Вже два тижні поспіль в студентському середовищі тривають дискусії стосовно ініціативи нового уряду щодо скасування студентських стипендій. Так, Мінфін підготував пропозиції щодо змін до законодавчих актів у рамках підготовки проекту Держбюджету на 2015 рік, згідно із якими запропонував з 1 вересня 2015 року відмінити стипендії студентам-бюджетникам. Виплати планують зберегти лише за дітьми-сиротами, дітям-інвалідам, дітям з малозабезпечених сімей та особам, що мають сім’ї з дітьми.
Загалом Мінфін вніс ще низку змін, згідно із якими тільки на галузі освіти планує зекономити щонайменше 17,64 млрд. грн. Вже через кілька днів після оприлюднення ініціатив уряду, зусиллями студентських профкомів розгорнулася широка кампанія із запрошення молоді взяти участь у анонсованій Федерацією профспілок Всеукраїнській акції протесту. «Всеукраїнська акція протесту профспілок відбудеться у м. Києві шляхом пікетування Верховної Ради України у зв'язку з наступом Уряду на конституційні права працюючих при формуванні Державного бюджету України на 2015 рік», – йдеться в анонсі ФПУ.
Хоча й акція протесту носить попереджувальний характер, такі дії ФПУ можна розглядати як певний деструктивний фактор. Адже наголос на участі студентів у акції робиться не даремно: розрахунок пов'язаний із активністю молоді стосовно порушення їхніх прав і, як наслідок, можливого «розхитування» ситуації у суспільстві. Такі дії нібито мають стати «першим дзвоником» для уряду і змусити нинішню владу припинити наступ на соціальні права громадян.
Зокрема і самі урядовці не намагаються бодай якось нейтралізувати протестні настрої серед молоді, зокрема впроваджуючи діалог із студентством і пояснюючи необхідність економії коштів у наступному році. Ситуація чимось нагадує весняні акції протестів на Донбасі під гаслами «Нас не чує центральна влада». Увесь цей спектр чинників дає підстави вважати, що нагнітання ситуації здійснюється у штучний спосіб.
До того ж, самі студенти дають собою маніпулювати. По-перше, після подій Євромайдану, студентська спільнота так і не спромоглася об’єднатися у єдину потужну організацію для захисту своїх прав та представлення своїх інтересів у загальнонаціональному масштабі. У випадку координації своїх зусиль, студенти отримали б організацію, яка б могла вести діалог із Міносвіти на рівних і пропонувати свої кроки щодо реформування вищої освіти. По-друге, ФПУ по факту не мають права використовувати зусилля студентів, адже студентські профспілки – це ще однин уламок радянської системи соціальних пільг та привілеїв. По факту, профспілки представлять інтереси працюючих громадян, тобто, найманих працівників. Чи належать студенти саме до цієї соціальної верстви? Очевидно, що ні: студенти мають право отримати якісну вищу освіту, і для цього їм також потрібно вести діалог із виконавчою владою. Проте студентство – аж ніяк не може бути ще одним дотаційним прошарком суспільства, який утримує держава за свій кошт. Отже, роль студентів у акції 23 грудня – звичайна «масовка» та плодючий ґрунт для можливих провокацій.
Питань щодо комунікації між студентами та урядом – багато. Формат існування такого явища як «студентські стипендії» також лежить в площині комунікації цих двох зацікавлених сторін.
А насамкінець слід згадати і про роль Федерації профспілок та її керівництва у всій цій історії. Зокрема, жоден із очільників розгалуженої системи профспілкових організацій не змінився із часів режиму Януковича. Можна заперечити авторові цих рядків: мовляв, до чого тут влада до незалежних профспілкових організацій, адже це протилежні за своєю суттю і функціями структури? Однак варто згадати революційні події, які відбувалися у центрі Києва рік тому, щоб зрозуміти: профспілки використовували із метою тиску на мирних протестувальників. Зокрема, в Будинку профспілок, що на Майдані Незалежності із 1 грудня 2013 року знаходився Штаб спротиву революціонерів. За словами тодішнього коменданта Будинку профспілок Степана Кубіва, із ФПУ був укладений договір про оренду приміщення строком на місяць і з можливістю пролонгації. Ще тоді керівництво ФПУ не заперечувало такому розвитку подій, проте вже у січні усіма можливими методами, в тому числі через суд, намагалися виселити протестувальників зі приміщення під формальним приводом використання його не за призначенням. Як закінчилася історія із Будинком профспілок – знають усі.
Із червня 2014 року ФПУ очолює Григорій Осовий, кар’єра якого усе життя пов’язана із профспілковою діяльністю. Варто також згадати, що він ще з 2006 року був заступником голови ФПУ. Наразі саме пан Осовий взяв на себе сміливість мобілізувати усі зусилля профспілок на фронті боротьби за соціальні права працюючих громадян. «Ми переконані, що тільки шляхом соціального діалогу, публічної дискусії ми зможемо не допустити псевдореформаторських ініціатив, які загрожують втратою позитивних надбань у сфері соціального захисту трудящих та призведуть до посилення соціальної напруги, зневіри громадян у справедливості і спроможності держави стати дійсно соціальною», – підкреслив пан Осовий під час одного зі своїх виступів.
Експерти ж наголошують на тому, що ФПУ ніколи не була рушійною силою, яка здатна і захистити інтереси працюючого населення, і водночас стати ефективним комунікатором із владою. «Акція (протесту – авт.) буде якась. Але є великі сумніви щодо дієздатності та мобілізаційної спроможності Федерації Профспілок. Профспілки у нас давно перестали бути серйозним чинником політики. Власне, ніколи й не були», – вважає керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Втім в уряді вже заявили про те, що стипендії та інші соціальні виплати урізати не будуть. «Не треба повторювати ті речі, які підхопила «братня» до нас преса. Ніякого скасування стипендій не буде. Ніякого підвищення пенсійного віку не буде», – заявив віце-прем'єр, міністр культури В'ячеслав Кириленко. Щоправда, Кабмін може піти й іншим шляхом – скоротити соціальні виплати окремими законодавчими ініціативами протягом року, аби не привертати зайвої уваги громадськості до зовсім непопулярних і резонансних за своєю суттю ініціатив.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
***
Точка зору редакції «Слово і Діло» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»