Вибори в Німеччині: чого очікувати Україні

Максим Кречетовжурналіст, блогер

Вибори в Німеччині цієї неділі – найважливіша для України, але водночас найпередбачуваніша іноземна політична подія. Чим конкретно допоможе нам четвертий канцлерский термін Ангели Меркель? При тому, що політологи називають «п'ятим терміном Кучми», Німеччина може допомогти лише одним: не допустити перетворення України на російську губернію. Всього іншого ми можемо й маємо домогтися самі. До речі, якраз досвід ФРН може бути нам дуже корисним.

У 90-х і на початку 2000-х Німеччина різко відкотилася назад за економічними показниками – то була плата за возз'єднання країни. Але нікому навіть не спало на думку питати, мовляв, а чому це ми маємо годувати НДР або говорити, що за відновлення Східної Німеччини відповідальна Москва. Німці захотіли стати однією країною, закасали рукави, затягли паски (ну і так далі) й сьогодні це економічний і політичний лідер Європи. Особиста заслуга Ангели Меркель у цьому величезна!

Східна жінка

Про те, що Ангела Меркель робить усе правильно, можна судити з тональності рупорів кремлівської пропаганди. Ось стандартний зразок: «Програвши дві світових війни, Німеччина відмовилася від ідеї військового завоювання Європи й підкорила її за рахунок «м'якої сили». Росія ж, програвши холодну війну й втративши «імперію», домоглася лише холодної ненависті й презирства практично у всіх цивілізованих країнах. Винятки є лише в світі великого бізнесу, але навіть Siemens після скандалу з турбінами для кримської електростанції був змушений почати судитися з росіянами, які їх, «наївних», обдурили, адже купувалися турбіни нібито для континентальної Росії. Меркель була одним з авторів і головним лобістом економічних санкцій проти Москви й очолюваний нею уряд такі «грішки» зовсім не заохочує.

Кажуть, що на особистих зустрічах Меркель не соромиться говорити з Путіним своєю неперфектною російською, а той із нею розмовляє своєю шпигунсько-бездоганною німецькою. Але розуміють один одного вони не лише в лінгвістичному плані, а й ментально – Меркель, яка народилася в НДР, прекрасно знає, чим у неї на батьківщині займалися такі ось путіни. По суті, НДР була минуловіковим аналогом нинішніх дітищ Путіна – так званих «Л/ДНР»: один народ, але дві країни, одну з яких контролювала Москва, культивуючи ненависть до західних родичів-сусідів, але в підсумку довела східних німців до голодних бунтів і знесення Берлінської стіни. З усіх західних лідерів лише в Меркель виходить хоч якось урезонити колишнього радянського шпигуна в НДР Володимира Путіна. Свіжий приклад тому – те, що вона змогла переконати господаря Кремля погодитися на допуск гіпотетичної миротворчої місії ООН на всю окуповану територію Донбасу, хоча в цьому питанні до дипломатичної перемоги над Москвою ще дуже-дуже далеко.

Ангела-берегиня

Вибори в Німеччині – друга за важливістю подія після виборів президента США за останній рік. Третім у нашому неофіційному рейтингу значаться вибори президента Франції – там нас (і весь світ) пронесло: улюблениця Кремля Марін ле Пен пролетіла над Парижем, як самі знаєте що. «Російський» кандидат Дональд Трамп, ставши президентом США, нічиїх очікувань поки так і не виправдав (на щастя!). Але його перемога на виборах, вихід Великобританії з ЄС, а також посилення правих радикалів і популістів в Європі змусили німців сильніше згуртуватися навколо Ангели Меркель та очолюваного нею союзу ХДС/ХСС – у них напередодні голосування до 40% підтримки. У головного опонента (він же і головний претендент на партнерство в майбутній коаліції), Соціал-демократичної партії Німеччини, близько 20%. Сумарно стільки ж у зелених і лібералів, але у них протиріч із Меркель набагато більше, ніж у Меркель з лідером СДПН Мартіном Шульцем. Разом їм буде набагато простіше протистояти зовнішнім загрозам – у них майже немає розбіжностей у принципових питаннях. До речі, переговори про створення коаліції в Німеччині ще жодного разу не провалювалися, і в дострокових виборах не було потреби.

Порошенко їде до США: чого очікувати від візитуЯких зустрічей і переговорів варто очікувати від візиту Порошенка до США, розповів Максим Кречетов.

Власне, зовнішні виклики й змусили Меркель балотуватися вчетверте. Лише політик її вагової категорії міг дозволити собі такі непопулярні кроки, як допомога південній Європі в подоланні економічної кризи й привітний прийом мільйонів біженців з Азії. Поки «балканські росіяни» – серби – гребують навчанням їхніх дітей у школах разом із дітьми мігрантів, німці, які винищили не один мільйон людей в 30-40 роки минулого століття, тепер рятують мільйони азіатів та африканців від смерті в них на батьківщині. І уявіть: онуки фанатів Гітлера не дорікають їй за це! Цікаво, чи зможуть онуки адептів «русского мира» імені Путіна стати нормальними людьми?... Але ми відволіклися. Отже, Меркель обіцяє тепер повну зайнятість до 2025-го одночасно з дигітізацією економіки. І їй вірять, адже в неї за спиною не гарний вінницький фонтан: вона змогла за 12 років вивести ФРН у безперечні світові й тим більше європейські лідери за всіма показниками. І живе при цьому з чоловіком у скромній квартирі в берлінській багатоповерхівці – «ніщебродка» порівняно навіть із районними прокурорами й суддями нашої найбіднішої європейської країни.

Останній шанс

Один єдиний раунд теледебатів претендентів на перемогу – Ангели Меркель і Мартіна Шульца – був неймовірно нудним. І навіть у такій дискусії колишній брюссельський біг-бос примудрився програти уродженці НДР. Ну, по-перше, майбутнім потенційним партнерам по коаліції немає жодного резону публічно бити горщики. Та й не люблять німці «ляшківщини» (в політичному лише сенсі, тоді як усі інші слабкості, властиві цьому українському політикові, вони сприймають абсолютно спокійно). Не потрібно бути політологом, щоб розуміти: відсутність гострих розбіжностей говорить про високий рівень гармонії в суспільстві. Та й сперечалися Меркель із Шульцем про цілковиті дрібниці за нашими мірками – пенсійний вік, плату за автобани, терміни розгляду прохань про політичний притулок тощо. Притому розмову вели люди, які звикли відповідати за свої слова, а не спекулювати всім чим завгодно й регулярно змінювати свої погляди. Для нас такий рівень дискусії – недосяжна мрія.

І Меркель, і Шульц проти членства Туреччини в ЄС. Але тут не втримаюся від вставки: Туреччина в нинішньому вигляді (з політичними репресіями та відкатом від європейських цінностей) є породженням лицемірства європейської політики щодо неї – тоді як Анкара пестила й плекала свою європейську мрію, виконувала всі зобов'язання, в ЄС брали, вибачте, перших-ліпших, а турків не брали... лише через релігію. Тому ми маємо розуміти, що Україна як така європейців мало цікавить. Для Європи загалом і Берліна зокрема значущою є Росія, а ми для тих і інших, на жаль, лише шахівниця, на якій світові гросмейстери грають то в шахи, то в «чапаєва». Ніхто за нас не побудує сильну Україну, адже й Меркель до Німеччини не прислали з-за океану або з Брюсселя. Поки що в Меркель вистачає терпіння боротися з Путіним за збереження світового порядку у відповідь на його потуги змусити Захід якщо не полюбити, то хоча б злякатися й почати поважати ображеного в дитинстві Володю. Але навіть у самій Німеччині вже дедалі голосніше чути голоси популістів, які вимагають визнати Крим російським і скасувати санкції проти Москви. А Росію вже викрили в спробах втрутитися тепер і в німецькі вибори після американських та французьких. Але скоріше ми самі себе утопимо в болоті корупції й популізму, ніж Росія зможе перемогти нас, протягнувши до влади в світі своїх ставлеників. Гарантоване канцлерство Меркель – черговий шанс для України. Останній?


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...