Протягом трьох з половиною років, що минули з першого використання іранських безпілотників у війні проти України, росія безперервно вдосконалює «шахеди». Якщо у перших шахедів бойова частина важила 15 кілограмів, то у пізніших моделей вона зросла до 90 кілограмів. Як змінилися характеристики «Гераней» та інших російських клонів «шахедів», якими росія атакує Україну – на інфографіці.
«Герань-1» (Shahed-131) – перший іранський безпілотник, перейнятий росією, – має доволі слабкі показники на тлі останніх моделей російської зброї. Його бойова частина важила 15 кілограмів, а дальність – 900 кілометрів (при максимальній швидкості 185 км/год).
Наступні модифікації «Герані», які виготовляють на промисловому комплексі «Алабуга» в Татарстані, перевищують першу версію практично в усьому.
Залежно від стратегії використання безпілотника акцент робиться або на розмірі бойової частини, або на дальності польоту, або на максимальній швидкості. Крім того, змінювалися електронні компоненти апарата, зокрема системи наведення та зв’язку.
Так, «Герань-2» має бойову частину вагою 50–90 кілограмів та більш ніж удвічі більшу дальність польоту – 2000 кілометрів, тоді як максимальна швидкість залишається тією ж – 185 км/год.
Натомість «Герань-3» має меншу бойову частину – близько 50 кілограмів, але значно вищу швидкість – до 600 км/год, і більшу дальність польоту – до 2500 кілометрів. Особливістю «Shahed-238», який ліг в основу «Герані-3» та «Герані-3-У», є використання турбореактивного двигуна. Саме він забезпечує таку швидкість і дальність.
Реактивний двигун має і «Герань-4» (Shahed-X) з максимальною швидкістю 500 км/год та дальністю польоту до 850 кілометрів. Цей дрон є модернізованою версією «Герані-3» і має потужнішу силову установку.
Безпілотник «Гербера» має іншу спеціалізацію. Його бойова частина набагато менша – не більше ніж 5 кілограмів. Часто «Гербера» навіть не має реальної бойової частини – вона найчастіше виступає як фальш-ціль, а його корпус виготовлений з пінопласту. Максимальна швидкість БпЛА теж невелика – до 160 км/год, а дальність – 600 кілометрів.
Нарешті, є «Гарпія-А-1» – ще одна модифікація іранського «Shahed-136», яка виготовляється не на «Алабузі», а в місті Іжевськ у регіоні Удмуртія. Складові дрона – переважно китайські.
Нагадаємо, Україна активно розвиває дрони-перехоплювачі проти російських БпЛА, які після атаки Ірану на країни Перської затоки зацікавили багато інших країн. Також в Україні розвивається і ракетна індустрія для далекобійних ударів по росії.
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»