Чергові парламентські вибори не за горами. Вочевидь, усі політичні гравці погодилися, що дострокових виборів до Верховної Ради цього року вже не відбудеться.
По-перше, для цього занадто мало формальних причин. По-друге, ключові гравці ще збираються із силами, шукають партнерів та ресурси. По-третє, є й чисто юридичний аспект: згідно із статтею 90 Конституції України, повноваження Верховної Ради не можуть достроково бути припинені в останні шість місяців терміну повноважень парламенту або президента. Тобто потенційно Петро Порошенко має близько півроку, щоб розпустити нинішню Верховну Раду.
Однак найбільшою інтригою є те, за якими ж правилами відбудуться наступні вибори до Верховної Ради. Схоже, що одна з вимог учасників Революції Гідності – вибори за 100% пропорційною системою з відкритими списками – має дедалі менше прибічників серед нинішніх народних депутатів. І незважаючи на те, що народні обранці таки проголосували в першому читанні за новий Виборчий кодекс, який передбачає скасування змішаної виборчої системи, так просто відпускати мажоритарку ніхто не збирається.
Перш за все через те, що це зрозуміла для більшості політиків схема набуття повноважень депутатського мандату. Обрав округ, де кандидата бодай трохи знають, вклав гроші або адмінресурс, доклав певних зусиль в агітаційній кампанії, приборкав чи домовився з конкурентами – і з високою ймовірністю маєш шанси потрапити до Верховної Ради.
Нова сесія парламенту: чим займуться нардепи?Уже незабаром стартує нова сесія роботи українського парламенту. Що в пріоритеті у чиновників, розбирались експерти.
По-друге, мажоритарка має й свої переваги як для виборців, так і для парламентаря. Це зрозумілі відносини, коли певний округ у парламенті представлений конкретною людиною, до якої можна звернутися з того чи іншого питання. Для самого нардепа-мажоритарника такий статус передбачає певну незалежність від партійного та фракційного керівництва. Він у будь-який момент може долучитися, вийти чи перейти до/з будь-якої фракції, або взагалі залишитися позафракційним нардепом.
Тож цілком імовірно, що мажоритарна складова таки збережеться під час наступних парламентських виборів. І якщо новий Виборчий кодекс так і не вдасться ухвалити, активістам та громадським діячам слід спробувати пошукати бодай якийсь спосіб вплинути на «правила гри» під час виборів на одномандатних округах. Як це можна зробити й чому це важливо – далі в матеріалі.
Рятівна чарівна паличка для будь-якої влади
Що ближча дата наступних виборів, то привабливішою для провладних сил стає ідея збереження мажоритарної складової виборчої системи. Схоже, 2019 рік не стане винятком. Крім того, піти на такий крок змушують останні дані соціологічних опитувань щодо електоральних вподобань українців, які виявили низку красномовних тенденцій.
По-перше, всі політичні партії втрачають підтримку громадян. Довіра падає до всіх – як до провладних, так і до опозиційних сил.
По-друге, навіть серед зневірених громадян більшою популярністю користуються опозиційні партії. Звісно, адже вони не при владі й жорстко критикують будь-які невдачі провладних політичних сил.
По-третє, є запит на «нові» політичні обличчя. І, що цікаво, ними можуть стати абсолютно несподівані персонажі для української політики. Так, наприклад, згідно з оприлюдненими в січні цього року даними опитування, проведеного Фондом Демократичні ініціативи ім. Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова, несподіваним новачком із 4% підтримкою серед опитаних виявилася партія «Слуга народу» на чолі з Володимиром Зеленським.
Виборчі правила «під себе»: для чого депутатам законопроект про мажоритарні вибориУ ВР зареєстрували законопроект, яким пропонується проводити вибори до парламенту виключно за мажоритарною системою. Які перспективи та коли реально відчути зміни у виборчій системі, розбирались експерти.
Загалом, усі зусилля Банкової, політтехнологи якої в останні роки намагалася розбудувати та популяризувати близькі до провладних позицій партійні бренди, виявилися марними. Наприклад, комбінація партій «Наш край», «Аграрна партія» та «Відродження», згідно з тими ж останніми даними соціологів, у сумі досягають показника в 3%. Тобто за нинішнім законодавством навіть спільними зусиллями не можуть подолати 5% виборчий бар’єр. А враховуючи, що блокування за нинішніми виборчими правилами також заборонене, потрапити до парламенту та підсилити головні провладні партії своїми нардепами ці політпроекти не зможуть.
Тому рішень не так і багато. Одне з них – знизити виборчий бар’єр, наприклад, до 3%. Але це дозволить потрапити до нової Верховної Ради чималій кількості опозиційно налаштованих конкурентів. Тому найоптимальніший варіант – зберегти мажоритарку, підсиливши її впливовими кандидатами на місцях, зберегти високий виборчий бар’єр та сформувати якомога більш лояльний склад ЦВК.
Адмінресурс чи «технологія гречки»?
На Банковій вирішили підстрахуватися одразу з кількох боків. Так, наприкінці грудня минулого року в Верховній Раді з’явився законопроект, який має на меті взагалі повернути виборчу систему України до 100% мажоритарки. Тобто жодних партійних списків, лише конкретні округи та конкретні висуванці. Документ із реєстраційним номером 7366 спершу мав трьох авторів – двох нардепів від фракції БПП та одного від «Народного фронту». Згодом до колективу авторів долучилися ще 27 нардепів – в основному це мажоритарники, які входять до провладних фракцій у парламенті.
Автори законопроекту обґрунтовують необхідність повернення до 100% мажоритарки тим, що лише 3% громадян України залучені до партійного життя. Натомість більшість українців взагалі зневірилися в партійних інститутах і не воліють долучатися чи ставати членами певних політсил. «У зв’язку з цим виникає логічне питання: чому три відсотки населення мають узурпувати владу? Таким чином, виключно пропорційна система виборів, яка нав’язується політичними партіями, призведе до того, що народ України буде позбавлений права брати участь у державотворенні, тому що кандидати до Верховної Ради України будуть формуватися згідно з партійними списками, які затверджуватимуться на з’їздах політичних партій, а самі депутати будуть підзвітними партійним проектам», – йдеться в пояснювальній записці до законопроекту.
Порожні обіцянки нардепів: як політики голосували за реформи в УкраїніЗа кілька днів стартує нова сесія роботи українського парламенту. Слово і Діло з'ясувало, як голосували народні обранці за реформи минулої сесії.
Звісно, це маніпуляція. І вочевидь, такі формулювання обрані не випадково: провладні фракції готують тло для своєрідних торгів – «ні вашим, ні нашим». Мовляв, Україна не готова робити вибір ані на користь «чистої» пропорційної система, ані такої ж мажоритарної. Давайте залишимо все як є. Наразі в парламенті зареєстровані 7 (!) альтернативних документів під номером 7366. Дискусія буде гарячою.
Ну а допомогти з «мажоритаркою» на місцях зможуть традиційні технології. Це і створення так званих «виборчих мереж», непрямий та прямий підкуп (технологія «гречки» та «добрих справ»), і старий добрий адмінресурс.
Підготовка на цьому фронті також триває. Так, ще минулого року президент зміг значно підсилити свою вертикаль на місцях завдяки закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проходження державної служби». Йдеться про скасування відкритих конкурсів на посади голів місцевих державних адміністрацій, їхніх перших заступників та заступників, що було передбачено в законі «Про державну службу». Таким чином, тепер вертикаль, що підпорядковуватиметься головам ОДА, свідомо була виведена з-під дії норм про політичну неупередженість. А це прямий шлях до створення потужного адмінресурсу, який знадобиться саме під час виборчих перегонів у мажоритарних округах.
Приборкати мажоритарку
Що залишається робити? Звісно, поки не факт, що змішана система виборів таки залишиться. Але якщо вже так станеться, варто подумати про запобіжники – як можна додати шансів кандидатам, які не матимуть серйозного фінансового або адміністративного ресурсу на округах та могли б позмагатися з так званими провладними «фаворитами».
Народні обранці нещодавно зареєстрували зміни до чинного закону про вибори нардепів, а саме до мажоритарної складової. Зокрема, пропонується запровадити систему абсолютної більшості під час виборів на мажоритарних округах. Фактично, йдеться про 2-й тур вибори, що створить значні перепони для «купівлі» голосів і дасть можливість для менш грошовитих кандидатів виходити у спаринг з умовним «фаворитом» до другого туру. Такі зміни вже дали позитивні результати під час місцевих виборів 2015 року, коли 2-туровість запровадили для виборів мерів великих міст.
Щоправда, навіть такі зміни не гарантують, що результати виборів будуть підраховані чесно. Сподіватися на підсилення кримінальної відповідальності за підкуп виборців, що вже діє з 2015 року, також не варто. Досі жодного серйозного покарання за такі дії так ніхто й не отримав. Також не було жодних політичних наслідків для кандидатів, які можуть бути причетними до таких вчинків.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»