Жодні виборчі перегони в Україні не минали без такого явища, як «брудні» політичні технології. Різниця була лише в масштабах їх поширення та впливу на кінцевий результат. Найбільш очевидна технологія – несподівана поява в ЗМІ інформації про пікантні подробиці особистого життя політика, його «темних» сторінок біографії чи будь-які корупційні дії.
Часто політики або кандидати в президенти несвідомо самі потрапляють у небезпечні для свого іміджу ситуації – причиною можуть бути певні риси характеру, захоплення чи просто дуже привабливі спокуси. Політтехнологи також можуть використати не надто привабливу інформацію на шкоду політику, але й також здобути компрометувальну інформацію про його колег, близьких, родичів, дітей.
У чому цінність компромату? В його вартості та швидкості ефекту. Виборці, почувши «брудну» інформацію про кандидата, можуть на емоціях швидко змінити свою думку. Крім того, виготовити чи дістати компромат часто дешевше, ніж вибудовувати й реалізовувати складні інформаційні стратегії.
Політологи прогнозують, що під час наступної передвиборчої кампанії на посаду президента вкидання компромату відбуватимуться постійно. Чому? Цьому сприятимуть дві обставини.
По-перше, маємо дуже малий розрив між рейтингами кандидатів. Будь-який компромат має потужну емоційну дію на виборців, а значить, противник відчує серйозний електоральний удар. За останніми даними опитування Соціологічної групи «Рейтинг», поки що найкращий результат серед кандидатів у президенти демонструє Юлія Тимошенко. Але відрив від решти політиків складає близько 4-5%. А найцікавіше, що розрив між рештою кандидатів узагалі перебуває в межах соціологічної похибки.
По-друге, українці дуже не довіряють майже всім політикам, які вже заявили про свій похід на посаду президента. Завдяки високим антирейтингам деяких кандидатів компромат на них сприйматиметься суспільством природніше.
Звідки очікувати найбільш зухвалих атак?
Справа Манафорта та «комірна книга» Партії регіонів
У США у Вірджинії триває розгляд у суді справи про можливе втручання Росії у вибори американського президента в 2016 році. Одна з «ниточок» – екс-голова виборчої кампанії Дональда Трампа Пол Манафорт. Він же за сумісництвом багато років консультував Партію регіонів і допомагав Віктору Януковичу стати президентом у 2010 році.
Подробиці, які виникають у зв’язку з допитом свідків щодо можливої причетності Пола Манафорта до протизаконних дій, які дозволили іноземній державі втрутитися у виборчий процес у США, інколи стосуються й дуже цікавих епізодів його взаємозв’язків з українськими політиками.
Днями один із бізнес-партнерів Манафорта Річард Гейтс надавав свідчення в суді, в яких розповів про те, що до послуг американського політконсультанта звертався не лише Віктор Янукович. Мовляв, і чинний президент Петро Порошенко також намагався скористатися порадами Пола Манафорта. Один із соратників чинного президента підтвердив факт таких перемовин, однак зазначив, що далі однієї зустрічі співпраця не поширилася.
Втім, це не означає, що вже в найближчому майбутньому під час судового процесу в США не виникнуть нові подробиці щодо українських політиків. Тим паче у вересні очікується початок ще одного судового процесу вже в окрузі Колумбія, під час якого розглядатимуть більше політичних аспектів імовірного втручання Росії у вибори США.
Не слід забувати, що є й ще одне джерело можливого компромату, яке ще недостатньо розкрило свій потенціал. Йдеться про так звану «комірну книгу» Партії регіонів – фактично, записи «чорної бухгалтерії», яку вели в цій партії під час своєї діяльності. Деяка інформація з цього джерела може виявити цілком корупційні факти в діяльності як колишніх, так і нинішніх політиків або чиновників. Хто, як і проти кого використає цей компромат, поки залишається лише здогадуватися.
Неприємні згадки про події 2014-го
Ще більше питань виникає про участь багатьох із нинішніх політиків у подіях Євромайдану та Революції Гідності. Джерелом компромату тут можуть бути подробиці розслідування справи про розстріл протестувальників у лютому 2014 року на вулиці Інститутській. Суспільство вже давно турбує факт відсутності покараних за цей страшний злочин і дуже млявий перебіг розслідувань. Особливо, якщо згадати, що і ГПУ, і МВС уже тривалий час очолюють політики, які активно брали участь у подіях чотирирічної давнини.
Ще більше компрометуючих подробиць може виникнути щодо бездіяльності влади в питанні оборони Криму. Наприклад, ще в 2016 році РНБО розсекретила стенограму засідання від 28 лютого 2014 року, на якому розглядалося питання анексії Криму. Саме тоді стало відомо про суперечливу позицію лідерки «Батьківщини», а нині одного з найрейтинговіших кандидатів у президенти – Юлії Тимошенко. Під час тодішнього засідання РНБО вона висловила позицію про невтручання в ситуацію з анексією півострова – мовляв, жодного збройного спротиву чинити не варто, а воєнний стан запроваджувати зарано.
Також поганий жарт можуть зіграти із рейтингами чинного президента Петра Порошенка компрометувальні дані щодо ухвалених під час так званого «Іловайського котла» рішень, а також виведення українських військ із Дебальцевого. Журналісти вже згадували діяльність чинного президента від час літніх боїв за Іловайськ – мовляв, у цей час президент займався не лише державними справами, але й паралельно вирішував долю власного бізнесу. Така інформація дуже суттєво вплинула на рейтинги Петра Порошенка, як і більш відоме розслідування щодо його коштовного відпочинку на Мальдівах.
Російський слід
Кремль точно спробує використати президентські вибори в Україні у власних інтересах. Завдань два – дестабілізація ситуації та спроба провести в другий тур виборів «проросійського» кандидата. І якщо з останнім завданням можуть виникнути суттєві труднощі, то з дестабілізацією – як у публічному полі, так і за допомогою різноманітних екстремістських за своєю суттю дій – російські спецслужби справляються дуже добре.
На жаль, події останніх років зафіксували те, що іноземні спецслужби цілком вільно почувають себе на українській території. Крім того, з урахуванням цього фактору, в «брудних» цілях можна очікувати й використання власних спецслужб у боротьбі за найвищу президентську посаду. Звісно, це собі можуть дозволити ті кандидати, які мають вплив на специфічні правоохоронні органи чи заздалегідь подбали про створення власних парамілітарних структур.
Тим не менш основним джерелом компромату на українських політиків, що зараз має в руках Кремль, є свідчення колишнього президента Віктора Януковича. Цілком імовірно, що під час подальшого судового процесу над ним ми почуємо певний компромат на тих кандидатів у президенти, яких Кремль не бажав би бачити у фаворитах перегонів.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»