Акція протесту на підтримку трьох політичних вимог була оголошена понад місяць тому. Протести готувалися організовано, а сама дата 17 жовтня за задумом опозиціонерів мала б стати відправною точкою для політичних змін у державі.
Вуличні протести в українських реаліях – чи не єдиний ефективний спосіб тиснути на владу для ухвалення певних рішень. Однак успіх чи провал акцій часто залежить від настроїв у самому суспільстві та підтримки висунутих організаторами вимог. Після подій Революції Гідності заходи, ініційовані на підтримку політичних вимог, уже не набувають такої масовості серед українців. Тоді як дедалі частіше більш ідейними мотивами керуються громадяни, об’єднані якоюсь спільною проблемою – наприклад, необхідність розмитнити ввезений автомобіль на «євробляхах» чи повернути вкладені депозити зі «згорілих» банків
Несподіванкою стали й синхронні дії влади щодо безпрецедентного за останні роки посилення заходів безпеки в урядовому кварталі. Тисячі нацгвардійців, перекриті дороги та рамки металошукачів багато в чому нагадували кроки екс-президента Віктора Януковича та його оточення наприкінці 2013-на початку 2014 років. Нинішнє посилення заходів має на меті попередити можливі випадки провокацій. Експерти ж відзначають два аспекти: з одного боку, така концентрація правоохоронців може свідчити про очевидні ризики для влади, а з іншого – про створення ефекту «випускання пари», де сама ідея вуличних акцій протесту може використовуватися як така, що не має шансів на успіх.
То чи можна вважати, що акція протестів під Верховною Радою себе вичерпала? Чому опозиційним силам не вдалося мобілізувати людей? Та чи справді влада таки контролює ситуацію?
Прогнози соціологів
І минулого року, і цьогоріч соціологи наводять невтішні дані опитувань серед громадян, які свідчать про високий градус напруги в суспільстві. За даними дослідження Центру соціальних і маркетингових досліджень «Соціс» і соціологічної групи «Рейтинг», у грудні 2016-го майже 70% українців вважали ситуацію в країні напруженою, а ще 25% – «вибухонебезпечною». Результати опитування показали, що майже 17% опитаних заявляли про високу ймовірність повторення подій 2013-2014 років найближчим часом. 38% були впевнені, що повторення таких акцій є досить імовірним. Натомість 27,8% респондентів вважали такий розвиток подій у найближчі півроку або рік малоймовірним, ще 9,5% – узагалі вважали його практично неможливим.
Вічні революціонери: хто використовує голос вулиці для покращення рейтингівВ Раді є ціла низка людей, яких хлібом не годуй – дай що-небудь опротестувати. «Слово і Діло» з’ясовувало, де в цьому зрадофільстві блеф, а де правда.
Отримані дані опитування, проведеного в липні цього року Інститутом соціології НАН України, лише підтверджують невтішні тенденції: рівень напруженості в суспільстві більшість населення (61%) оцінює як високий. Головну відповідальність за зростання напруженості населення покладає на владу. 74% вважають, що найбільше своїми діями (бездіяльністю) впливають на погіршення ситуації в країні нинішні очільники держави (президент, уряд, Верховна Рада), 52% схильні звинувачувати у цьому політиків, 42% – олігархів. Близько 30% пов’язують зростання напруженості з діяльністю керівництва Російської Федерації. Цікаво, що більшість опитаних вважають, що ані позачергові вибори президента та парламенту, ані відставка уряду, ані протести населення не є дієвими чинниками зменшення соціальної напруженості.
Соціологи зазначають, що, як і раніше, українці готові масово вийти на акції протестів у двох випадках – для відстоювання справедливості або неможливість далі терпіти життєві труднощі. Тому цілком очевидно, що в масі своїй українці поки що не готові виходити на вуличні акції протестів саме під гаслами політичного характеру.
Три роки протестів
Акції протестів із різними вимогами в урядовому кварталі тривають мало не щодня. В одних випадках організаторами виступають опозиційні парламентські та позапарламентські політичні партії, в інших – громадяни навчилися самоорганізовуватися й відстоювати свої права без політичних гасел. Найактивнішими за останні роки стали спільноти, які відстоювали свої права щодо виплати гарантованих заощаджень від збанкрутілих банків, та активісти, які вимагають спрощення процедури розмитнення ввезених авто на іноземній реєстрації.
Найбільш криваво закінчилася вулична акція протесту 31 серпня 2015 року, коли один із мітингувальників біля стін Верховної Ради кинув у бік захисного кордону з бійців Нацгвардії бойову гранату, в результаті чого четверо правоохоронців загинули, а десятки людей отримали поранення.
А от чуттєва тема підвищення тарифів на комунальні платежі так і не змогла зібрати критичну масу громадян для організації потужної акції протестів. Невдалу спробу здійснити «тарифний майдан» восени 2015 року здійснила Радикальна партія Олега Ляшка. Тоді лідер цієї політсили заявив, що змушений згорнути протест через низку безпекових питань. Натомість «тарифну» тему почали підігрівати в інших політсилах – «Батьківщині» та «Опозиційному блоці». Втім жодна з цих опозиційних владі політичних партій так і не змогла зібрати достатньо масову підтримку серед громадян на темі несправедливих тарифів.
Сплячий протест
На думку політологів, більшість громадян не налаштовані на акції протестів саме через високий рівень недовіри до всіх без винятку політиків. У соціальних мережах навіть серед активно налаштованих користувачів лунає думка, що нинішні мітинги під стінами Верховної Ради зібрали би більше прихильників, якби проводилися без політичних прапорів та гасел.
Мітинги під Радою: скільки протримається акція Саакашвілі та навіщо говорять про «третій Майдан»Мітинг за велику політичну реформу триває другий день. У МВС запевнили, що ситуація контрольована, але перші сутички відбулися ще вчора. Чим та коли закінчиться акція, прогнозували експерти.
До того ж, на думку експертів, хоч рівень обурення діями влади серед українців досить високий, усе ж громадяни не налаштовані на радикальні дії. Поки що розчарування та занепадницькі настрої діями політиків серед українців переважають їхні мотиви до участі в протестах.
Крім того, більшість вимог протестувальників – зміни у виборчому законодавстві, створення антикорупційного суду та зняття депутатської недоторканності – можуть бути частково виконані, й тоді протест матиме позитивний вплив для політиків як з боку провладного, так і опозиційного таборів. Таким чином, одні зможуть сказати, що виконали умови протестувальників, інші – що таки «дотиснули» владу.
Все під контролем?
Попри всі ці перестороги, є один досить красномовний аргумент на користь дієвості вуличних акцій протестів: урядовий квартал перетворився на справжню фортецю, яку охороняють тисячі правоохоронців. А значить, і в парламенті, і в уряді, і в Адміністрації президента вирішили перестрахуватися на випадок непрогнозованих дій з боку протестувальників.
При цьому представники влади підкреслюють непорушність права громадян на мирний протест. Зокрема, генеральний прокурор Юрій Луценко пообіцяв, що зведені протестувальниками намети зноситися не будуть, а посилені заходи безпеки в урядовому кварталі пов’язані з інформацією про наміри частини активістів влаштувати провокації.
Раніше парламентарі мали намір внести зміни до законодавства, які б обмежили права громадян на протест. Відповідну рекомендацію про необхідність ухвалення акту, що регулює питання реалізації права на проведення мирних зборів, висловлювали в Європейській комісії «За демократію через право». Особливо гостро це питання постало після серпневих подій 2015 року.
У БПП розповіли Парубію, як задовольнити вимоги мітингувальниківЛуценко заклика створити робочу групу, яка напрацює пропозиції щодо зміни виборчого законодавства та щодо Антикорупційного суду.
Ще на початку 2015-го у Верховній Раді були зареєстровані 3 законопроекти щодо врегулювання питань безпеки під час мирних зібрань. Це законопроект №2073 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження мирних зібрань громадян на території проведення антитерористичної операції», законопроект №2391 «Про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення (щодо запобігання безпідставному притягненню до відповідальності громадян за участь у мирних зібраннях)» та законопроект №1779 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо прав громадян під час проведення мирних зібрань). Зокрема серед заходів, які планується запровадити, є заборона на проведення акцій протестів біля держустанов, заборона на носіння балаклав, встановлення додаткових камер спостереження на вулицях столиці в місцях, які стали вже традиційними для проведення акцій протесту.
Ще два законопроекти – №3587 та альтернативний №3587-1 «Про гарантії свободи мирних зібрань» – були внесені на розгляд Верховної Ради наприкінці 2015-го. Ними пропонується закріпити норми, що організатори зібрання мають право без спеціального дозволу встановлювати намети, сцени та інші тимчасові споруди, але якщо вони не перешкоджають руху транспорту й не перекривають доступ до будівель. Передбачається, що про намір провести мирне зібрання організатор письмово повідомлятиме відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування не пізніше ніж за 48 годин до його початку.
В документі передбачені й випадки, коли право на протест може бути обмежено: наприклад, якщо мета зібрання – ліквідація незалежності України, зміна конституційного устрою, територіальних меж, перешкоджання діяльності Збройних сил або, що варто окремо підкреслити, якщо є реальна небезпека застосування сили учасниками заходу.
Поки що народні депутати не наважилися проголосувати за жоден із законопроектів, які можуть обмежити право українців на мирний протест.
А поки що організатори акції протесту біля стін Верховної Ради можуть оголосити її безстроковою – до виконання виставлених вимог. Щоправда, якщо згадати події Революції Гідності, досягати поставлених вимог виходило лише тоді, коли протестувальники вдавалися до радикальних дій у відповідь на спроби влади придушити протест. До протесту долучалося більше людей тоді, коли правоохоронці вчиняли чергову спробу розігнати мітингувальників на Майдані. Наразі жорсткого протистояння на такому рівні не спостерігається, й приводом для соціального бунту можуть стати стануть зовсім інші події, які відбуватимуться далеко від урядового кварталу.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»