Пошкоджені мозком. Колонка Леоніда Швеця

Читать на русском
Леонід Швецьполітичний оглядач

Буквально дня не проходить без того, щоб влада не підкинула якийсь новий злий анекдот про себе. Серед останніх особливо видатних два. Перший – розповідь Порошенка в Давосі про винятковий інвестиційний клімат в Україні та власні заслуги в антикорупційній боротьбі тим самим людям, які знають все і про інвестиційний клімат, і про президентські заслуги. Другий анекдот – це кампанія з роз'яснення українському народу, наскільки чудові справжні споживчі можливості нашого середнього класу та як недобре заглядати до чужої кишені, навіть коли це кишеня президента та генпрокурора.

Влада постійно відмовчується, навіть щодо найгостріших суспільних питань, але коли вона починає говорити, то часом здається, що краще б вона мовчала, настільки самовикривальними є ці промови. Це типові симптоми втрати зв'язку з реальністю.

Зеленський як урок і вирок. Колонка Леоніда ШвецяЛеонід Швець про шанси Володимира Зеленського та партії Слуга народу знайти підтримку серед українців.

Нічого незвичайного в цьому немає. Вчені давно звернули увагу на те, що людям у владі властиво переставати рефлексувати на тих, хто їх оточує, ставити себе на їхнє місце, дивитися на себе з боку. Минулого літа в The Athlantic вийшла стаття на відповідну тему з недвозначною назвою «Влада пошкоджує мозок». У носіїв влади змінюється самосприйняття, а з ним і поведінка, вона стає менше орієнтованою на інших.

Тягар лідерства дійсно пред'являє до людини особливі вимоги, в різних сферах життя нам ні до чого лідер «як усі», тобто фігура невидатних якостей. Але серед видатних якостей важливо, щоб зберігалася здатність до співпереживання «простим людям», вміння відчути себе в їхній шкурі. І тут навіть не йдеться про те, що добре бути хорошим. Просто по-іншому – неефективно, а від керівника чекають у першу чергу ефективності, успішності.

Відомий лист, який Вінстону Черчиллю написала його дружина Клементина. «Мій любий Вінстоне. Мушу зізнатися, я помітила погіршення твоїх манер, ти не такий люб'язний, як був раніше». Їй передали, як прем'єр поводиться на нарадах, з якою зарозумілістю він поводиться з підлеглими. А це веде до того, що перестануть озвучуватися будь-які ідеї, якими б хорошими чи поганими вони не були, й, врешті-решт, є ризик небезпеки, що «ти не досягнеш кращих результатів». Клементина написала це в день, коли гітлерівські війська увійшли до Парижа. Пожаліла б чоловіка, але що жалість порівняно з ризиком, що прем'єр у ці важкі дні «не досягне кращих результатів». Тут вершиться історія, любий, не до капризів характеру.

Виборчий бар’єр: як встановити межу між популізмом та диктатурою олігархівЗміна виборчого бар’єра може стати суттєвим дискусійним питанням у підготовці до наступних парламентських виборів. Чому – розповів політолог Олександр Радчук.

Здатність скоригувати свою поведінку, щоб вона не зашкодила спільній справі, напевно, найбільш рідкісна з лідерських якостей. І в міркуваннях про те, хто гідний керувати Україною в наступному циклі, з 2019 до 2024 року, а хто – ні, слід враховувати, що серед нинішніх діячів ніхто цією якістю не володіє. Як ніхто не володіє ані етичною бездоганністю, ані всепереборною ефективністю. Звідки тільки зарозумілість і береться? При цьому вони вже зараз сильно не з нами, а які метаморфози з мозком відбудуться в них за наступні шість років, й уявити страшно.

У Росії навіть путінофіли зі смутком чекають нової шестирічки вождя, який випав із реальності, упустивши свою країну з історії. Може, Україні в наступні роки не варто все-таки збігатися за фазою з Росією?

Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...