Обіцянка на всі часи: хто та коли обіцяв запровадити страхову медицину

Читать на русском
Медичне страхування українцям обіцяли Володимир Зеленський, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович та ще десяток політиків та партій.
Слово і діло

Президент Володимир Зеленський та «Слуга народу» обіцяли запровадити в Україні страхову медицину. Незважаючи на те, що пройшла вже половина їхньої каденції, досі не визначена конкретна модель страхування та стратегія її впровадження. У МОЗ та профільному парламентському комітеті говорили, що на запровадження медстрахування не слід чекати раніше 2023 року. І є ризик, що ця геть не нова обіцянка знову залишиться невиконаною. «Слово і діло» відстежило, як політики незалежної України обіцяли запровадити страхову медицину.

Активно обіцяти українцям страхову медицину політики розпочали з 2000-х років. На президентських виборах-1999 таку обіцянку мав лише один кандидат – Юрій Костенко. «Високий рівень охорони здоров'я забезпечуватиметься розвитком страхової медицини, систему сімейних лікарів та приватною медичною практикою», – йшлося у його програмі.

Натомість у 2002 році одразу сім партій перед виборами обіцяли медичне страхування: «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна», «Демократична партія України – партія «Демократичний союз», «Руський блок», «Всеукраїнська партія трудящих», Партія Зелених, Соціал-Демократична партія, Українська морська партія. При цьому «Руський блок» виступав за те, щоб медстрахування використовувалося лише для забезпечення дорогих процедур та операцій.

Під час передвиборчої кампанії 2004 року Віктор Янукович обіцяв поетапно запроваджувати страхову медицину. Розвивати страхову медицину обіцяли також Микола Грабар, Юрій Збітнєв, Олександр Мороз, Володимир Нечипорук, Микола Рогожинський. Сергій Комісаренко у програмі обіцяв забезпечити право людей на безоплатну медичну допомогу, одночасно впроваджуючи страхову та платну медицину для охочих.

Розвивати добровільне медичне страхування у 2006 році обіцяли «Європейська столиця», «Блок Бориса Олійника та Михайла Сироти», «Опозиційний блок «Не так!», «Український народний блок Костенка та Плюща», «Трудова Україна», «Зелена планета», Партія екологічного порятунку.

Найконкретніша обіцянка була у передвиборчій програмі «Блоку Юлії Тимошенко»: «Право на здоров'я не може залежати від стану гаманця чи посади. Це вирішиться використанням страхової медицини. Для малозабезпечених страховка купуватиметься частково чи повністю державним коштом. Для тих, хто працює таку страховку на рік купуватиме підприємство. Ми також виділимо чіткий перелік медичних послуг, які надаватимуться всім без винятку безкоштовно».

На позачергових виборах 2007 року лише три партії пообіцяли медичне страхування: «Наша Україна – Народна самооборона», Партія вільних демократів та Партія регіонів.

У 2010 році кандидат у президенти Михайло Бродський обіцяв запровадити медичне страхування: пенсіонерам і тимчасово безробітним його оплачувала би держава, решті – роботодавець.

За медичне страхування виступали також Юрій Костенко та Сергій Тігіпко. Людмила Супрун обіцяла, що страхування буде додатковим та добровільним. Юлія Тимошенко взяла обіцянку із передвиборчої програми своєї партії у 2006 році.

У 2012 році партії «Нова політика» та «Українська платформа «Собор» пообіцяли українцям запровадити медичне страхування.

За два роки ідея знову стала актуальною. ВО «Свобода» у передвиборчій програмі обіцяла запровадити обов'язкове державне соціальне медичне страхування, яке включатиме базовий пакет медичної допомоги. «Блок лівих сил України» обіцяв ухвалити закон про обов'язкове державне медстрахування.

«Громадянська позиція» Анатолія Гриценка обіцяла у програмі щороку визначати гарантований державою пакет медпослуг, який українець зможе отримувати безкоштовно, а також стимулювати розвиток страхової медицини.

