Чому Росія піде на поступки щодо Донбасу: є дві важливі причини

Денис Поповичжурналіст

Наступний, 2018 рік має принести визначеність у вирішенні проблеми Донбасу. Одним з інструментів тиску на Кремль у цьому питанні є публікація американського звіту про активи путінських олігархів, який має бути представлений Конгресу США не пізніше ніж 2 лютого 2018 року. Крім того, в Росії залишається мало часу для того, щоб налагодити транзит газу в обхід території України. Необхідність укладення транзитних договорів на вигідних для України умовах є ще одним козирем, який може бути використаний для «здачі» Донбасу на вигідних для Києва умовах.

Спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер під час свого недавнього візиту до нашої країни сказав, що резолюція про розгортання в Україні миротворчої місії ООН може бути ухвалена до кінця поточного року.

При цьому Волкер дав зрозуміти, що в складі майбутнього миротворчого контингенту ООН не має бути представників РФ, а думка ватажків псевдореспублік «ДНР» і «ЛНР» не враховуватиметься. Волкер також зазначив, що виконання політичної частини врегулювання конфлікту на Донбасі неможливе, поки з регіону не будуть виведені російські війська й не будуть вирішені проблеми безпеки. Миротворчий контингент має встановити контроль над українсько-російською ділянкою кордону, що пролягає зараз між РФ і територіями, підконтрольними бойовикам.

Україна запровадила санкції проти 18 компаній РФМіністерство економічного розвитку і торгівлі України запровадило обмеження проти 18 російських компаній.

Це, фактично, відповідає українському баченню виконання Мінських угод, за якого спочатку контроль над кордоном віддається українській стороні, а вже потім на території ОРДЛО проводяться вибори. Росія наполягає на зворотному варіанті, який більше відповідає букві Мінських домовленостей, але не влаштовує Україну. В Києві резонно відзначають, що неможливо провести вибори за українським законодавством, якщо процес фактично контролюватиметься проросійськими бойовиками та найманцями.

З іншого боку, миротворці практично виконають функцію українських військ. Перекривши кордон, вони заблокують можливість постачання «ДНР» і «ЛНР» із Росії через кордон. Для незаконних республік це означає катастрофу. Ясна річ, що такі перспективи викликали протести як з боку російських політиків, так і з боку ватажків незаконних «республік». Однак перебіг подій за «українським» сценарієм зараз імовірніший, ніж будь-коли, а прогнози Волкера про швидке вирішення питання розміщення миротворчого контингенту базуються на реальних передумовах.

Закон про санкції

Одна з таких передумов – це ухвалений у США закон «Про протидію противникам Америки за допомогою санкцій» (H.R.3364). Крім РФ, його жертвами стали також Іран і Північна Корея, проте щодо Росії він найбільш нещадний. Його положення, серед іншого, наказують американським урядовим структурам підготувати й представити Конгресу доповідь про російських олігархів і квазідержавні структури не пізніше ніж через 180 днів після набуття чинності законом і потім оновлювати інформацію, що міститься в ньому, не менш ніж раз на рік. Оскільки закон набув чинності 2 серпня, сама доповідь має бути підготовлена до 2 лютого 2018 року.

Не слід думати, що вимоги цього закону будуть виконані «для галочки», оскільки Конгрес США досить пильно стежить за виконанням своїх рішень. Американські законодавці нелояльні до Росії, тому що підозрюють Кремль у втручанні в президентську кампанію 2016 року, а самого президента Дональда Трампа – в зв'язках із російським режимом.

Тому, скоріш за все, розслідування буде досить скрупульозним і його не вдасться спустити на гальмах. Чим це загрожує для російської еліти? На думку російського проектного аналітика Юрія Крупнова, реалізація положень ст. 241 H.R.3364 є ультиматумом США Росії й означає експропріацію накопичених у США російськими олігархами активів. «За різними оцінками, сьогодні в закордонних фондах і офшорах зібрано від 1 до 2 трильйонів доларів», – повідомив Крупнов у інтерв'ю російським журналістам. А російський економіст, соціолог і економічний діяч Владислав Іноземцев у своїй колонці для Forbes, аналізуючи наслідки H.R.3364, зазначив, що сьогодні «в Сполучених Штатах і Європі зосереджена абсолютна більшість активів, придбаних за кордоном російськими чиновниками й олігархами». «Тому тисячі представників російської еліти опиняться в «зоні ризику»: увагу на них тепер звертатимуть професіонали антикорупційних розслідувань. Практично напевно самі політики й олігархи почнуть «активні рухи» для того, щоб не бути включеними до нових списків...», – пояснив Іноземцев.

