Виборчий бар’єр: як встановити межу між популізмом та диктатурою олігархів

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

У 2018 році народні депутати продовжать розгляд у другому читанні Виборчого кодексу, який попередньо був підтриманий у листопаді минулого року. Крім нього, в парламенті є ще низка законопроектів, які пропонують змінити виборчі «правила гри». В деяких із них, окрім зміни самої виборчої системи, пропонується також знизити прохідний виборчий бар’єр з 5% до 3%.

Звісно, такий крок має і свої недоліки, і переваги. В Україні бар’єр за період незалежності змінювався тричі. В 90-х та на початку 2000-х він був на рівні 4%, у середині 2000-х був знижений до 3%, зараз його величина становить 5%. Так, наприклад, планові та дострокові парламентські вибори в 2006 та 2007 роках проходили за пропорційною системою з 3% прохідним бар’єром. Парламентські вибори 2012 року проходили вже за змішаною системою з 5% бар’єром.

Наразі зі зміною виборчої системи на пропорційну високий виборчий бар’єр значно звузить представництво партій у новому парламенті. Політологи, соціологи та юристи наводять ще низку аргументів, чому виборчу «планку» для партій потрібно змінювати.

Що дає зниження прохідного бар’єру?

У сучасних українських політичних реаліях зниження виборчого бар’єру для політичних партій є радше здоровою необхідністю, якщо ми говоримо про демократичний розвиток країни.

Парубій розповів про прохідний бар'єр в новому виборчому кодексіПарубій чекає важких боїв з депутатами-мажоритарниками щодо нового виборчого кодексу з відкритими списками.

Річ у тім, що за останні роки серйозно змінилися самі умови проведення виборів. На жаль, без даних перепису населення, ми не можемо чітко зрозуміти, наскільки глибокою є демографічна криза в нашій державі. Безумовно, кількість населення знизилася – демографи неодноразово вказували на опосередковані свідчення такої зміни. Себто це означає, що під час наступних виборів за збереження 5% бар’єру рівень представництва в парламенті за партійними списками також зміниться. Великі партійні бренди вкотре отримають переваги перед списками нових політичних партій.

Є ще два вагомі чинники, чому варто зменшити партійний бар’єр. По-перше, це високий рівень недовіри до всіх нинішніх політичних партій, які перебувають у парламенті. Соціологічні дослідження фіксують високий відсоток тих, хто не готовий іти на вибори, не визначився або проголосував би проти всіх.

По-друге, в нинішньому виборчому законодавстві відсутня норма про можливість блокування малих політичних партій для спільної участі у виборчих перегонах. Тобто знову маємо несправедливість: навіть якщо кілька «малих» політичних брендів захочуть об’єднатися для спільного походу на вибори й подолання 5% виборчого бар’єру, вони легально не зможуть цього зробити.

Нарешті, за пропорційної системи, як вважають досвідчені знавці виборчих систем, взагалі доцільно скасувати будь-який штучно встановлений бар’єр або знизити його до максимально можливої позначки. Наприклад, до 1%. В кожному разі, діятиме так званий «природний бар’єр», який є побічним математичним продуктом особливих характеристик виборчої системи (розміру округів, виборчої формули, кількості політичних партій, кількісного складу представницького органу).

Відсікти конкурентів

За нинішніх обставин – конфлікту на Донбасі та анексії Криму, що унеможливлює проведення там виборів, демографічної кризи та браку довіри до основних партійних гравців – залишити без змін нинішню виборчу систему означатиме створення заздалегідь нерівних умов участі у виборах. По-простому – нинішні народні обранці можуть легко відсікти будь-яких потенційних конкурентів, зберігши змішану систему виборів із високим 5% виборчим бар’єром.

Зміна виборчих правил: чи допоможе це обрати правильного депутатаЗмінити виборче законодавство та перейти на систему відкритих списків – уже традиційна обіцянка для наших політиків. Про ефективність такої системи розповіли експерти.

Так, на минулих дострокових виборах парламенту в 2014 році загалом за всі політичні партії проголосували більш ніж 77% виборців. Однак через те, що деякі з них не змогли подолати 5% виборчий бар’єр, їхні відсотки, а значить, і місця в парламенті розподілилися між 6 партіями переможцями. А це 50 потенційних депутатських мандатів. При цьому ті партії, які набрали найбільше голосів виборців, – «Народний фронт» та БПП – за розподілом отримали найбільше додаткових мандатів, які були розподілені між усіма 6 партіями, що потрапили до Верховної Ради 8-го скликання.

До слова, саме 2014 року високий виборчий бар’єр не дозволив потрапити до парламенту комуністам, за яких проголосували більш ніж півмільйона українців. Так само були розподілені голоси партії «Свобода», активісти якої брали активну участь у подіях Революції Гідності, – за список партії проголосували понад 700 тисяч громадян, а це 4,7% в загальному заліку. Тобто «свободівцям» не вистачило заповітних 0,3% голосів виборців, щоб подолати виборчий бар’єр. Цікаво, що так само до нової Ради не потрапила партія Анатолія Гриценка «Громадянська позиція», за яку проголосували 489 тисяч виборців. Ну й, звісно, інші партійні проекти, такі як «Сильна Україна» Сергія Тігіпка (491 тисяча виборців), партія «Заступ» (418 тисяч виборців). Загалом не були враховані виборчі вподобання мільйонів українців.

І водночас слід нагадати, що загальна кількість місць у парламенті залишається на тому ж рівні, що й до подій 2014 року, тобто 450 мандатів. Якщо за мажоритарної складової вибори у окупованих округах Донецької, Луганської областей та в Криму не проводилися, то чому тоді залишати виборчий бар’єр на рівні 5%? Адже це, ймовірно, призводить до суттєвих електоральних «перекосів».

А як же соціальні ліфти?

Безумовно, відміна чи зменшення прохідного виборчого бар’єра відкриє дорогу для потрапляння у Верховну Раду відвертих популістів та демагогів. А також малих виборчих проектів, які знайдуть гарне фінансування від когось із олігархів.

Майже чотири тисячі правок: у парламенті розповіли про долю Виборчого кодексуВ процесі підготовки до другого читання Виборчого кодексу, до документу внесено майже чотири тисячі правок.

Однак водночас зниження бар’єра дає можливість і для якісного оновлення головного представницького органу. Звісно, якщо йдеться про 100% пропорційну виборчу систему, скасування бар’єра чи його зменшення до 1% додасть суттєвих проблем на етапі створення більшості. Адже великій кількості політичних партій різного спектра та спрямування буде важко домовитися (або взагалі неможливо) про стабільну коаліцію в 226 голосів. Втім, зменшення бар’єру до 3% значно покращить шанси на оновлення Верховної Ради та створить сприятливе тло для відновлення довіри до партійної системи в Україні.

Нарешті, зниження виборчого бар’єру дасть можливість створити бодай якусь противагу закритому клубу олігархічної політики. Це ще одна можливість для так званих «соціальних ліфтів». Новим політикам та представникам народу потрібно набувати політичного досвіду. Зараз зробити це вони можуть лише на рівні місцевої влади, однак для гри у великій політиці потрібно відразу ж заручитися підтримкою впливового партійного керівництва, що, як правило, залежить від інтересів великого бізнесу. Адже саме представники великого капіталу мають ще один важіль, завдяки якому можуть «запалювати зірки» на політичному небосхилі, – підконтрольні ЗМІ.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...