Крім того, страхову медицину обіцяли «Опозиційний блок» та «Самопоміч». Ці партії пройшли до Верховної ради восьмого скликання, але не змогли виконати обіцянку. «Самопоміч» для цього навіть не зареєструвала жодного законопроєкту.

Серед кандидатів у президенти у 2014 році запровадити страхову медицину обіцяли Дмитро Ярош, Андрій Гріненко, Михайло Добкін, Олександр Клименко, Василь Куйбіда, Володимир Саранов. Юлія Тимошенко обіцяла надати пільги роботодавцям, які добровільно фінансують медичне страхування працівників.

У 2019 році половина кандидатів у президенти обіцяли українцям медичне страхування – зокрема Олександр Шевченко, Роман Безсмертний, Ольга Богомолець, Олександр Вілкул, Віктор Бондар, Інна Богословська, Юрій Карамзін, Василь Журавльов, Микола Габер, Ілля Кива, Валентин Наливайченко, Юлія Литвиненко, Віталій Купрій, Роман Насіров, Сергій Тарута, Юрій Дерев'янко.

Юлія Тимошенко трохи оновила обіцянку із минулої президентської програми – обов'язкове медстрахування за рахунок роботодавців. Їм, своєю чергою, політик обіцяла вдвічі знизити податкове навантаження на підприємство.

Віктор ЛяшкоМіністр охорони здоров'я України
Ляшко у програмі уряду обіцяє затвердити «дорожню карту» запровадження медичного страхуванняСказано 20 травня 2021 р.Статус обіцянки: У процесі

Геннадій Балашов обіцяв, що українці зможуть застрахуватися як у вітчизняний, так в іноземній компанії та отримувати медичні послуги у найкращих клініках у будь-якій частині світу. При цьому базовий пакет медобслуговування оплачуватиме держава. Сергій Носенко обіцяв на законодавчому рівні визначити, кому із громадян медичне страхування забезпечить державу.

У чинного президента Володимира Зеленського теж є програмна обіцянка про страхову медицину: «Пацієнт сам визначатиме програму страхування, вибиратиме установу, лікаря, спосіб лікування. Базовий рівень страхування для малозабезпечених верств населення за рахунок держави». Плюс його партія «Слуга народу» на виборах 2019 року дала аналогічну обіцянку.

З партій, які потрапили до парламенту дев'ятого скликання, медичне страхування обіцяла «Батьківщина»: «Буде запроваджено обов'язкове медичне страхування за рахунок коштів роботодавців з одночасним зменшенням удвічі податкового навантаження на їхні підприємства. Це повністю забезпечить кожного громадянина безкоштовними медичними послугами всіх рівнів найвищої якості, безкоштовними медикаментами, які пропише лікар, та профілактикою захворювань».

Юлія Тимошенко навіть окремо пообіцяла за перші сто днів роботи Верховної ради ухвалити закон про страхову медицину. Фракція зареєструвала законопроєкт «Про фінансове забезпечення охорони здоров'я та загальнообов'язкове медичне страхування в Україні», але його у вересні 2019 року зняли з розгляду.

Нині ані Зеленський, ані «Слуга народу», ні «Батьківщина» не роблять активних дій, щоб виконати свою обіцянку.

У серпні президент ухвалив рішення РНБО щодо реформування системи охорони здоров'я. Там є пункт, згідно з яким Кабмін до 1 грудня 2021 року має затвердити план розвитку системи охорони здоров'я населення до 2030 року. У плані, зокрема, слід передбачити «створення передумов для стимулювання та розвитку добровільного медичного страхування, зокрема шляхом надання податкових пільг для роботодавців та фізичних осіб у разі укладання ними відповідних договорів страхування». Тобто поки що все дуже неконкретно.

Нагадаємо, раніше «Слово і діло» аналізувало, як Володимир Зеленський виконує програмну обіцянку запровадити страхову медицину.

На інфографіці можна побачити, які існують моделі медичного страхування.

Олександра Худякова, Сергій Міхальков, спеціально для «Слово і діло»

Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps

ЧИТАЙТЕ у VIBER

найважливіше від «Слово і діло»
Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал