Володимир Путін перед тим, як оголосити про визнання «незалежності» так званих «ДНР» та «ЛНР», виступив із майже годинним зверненням до росіян, у якому виклав, як йому здалося, «достовірну» історію України, а також розповів про політичну і економічну ситуацію у нашій країні. У його промові багато перебільшень, маніпуляції фактами, але ще більше – відвертої брехні. «Слово і діло» зробило фактчекінг деяких тез зі звернення Путіна.
«Він (Володимир Ленін – ред.) її автор та архітектор. Це повністю підтверджується архівними документами, включаючи жорсткі ленінські директиви щодо Донбасу, який буквально втиснули до складу України».
Донбас – це український регіон. У ХІХ столітті почалася його «промислова колонізація», а у ХХ столітті – цільове заселення регіону робітниками з російських губерній. Найактивнішою була міграційна хвиля з 1939 року.
«Росія взяла на себе погашення всього радянського боргу і повністю за ним розрахувалася».
Спадщина СРСР – це не лише борги, а й закордонні активи, які Росія успадкувала як правонаступниця.
1994 року Україна та Росія уклали угоду про «нульовий варіант»: Росія мала виплатити українську частку у зовнішньому держборгу СРСР, натомість Україна передавала свою частку в активах СРСР за кордоном. Але угода не була ратифікована Верховною радою і відповідно не була імплементована.
«Росія завжди співпрацювала з Україною відкрито, чесно і, повторюю, з повагою до її інтересів, наші зв'язки в різних областях розвивалися».
Звичайно, це не так.
Досить згадати «пробну війну», коли Росія у вересні 2003 намагалася захопити український острів Тузла. Тоді РФ без попередження розпочала підготовчі роботи зі спорудження насипної дамби, яка поєднала б Таманський півострів із Тузлою.
«Замість партнерства почало превалювати утриманство, яке з боку київської офіційної влади часом набувало абсолютно безцеремонного характеру. Досить згадати перманентний шантаж у сфері енергетичного транзиту та банальна крадіжка газу».
Найгучніші звинувачення Росії у бік України у «крадіжці» газу лунали у 2009 році. І їх ніхто не підтвердив: Європейська комісія не знайшла фактів несанкціонованого відбору Україною газу з трубопроводів, що з'єднують Росію та Захід.
«Корупція, яка, без сумніву, є викликом та проблемою для багатьох країн, у тому числі й для Росії, в Україні набула якогось вже особливого характеру. Вона буквально просочила, роз'їла українську державність, усю систему, усі гілки влади».
Добре, що Путін визнав, що корупція є проблемою для Росії. В останньому рейтингу Transparency International за індексом сприйняття корупції Україна посіла 122 місце, тоді як Росія розташувалася значно нижче – на 136 місці. Якщо є дієслова з більш вираженою негативною конотацією, ніж роз'їла і просочила, вони доречні саме для опису корупції в РФ, а не в Україні.
«Здійснивши державний переворот, націоналісти і ті політичні сили, які їх підтримували, остаточно завели ситуацію в глухий кут, зіштовхнули Україну в прірву громадянської війни. Через вісім років після тих подій країна розколота. Україна переживає гостру соціально-економічну кризу».
В Україні не громадянська війна, а воєнна агресія Росії. З цим, а також з пандемією коронавірусу, пов'язана економічна криза.
Контраргумент до слів про розкол країни – щонайменше, результати другого туру президентських виборів, на яких за Володимира Зеленського проголосували 73% виборців – понад половина виборців із різних регіонів.
«За інформацією міжнародних організацій, у 2019 році майже шість мільйонів українців, наголошу, це близько 15%, не від працездатного, а саме від усього населення країни, були змушені виїхати за кордон у пошуках роботи».
За даними Opendatabot, з 2011 до 2020 року в Україну не повернулися 2,6 млн громадян. З урахуванням показників минулого року, можна зробити висновок, що за 11 років ця кількість становитиме понад 3,3 млн осіб – удвічі менша, ніж стверджує Путін.
До речі, росіяни нарахували у себе 5 млн тих, хто передчасно відбув за кордон за останні 20 років.
«Відомий концерн «Антонов» з 2016 року не випустив жодного серійного літака, завод «Південмаш», що спеціалізувався на виробництві ракетно-космічної техніки, опинився на межі банкрутства, як і Кременчуцький сталеливарний завод».
У 2020 році між Міноборони України та ДП «Антонов» було підписано меморандум щодо будівництва літаків для потреб ЗСУ. На першому етапі будуть виготовлені три нові військово-транспортні літаки Ан-178.
Банкрутства «Південмашу» не буде: в 2020 році парламент погасив борги підприємства. А Кременчуцький сталеливарний завод вже відновив виробництво і розпочав набір співробітників після зупинення у березні 2020-го.
«Незалежного суду в Україні просто немає. На вимогу Заходу київська влада надала представникам міжнародних організацій переважне право відбору членів вищих судових органів – Ради правосуддя та Кваліфікаційної комісії суддів».