У США готові відкласти питання Криму, якщо вдасться вирішити конфлікт на ДонбасіУ Сполучених Штатах відзначають, що не визнають анексію Криму, хоча і можуть відкласти вирішення цього питання на потім.

«Активні рухи» можуть полягати в тиску на президента Росії Володимира Путіна для того, щоб він пішов на умови США й «здав» Донбас за українським сценарієм. Сварка з елітою невигідна для Путіна, тому що американська доповідь вийде за кілька тижнів до виборів президента Росії, які заплановані на 18 березня 2018 року. При цьому Володимир Путін всерйоз розраховує залишитися при владі в Росії ще на шість років.

Якщо взяти до уваги перспективу публікації американських доповідей і пов'язану з нею можливу експропріацію російських активів, то часу для ухвалення рішення залишається не так уже й багато – менш ніж три місяці.

Транзит газу

Ще в січні 2015 року голова ради директорів «Газпрому» Віктор Зубков заявив, що після 2019 року транзит російського газу через територію України буде перекритий. Якщо це станеться, то російська сторона отримає потужний важіль економічного тиску на Україну. По-перше, українська економіка втратить значну частину доходів від оплати за транзит, по-друге, позбувшись української транзитної залежності, російська сторона зможе шантажувати Україну за багатьма економічними й політичними питаннями, включаючи закупівлі газу, що є життєво необхідним для нашої країни.

Але для того, щоб перекрити транзит через Україну, російській стороні необхідно побудувати газопроводи в обхід нашої держави. Таких проектів наразі лише два. Це «Турецький потік», який передбачає поставку газу з Краснодарського краю РФ дном Чорного моря й далі, через територію Туреччини на південний захід Європи, і «Північний потік-2»: газ ним піде з Росії до Німеччини дном Балтійського моря.

Реалізація обох проектів із різних причин поки під питанням. Наприклад, «Турецький потік», який спочатку передбачав чотири гілки трубопроводів, «звузився» до однієї, що робить проект абсолютно нерентабельним. «Чотири нитки «Турецького потоку» вони («Газпром» – ред.) до 2019 року не збудують. Максимум дві. А цього вистачить лише для задоволення попиту Туреччини. Для Італії-Західних Балкан-Угорщина-Словаччина цього не вистачить», – пояснював ще в 2015 році російський політик і економіст Володимир Мілов. Він спрогнозував, що «Газпром» у будь-якому разі не обійдеться без українського транзиту. Як бачимо, поки його прогнози справджуються...

Заборона для російських миротворців на Донбасі: в РФ відреагували на слова ВолкераГолова комітету Ради Федерації з міжнародних справ Костянтин Косачев прокоментував висловлювання Курта Волкера про появу місії ООН на Донбасі.

Таким чином, час підтискає і тут: якщо питання «обходу» України до 2020 року не буде вирішене, то «Газпрому» доведеться домовлятися про умови транзиту через Україну й після 2019 року. А це вже надає додаткові козирі Києву, який під час обговорення «ціни питання» зможе висунути політичні вимоги, пов'язані в тому числі з проблемою Донбасу й навіть Криму.

Примітно, що «Газпром» надзвичайно залежний від європейського газового ринку й тут у нього незабаром може з'явитися серйозний конкурент. Це США, які розглядають Європу як ринок збуту для свого зрідженого газу й до 2020-2022 року готові збудувати в Європі не менш ніж 4 термінали для поставок «блакитного палива» зі своєї території. Євросоюз також надзвичайно зацікавлений у диверсифікації газових поставок, щоб зменшити свою залежність від російського монополіста.

Що буде з Донбасом

Таким чином, саме в 2018 році стане зрозуміло, чи встигне Росія побудувати газопроводи в обхід України до кінця 2019 року та який ефект матимуть норми американського закону про санкції. Якщо все піде за оптимістичним для України сценарієм, то розгортання миротворчого контингенту ООН, який, скоріш за все, стане основним інструментом вирішення конфлікту на Донбасі, може початися в другій половині 2018 року.

Якщо припустити, що «блакитні каски» надійно перекриють кордон, то ліквідація «ДНР» і «ЛНР» стане питанням часу. При цьому без силових операцій, скоріш за все, обійтися не вдасться, оскільки серед бойовиків ще залишилося певну кількість «ідейних ополченців», готових у будь-якому разі чинити опір ЗСУ. Це означає нові втрати й руйнування, тому реінтеграція ОРДЛО до складу України перш за все на ментальному рівні може виявитися ще більш складним завданням, ніж фізичне звільнення цих територій.

Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...