Підвищення ціни на газ для населення було неминучим. Про це як в уряді, так і в парламенті говорили давно, втім, ключовою інтригою було те, на скільки відсотків зросте ціна. Наприкінці минулого тижня Кабмін таки визначився з необхідністю підвищити тарифи на газ для населення на 23,5% вже з 1 листопада цього року.
Таким кроком уряд врятував співпрацю з МВФ і тепер очікує на черговий транш. Зокрема, в кредитора повідомили, що Україна та Фонд домовилися про нову 14-місячну програму співпраці, яка передбачає надання 3,9 мільярда доларів кредиту. Вочевидь, без кредитних коштів не обійтися – за словами прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, гроші потрібні для обслуговування попередніх боргів. При цьому глава Кабміну підкреслює, що більшість наявних в України запозичень були здійснені не в період 2014-2018 років, а ще за «попередників» – із 2008 року.
За відновлення співпраці з МВФ заплатить пересічний українець із власної кишені. Згідно зі статистичними даними за 2017 рік, в середньому українці витрачають на комунальні послуги близько 17,2% свого доходу. В ЄС ця цифра становить 24,5%, втім, варто врахувати, що європейці майже вдвічі менше грошей витрачають на продукти харчування, а купівельна спроможність та рівень зарплат є вищими. Тож чергове підвищення ціни на газ боляче вдарить по українських домогосподарствах.
І поки в уряді запевняють, що не допустять подальшого підвищення цін, експерти переконують у протилежному: зважаючи на зростання рівня ціни на газ на світових ринках, а також необхідність вкладати кошти в розробку власних родовищ, ціна таки зростатиме. Та наскільки вона буде посильною ношею для українців та чи не станеться колапсу? В тому числі й на політичному рівні, адже нові ціни на комуналку неприємно вразять українців саме напередодні виборчого сезону 2019 року.
Як уряд тримає слово
Навесні 2016-го Володимир Гройсман почав свою роботу на посаді прем’єр-міністра з украй непопулярного кроку – була встановлена так звана «єдина ціна» на газ і для населення, і для промисловості на рівні 6879 гривень за тисячу кубометрів газу. Відтоді «тарифна тема» весь час переслідує главу уряду на його посаді. Перш за все через зобов’язання перед МВФ.
Вже за рік, у 2017-му, ціну на газ підняли несуттєво – до 6957,9 грн за тисячу кубів. Але вже тоді було зрозуміло, що цим не обмежитися. І справді, почали з промисловості – віднедавна «Нафтогаз» продає газ підприємствам за ринковою ціною – від 10208 до 11115 гривень за тисячу кубічних метрів.
Зрозуміло, що такого «вирівнювання» з цінами для промисловості пересічний громадянин не потягнув би. Втім, саме на цьому наголошували в МВФ. Уряд протягом 1,5 року вмовляв кредиторів піднімати ціну поступово, але сам розпочати цей процес не наважувався.
Наразі підняття цін на 23,5% до рівня 8550 гривень за тисячу кубічних метрів газу точно не останнє. Ціна може зрости ще на 35%, але в уряді запевняють, що в нинішньому опалювальному сезоні цього вже не станеться.
Що таке «ринкова ціна»?
Ситуація виглядає неоднозначно. З одного боку, в Україні добувається достатня кількість газу, щоб забезпечувати потреби українців без таких шокових кроків із підвищення тарифів у загалом бідній країні.
Втім, саме тут і закладений суттєвий виклик для української економіки – «Укргазвидобування» і так продає «Нафтогазу» газ власного видобутку за досить низькими цінами – 4942 гривні за тисячу кубічних метрів. Далі до ціни додаються різноманітні витрати на транспортування, націнка постачальника та ПДВ.
Крім того, в ситуації з ринковими цінами слід мати на увазі, що споживачам дається вибір, у кого саме купувати газ. Однак до 2020 року (принаймні так заявляють чиновники) монополія на продаж газу населення буде лише в «Нафтогазу».
З іншого боку, ціна навіть у 8550 гривень за тисяч кубометрів газу й справді не вирішує всіх проблем в галузі й залишається досить низькою. Про це вже наголосили в керівництві «Нафтогазу».
За нинішніх обставин є привід вважати, що нинішнє підвищення цін на газ – радше вимушений крок уряду, в якому не йдеться про «ринкову ціну». Адже за ринковими цінами українці мали б платити значно більше, однак і мати альтернативу нинішньому монопольному постачальнику.
Субсидій вистачить на всіх?
Кабмін і президент уже взялися запевняти українців у тому, що найбільш бідних верств населення підвищення ціни на газ не торкнеться. Кількість таких домогосподарств, за приблизними оцінками Володимира Гройсмана, становить 7 мільйонів сімей.
