добре: знати завжди краще, ніж помилятися.

З іншого боку, це спроба наділити Віктора Медведчука якимись реальними структурами, тому що роки й мільйони рублів, які пішли на будівництво «Українського вибору», вилилися в гучний пшик. Довелося надувати через телесоломинку в певному місці Вадима Рабіновича, щоб потім підсісти в «За життя», а й там підсаджуватися в реальності нікуди, тому вирішили через якусь загальну платформу кооптувати кума до «Опоблоку» з його розвиненою інфраструктурою. Може, Льовочкіну з Фірташем цей відвертий зозулін трюк російських партнерів і не до душі, але граючи в кремлівські ігри, ти не можеш диктувати свої правила. У якийсь момент доводиться ставати струнко й віддано випалювати: «Так точно, вашбродь!».

У мережі обговорюють інтерв'ю Медведчука українському телеканалуВіктор Медведчук дав інтерв'ю телеканалу 112 Україна, в якому озвучив звичні для себе тези про федералізацію України та переговори з ватажками ДНР і ЛНР.

Перспективи політично піти на дно під звуки російського гімну та з гирею Медведчука на ногах не влаштовують ту частину «Опоблоку», яка пов'язана з Рінатом Ахметовим, а це, взагалі-то, більша частина, в деякому сенсі, кіль колишньої Партії регіонів, що надає структурі стійкості. Спроба Бойка покласти «Опоблок» під Медведчука тамтешнім хлопцям зовсім не сподобалася, і Вадим Новинський, за всієї своїй відданості «русскому миру» з його хоругвами, заявив, що домовленості Бойка з Рабіновичем «Опоблоку» взагалі не стосуються. Образа неабияка: «Ми вважаємо, що наш кандидат має скласти реальну конкуренцію владі, а не бути на підтанцьовці в Петра Порошенка. А панове Бойко та Льовочкін зараз, схоже, хочуть вступити до партії «За життя». Буде в них «За життя» (об'єднана)».

Те, що в цьому середовищі колотнеча, звичайно, не може не радувати. Там і раніше довіри один до одного не існувало, а зараз додаються нові претензії та нерви. Є й принципово важливий момент: стара опозиція для себе вирішує ту ступінь проросійськості, яку може собі дозволити, щоб залишатися перспективною політичною силою в Україні, й це зовсім не просте питання. Президентські вибори запустили процес цього осмислення та організаційного самовизначення, а до парламентських, роль яких, судячи з нинішнього кандидатського глухого кута, дедалі більше зростає, ця робота має бути в основному виконана.

Можна скільки завгодно знущатися над метаннями колишніх регіоналів, для цього є купа причин і приводів. Але висока й справжня тривога. Сильно напружує відсутність якогось виразного руху в його інших частинах політичного спектра. Хто буде серйозно, по-дорослому, в 2019 році бодатися з проросійськими силами різного ступеня відкритості в битві за український парламент? На це питання варіанти відповіді ще гірші, ніж за кого голосувати на президентських.

Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»

Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.

ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися: