Швець Леонід

На з'їзді партії 29 січня Сергія Притулу вивели зі складу політради, і він перестав бути заступником керівника партії. На відміну від Славка, Сергій зовсім не мав наміру це робити сам, його просто прибрали.

Справжня загроза Зеленському та його партії, що так толком і не відбулася, виходить не від тих партійних лідерів і проєктів, які є, а від тих, які можуть з'явитися з претензією на «нову новизну».

Зеленський після рішення притиснути Медведчука немов знову знайшов хребет, який з нього останнім часом, здавалося, вийняли.

Протягом останніх семи днів відбулися події, які ніяк до пересічних не віднесеш, і від яких стає по-справжньому погано.

Володимир Зеленський чомусь вирішив в день свого 43-річчя поділитися зі співгромадянами видом свого спортивного тіла, та ще кокетливо пожартував, що почувається на тридцять.

Конспірологи-прихильники Трампа недовго журитимуться, придумають щось нове, а от їхні українські побратими можуть тільки заздрити.

Володимир Зеленський з деяких пір ніби заціпенів, куди поділася колишня жвавість. Давно не було проникливих монологів в його виконанні.

Питання «чому ми не Польща?» має, здавалося, не змовкати в кабінетах на Банковій і Грушевського, болісно свердлити голову кожного державного керівника.

Уявлення про те, ніби торжество корупції в нашій окремо взятій за горло країні – це результат якогось прикрого збігу обставин, не просто наївне, воно межує з недоумством.

Підтримка Зеленського падає не поспішаючи, плавно і сумно, немов осінній лист. Йому все ще вірить набагато більше людей, ніж будь-якому іншому політику.