Міжнародні експерти беруть участь у відборі кандидатів до Вищої ради правосуддя та мають вирішальний голос під час перевірки кандидатів на відповідність вимогам; також вони входять до складу конкурсної комісії ВККСУ. Це якраз для того, щоб забезпечити незалежний та не заангажований відбір кандидатів.
«Крім того, посольство США безпосередньо контролює Національне агентство із запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру та Вищий антикорупційний суд».
Усі ці органи створені Україною та відбиралися українцями за участю західних партнерів. Рішення приймаються не іноземцями, а більшістю. США стежать за роботою цих органів, зокрема, неодноразово закликали українську владу завершити конкурс з відбору керівника САП. Важелів впливу на ці органи у Штатів немає.
«Продовжується курс на дерусифікацію та примусову асиміляцію. Верховна рада безупинно випускає дедалі нові дискримінаційні акти, діє закон про так звані корінні народи. Людям, які вважають себе росіянами і хотіли б зберегти свою ідентичність, мову, культуру, дали зрозуміти, що в Україні вони чужі».
Відповідно до закону, корінними народами в Україні є етнічні меншини – кримські татари, караїми та кримчаки – які не мають власної державної освіти за межами країни. Тому росіяни та інші народи до цього списку не ввійшли. Путін, який так любить закликати до Європейських хартій, ігнорує Європейську хартію регіональних та міноритарних мов.
Закон ухвалили, щоб мати міжнародно-правові інструменти захисту цих людей від переслідувань.
«Відповідно до законів про освіту та функціонування української мови як державної російська мова виганяється зі шкіл, з усіх публічних сфер, аж до звичайних магазинів».
Українська мова є державною в Україні, законом закріплено її використання у всіх суспільних сферах. Водночас гарантовано вільне використання та розвиток російської та інших мов нацменшин.
«Закон про так звану люстрацію, «очищення» влади дозволив розібратися з неугодними державними службовцями».
Люстрація в Україні пішла не так добре, як думає Путін. По-перше, закон оскаржується у Конституційному суді. По-друге, кілька люстрованих чиновників уже навіть домоглися компенсацій у судовому порядку.
«У Києві продовжують готувати розправу і над українською православною церквою Московського патріархату. І це не емоційна оцінка, про це свідчать конкретні рішення та документи. Трагедію церковного розколу влада України цинічно перетворила на інструмент державної політики. Нинішнє керівництво країни не реагує на прохання громадян України скасувати закони, що обмежують права вірян. Більше того, у Раді зареєстровано нові законопроєкти, спрямовані проти духовенства та мільйонів парафіян української православної церкви Московського патріархату».
В Україні немає законів, які обмежують права вірян. Відповідно до статті 35 Конституції України, кожен у нашій країні має право на свободу світогляду та віросповідання.
Крім того, в Україні церковні та релігійні організації відокремлені від держави і, зокрема, від шкіл. І жодна релігія чи церква не може бути «обов'язковою».
«Мешканці півострова свій вільний вибір зробили – бути разом із Росією».
«Референдум» про приєднання Криму до Росії, який відбувся 16 березня 2014 року, був незаконним та неконституційним, проведеним під контролем російських військових.
Його результатів не визнали Центральна виборча комісія України та Конституційний суд. Нелегітимним «референдум» також вважають у Раді безпеки ООН, ОБСЄ, Венеціанській комісії та більшості країн.
«Ми ж бачимо, як наполегливо здійснюється військове накачування київського режиму. Тільки США, починаючи з 2014 року, направили на ці цілі мільярди доларів, включаючи постачання озброєння, спорядження, навчання спеціалістів. Останніми місяцями західна зброя йде на Україну просто безперервним потоком, демонстративно, на очах усього світу. Діяльністю збройних сил та спецслужб України керують іноземні радники, ми це добре знаємо».
Останнім часом західні країни справді поставили Україні багато зброї: за даними уряду, військова допомога становить 1,5 млрд доларів. Ці дії – відповідь на загрозу вторгнення Росії, накопичення військових та техніки на українських кордонах та відвертий шантаж Росією Заходу.
«При цьому Росія завжди виступала і виступає за те, щоб найскладніші проблеми вирішувати політико-дипломатичними методами за столом переговорів».
Наявність окупаційних військ Росії на Донбасі, що визнано міжнародним співтовариством, свідчить про протилежне.
Крім того, Росія неодноразово відмовлялася від переговорів. У Кремлі заявляли, що не бачать сенсу у зустрічах «нормандської четвірки», доки не виконано попередніх домовленостей (хоча саме Росія їх гальмувала, а тепер і зовсім перекреслила). Також відмовляються і від організації зустрічі Путіна та Зеленського – під приводом «не бачимо, що обговорювати».
Нагадаємо, президент Володимир Зеленський припустив, що Україна може розірвати дипломатичні відносини із Росією.
Сьогодні Верховна рада ухвалила заяву у зв'язку із визнанням Росією «ДНР» та «ЛНР». Як за неї голосували фракції та групи – на інфографіці.
На карті можна переглянути, які країни засудили рішення Росії, а які – підтримали.
Віктор Гаврилюк, Олександра Худякова, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»