Час від часу, точніше від виборів до виборів, політики повертаються до ідеї запровадження виборності деяких категорій суддів. Ця обіцянка одночасно стосується і судової реформи – адже, зазвичай, вона передбачає створення інституту мирових суддів, і реформи народовладдя. Але ані першу, ані другу реформу в Україні всі ніяк не можуть повноцінно провести, тож ідея залишається хорошою обіцянкою на папері. «Слово і діло» відстежило, як політики незалежної України обіцяли запровадити виборність суддів.
Однією з перших запровадити виборність суддів населенням обіцяла в 1999 році кандидатка у президенти Наталія Вітренко. В 2002 році перед парламентськими виборами «Блок Наталії Вітренко» включив цю обіцянку до своєї програми. Переобирати суддів хотіли кожні чотири роки.
«Демократична партія – партія «Демократична спілка» обіцяла запровадити прямі вибори голів судів усіх рівнів. Комуністична партія робітників і селян та партія «Нова сила» теж обіцяли виборність суддів. Комуністична партія хотіла, щоб народ обирав суддів та народних засідателів.
В 2004 році запровадити виборність суддів обіцяли кандидати у президенти Вітренко, Василь Волга, Микола Грабар, Олександр Яковенко (також обіцяв дати населенню можливість відкликати суддів), Леонід Черновецький.
На парламентських виборах 2006 року вже більше партій включили цю обіцянку до своєї програми. Серед них знову були Блок Вітренко, «Блок Юлії Тимошенко», «Блок Лазаренка», «Опозиційний блок Не так!», партія «Нова сила», Селянська партія України.
У Блоці «Наша Україна» обіцяли поступово перейти до виборності суддів. «Блок Юрія Кармазіна» запропонував обирати суддів на 10 років, а Українська консервативна партія – не лише запровадити виборність суддів, а й суд присяжних. Блок «Влада народу» у програмі обіцяв, що народ зможе обирати та відкликати суддів Конституційного та Верховного судів, голів апеляційного та суддів місцевих судів.
На дострокових парламентських виборах-2007 запровадити виборність суддів обіцяли «Блок Юлії Тимошенко» та «Наша Україна – Народна самооборона».
У 2010 році кандидати в президенти Петро Симоненко та Юлія Тимошенко обіцяли, що люди зможуть обирати та відкликати суддів. Олег Тягнибок обіцяв запровадити виборність місцевих суддів.
У 2012 році багато політичних партій знову обіцяли провести судову реформу. Комуністи, партія «Зелені», «Радикальна партія Олега Ляшка» та Соціалістична партія обіцяли запровадити виборність суддів.
ВО «Свобода» у передвиборчій програмі обіцяло запровадити виборність місцевих суддів громадою на п'ять років. Партія «Руський блок» хотіла, щоб суддів місцевих та апеляційних судів обирали безпосередньо мешканці відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
В 2014 році Олег Ляшко та Петро Симоненко вже як кандидати в президенти обіцяли виборність суддів. Олег Тягнибок обіцяв, що громада зможе обирати місцевих суддів на п'ять років. Михайло Добкін обіцяв, що суддів обиратимуть люди відкритим голосуванням, крім того, буде механізм їхнього відкликання.
На парламентських виборах запровадити виборність суддів обіцяли «Правий сектор», партія «Конгрес українських націоналістів», «Свобода» та «Батьківщина».
На виборах до Верховної ради у 2019 році лише «радикали» Ляшка обіцяли виборність суддів, «Свобода» обіцяла дати змогу їх відкликати. Натомість серед кандидатів у президенти ця обіцянка була дуже популярною.
Зробити посаду місцевого судді виборної обіцяли Сергій Тарута, Юлія Тимошенко, Олександр Шевченко, Олександр Вілкул, Микола Габер, Юрій Дерев'янко, Сергій Каплін, Юрій Кармазін, Аркадій Корнацький, Руслан Кошулинський, Олександр Мороз та Валентин Наливайченко.
Ольга Богомолець у передвиборчій програмі обіцяла, що українці зможуть обирати мирових суддів, які розглядатимуть усі дрібні цивільні, кримінальні та адміністративні справи на території громади. Мирових суддів вона пропонувала обирати на два роки.
Обіцянка на всі часи: хто і коли обіцяв скоротити кількість нардепів в УкраїніСкоротити кількість народних депутатів українські політики обіцяють вже близько двадцяти років. Детальніше – в матеріалі Слово і діло.
Олександр Ващенко у програмі обіцяв запровадити виборність суддів усіх інстанцій, включаючи Верховний, Вищий господарський, Конституційний та апеляційний суди.
Обіцянка щодо судової реформи була й у програмі чинного президента Володимира Зеленського: «Ми повернемо довіру та повагу до суду. Для найпростіших суперечок – мирові судді, які обираються народом».
Конкретних кроків для реалізації цього пункту програми поки що ані від Зеленського, ані від його партії не було. В 2020 році в «Слузі народу» говорили, що впровадження інституту мирових суддів залишається серед пріоритетів у діяльності партії і над цією ідеєю працюють.
Восени цього року Руслан Стефанчук повідомив, що фракція знову зверне увагу на створення такого інституту: «Ми розвиваємо й інші сфери. Зокрема – вноситимемо елементи прямої демократії у сферу правосуддя. Плюс ми хочемо все це «підживити» електронною складовою. Наразі розробляємо зміни для впровадження в Україні мирових судів. Ми знаємо, наскільки завантажено судову систему. Але великий пласт – це дрібні справи, їх можуть розглядати люди, яким довіряють місцеві громади».
У трирічній стратегії розвитку системи правосуддя, яку у червні цього року Зеленський затвердив своїм указом, також передбачено «опрацювати питання щодо запровадження інституту мирового судді».
Нагадаємо, раніше «Слово і діло» аналізувало, як Володимир Зеленський виконує програмну обіцянку запровадити інститут суду присяжних.
На інфографіці можна побачити, як суд присяжних працює у різних країнах.
Крім того, ми писали, які обіцянки щодо судової реформи давали Володимир Зеленський та народні депутати, а також представники попередньої влади.
Олександра Худякова, Сергій Міхальков, спеціально для «Слово і діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»