У вівторок, 7 грудня, відбулася відеоконференція за участю президентів США Джо Байдена та Росії – Володимира Путіна. Основна тема розмови – зняття напруженості довкола України. За підсумками бесіди двох президентів можна сказати, що вирішення «українського питання» залишилося у дипломатичному полі, але поле для маневру звужується. Насамперед – для президента України Володимира Зеленського, який ще має вислухати «ціну питання».
Відеоконференції за участю Путіна та Байдена передувала ініційована у західних ЗМІ масштабна інформаційна кампанія в авторитетних американських ЗМІ. Видання The Washington Post, Politico, Bloomberg, Foreign Policy тощо попереджали про загадкову концентрацію російських військ біля кордонів з Україною, яка може означати підготовку до широкомасштабного вторгнення до нашої країни. Перевірити ці відомості, які подавалися з посиланням на джерела в американській розвідці, неможливо. Представники української військової розвідки, які спочатку заперечували будь-які військові приготування російської сторони, зрештою, включилися до загального хору і також заявили про ймовірне вторгнення в Україну в січні-лютому 2022 року. Тому розмова Джо Байдена з Володимиром Путіним, як це одного разу вже сталося навесні 2021 року, розглядалася як ключ до розрядки.
Основною темою бесіди двох президентів мала стати ситуація, що загострилася довкола України, хоча пізніше з'ясувалося, що американський і російський лідери обговорювали ще іранську ядерну програму. Втім, нас цікавить саме «українське питання».
Президент США Джо Байден пригрозив Путіну, якщо той все ж таки зважиться напасти на Україну, «пекельними санкціями», пообіцявши «зробити те, чого не було зроблено в 2014 році». Докладно глава Білого дому особливо не вдавався, мабуть, з міркувань безпеки.
Обидві сторони вказали на незмінність позицій щодо Нормандського формату та прихильність до виконання Мінських угод. Тобто ситуація в Україні має бути врегульована саме в руслі цих процесів. І в цьому сенсі справді сталося щось нове: зважаючи на все, Росія погодилася на включення до Нормандського формату США, хоча раніше в Москві про це і слухати не хотіли.
Участь США у Нормандському форматі – це саме те, чого хотів президент України Володимир Зеленський, якого, до речі, пообіцяли повідомити про результати саміту лише 9 грудня (для цього Джо Байден має намір зателефонувати до українського колеги). І на цьому добрі новини для української сторони, мабуть, закінчуються. По-перше, долю України обговорювали без України, а по-друге, тривала перерва перед дзвінком Байдена Зеленському, швидше за все, потрібна для того, щоб президент США встиг узгодити з європейськими союзниками «ціну питання» для нашої країни і те, як це піднести Володимиру Зеленському.
Як ми й припускали раніше, мова, вірогідно, піде про виконання Мінських угод, причому вже за участю США. Друге питання, в якій модальності вони виконуватимуться? Якщо йдеться про нинішню редакцію Мінських угод, у якій контроль над кордоном українська сторона отримає лише після всеосяжного політичного врегулювання, з амністією бойовикам, проведенням місцевих виборів та закріпленням у Конституції особливого статусу ОРДЛО, то це ніяк не може влаштувати Володимира Зеленського. Такий сценарій ховає його політичну кар'єру та залишає дуже мало можливостей для дипломатичних маневрів. Такий варіант вирішення проблеми викликає протести і в українському суспільстві, особливо серед учасників боїв на Донбасі, які вважатимуть це капітуляцією.
Провести реінтеграцію ОРДЛО зараз взагалі стало набагато важче, ніж, наприклад, 2019 року, коли Зеленський став президентом. Регіон давно у рублевій зоні і «годується» із федерального бюджету. Крім того, Росія незаконно роздавала там свої паспорти та залучила мешканців у фейкове голосування на виборах до Держдуми РФ. Тому, якщо 9 грудня Джо Байден пред'явить пану Зеленському саме такий «прайс», то відсутність якихось виразних коментарів з боку Банкової відразу після завершення саміту Байден-Путін стає цілком зрозумілою.
З іншого боку, досягнення миру саме шляхом виконання Мінських угод було однією з найважливіших передвиборчих обіцянок Володимира Зеленського. Хто винен у тому, що реальність виявилася іншою?
Поки що варто визнати, якщо російське вторгнення в Україну справді планувалося, то американцям вдалося його стримати, залишивши вирішення проблеми у дипломатичному полі. Ймовірно, до наступного загострення та нової зустрічі.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»