При цьому прем’єр-міністр наголосив, що без підвищення цін на газ Україну очікував значно більш песимістичний сценарій. «У нас було лише два варіанти: або мінімальне підвищення, про яке ми домовились, або дефолт, галопуюча інфляція, знецінення всіх збережень. Ми обрали варіант, який можна компенсувати субсидіями. Щоб незахищені люди не відчули підвищення», – запевнив глава уряду.
Президент також відчув відповідальність за такий крок, адже більшість громадян досі сприймають уряд Володимира Гройсмана складовою частиною команди Петра Порошенка. Саме тому глава держави закликав розширити програму субсидій, щобне допустити колапсу неплатежів. «Поставив уряду дуже жорстку вимогу: ми маємо захистити людей, розширити програму субсидій, збільшити кошти на виконання цієї програми, щоб від зростання тарифів не постраждали найменш захищені верстви населення й узагалі будь-хто, для кого це підвищення є критичним», – зазначив Петро Порошенко.
Утім, такий підхід виглядає вкрай непереконливим. По-перше, уряд за останні 2,5 роки так і не спромігся створити дієвий кадастр українців для адресної допомоги за субсидіями. Влада просто не контролює процес виділення субсидій, адже йдеться про мільярди гривень, які можуть іти не за призначенням. Для цього існує велика кількість способів та хитрощів, якими користуються українці. Завданням уряду було чітко дослідити, шоб державні кошти на субсидії використовувалися за призначенням.
Натомість у Кабміні вигадують нові ініціативи на кшталт скарг українців один на одного, якщо хтось знає, що субсидія призначена несправедливо. Наприклад, українцям пропонується повідомляти до органів влади про те, що хтось із сусідів отримав субсидію на ім’я своєї бабусі, натомість проживає в такому житлі набагато більше осіб, які можуть користуватися державною пільгою.
Ще один аспект, на який уряду потрібно було звернути увагу, запуск та ефективна робота Фонду енергоефективності, який досі не запрацював. Профільний закон парламент ухвалив ще влітку 2017 року. Фонд мав би розподіляти кошти з держбюджету та інших джерел на компенсацію термомодернізації будівель, встановлення нового обладнання тощо. Це саме ті заходи, які могли б суттєво допомогти зменшити втрати теплай заощаджувати значні кошти.
До того ж «Укргазвидобування» дуже слабко нарощує видобуток власного українського газу. І хоча прогрес є, втім, видобувати можна було значно більше. А значить, знову ж таки, заощаджувати на ціні саме для населення й піднімати тарифи поступово – на 5-10% щорічно.
Чи вистачить субсидій на всіх – питання риторичне. Адже рішення про підняття ціни на газ ухвалили тоді, коли проект держбюджету вже був поданий до Верховної Ради й навіть проголосований у першому читанні. Як у такій ситуації можна точно порахувати суму, яка була закладена на субсидії громадянам на наступний рік?
Газ і вибори
«Тарифна тема» може суттєво позначитися на рейтингах перш за все Петра Порошенка. Адже він у тому числі, як би не хотів відмежуватися від рішень Кабміну, несе відповідальність за рішення уряду щодо підвищення тарифів. Ба більше, формально глава держави міг би скасувати рішення уряду, але навряд чи піде на такий крок.
Свої електоральні дивіденди вже почали здобувати Юлія Тимошенко та Олег Ляшко. Саме ці політики оголосили про свій намір «виводити людей на вулиці», щоб протестувати проти начебто несправедливого підняття тарифів. Юлія Тимошенко в передвиборчому ударі навіть оголосила про те, що одразу після обрання її президентом знизить тарифи вдвічі, а своїх попередників у владі за такі кроки притягне до кримінальної відповідальності.
В агітаційній роботі з українцями рішення про підняття тарифів на газ використовуватимуть майже всі опозиційні політичні сили. Безумовно, з’явиться ця тема в риториці партій «За життя» та «Опозиційний блок». Слідом за Юлією Тимошенко з критикою виступлять Андрій Садовий, Анатолій Гриценко та Юрій Бойко. Таким чином, ця подія боляче вдарить по рейтингах Петра Порошенка та його команди. Але не слід забувати, що до виборів ще більш ніж 5 місяців, а електоральна пам'ять в українців украй коротка. Єдине, що відтепер уряду доведеться таки знайти необхідні кошти, щоб забезпечити кожного охочого субсидією. А охочих буде чимало. Втім, відтепер це клопіт Володимира Гройсмана, робота якого може як допомогти рейтингам чинного президента, так і повністю їх знищити.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»