Змирилися. Колонка Леоніда Швеця

Читать на русском
Леонід Швецьполітичний оглядач

Початок вересня приніс дивовижну звістку: жити стало краще, жити стало веселіше! У всякому разі, про це повідомили громадяни, яких соціологічна група «Рейтинг» опитала в рамках чергового дослідження громадської думки. І якось відразу хочеться зрозуміти, що ж сталося?

Ще в кінці липня українці були похмурі і песимістичні. Представникам тієї ж опитувальної компанії вони – ми – відповідали, що справи в Україні йдуть у неправильному напрямку: так вважало 67% громадян, оптимістів було всього 25%. І ось якихось півтора місяці по тому песимізм впав на десять відсотків, а оптимізм майже на стільки ж піднявся. Комусь здадуться не сильно вражаючими цифри в 58% песимістів і 34% оптимістів, але взимку співвідношення взагалі було 73% і 16%, найгірше за весь час президентства Зеленського. Виходить, очевидна позитивна тенденція зі стрибком за останній місяць.

Щоб отримані результати стали відчутніше, їх можна порівняти з настроями після перемоги другого Майдану: тоді теж було 34% оптимістів, як зараз. Песимістів, правда, менше – 48%. Дуже райдужні настрої в українців були влітку 2019 року після перемоги «слуг народу» на парламентських виборах. Вперше за минуле десятиліття число оптимістів тоді ненадовго стало більше, ніж песимістів: 52% проти 23%. Правда, вже до наступного року повернувся звичний для українців домінуючий настрій дивитися в майбутнє країни з тугою. А чого ж зараз трохи відтанули?

Президентські рейтинги: хто лідирує у соцопитуваннях останній рікХто з політиків входив до п'ятірки лідерів президентських рейтингів за останній рік – на інфографіці.

Подобрілі громадяни повернули нехай хиткий, але позитивний баланс довіри президенту: в липні йому довіряло всього 45%, не довіряло 52%, нині легше: 50% тих, хто довіряє проти 48% ні. І в президентському рейтингу Зеленському трохи накинули: було 27,7%, нині 31,1% серед тих, хто визначився з вибором і прийшов би голосувати. Не бозна-що, але в нижній частині рейтингової таблиці за крихти в десяті частки відсотка давляться, а тут майже три відсотки як з куща. А якщо врахувати, що це навіть трохи більше, ніж відсоток голосів, отриманий Володимиром Зеленським у першому турі виборів, то і зовсім виходить, що все у нього добре. Особливо якщо зауважити, що нинішні рейтингові показники трьох його найближчих опонентів нижче, ніж були в 2019 році в першому турі.

До половину президентського терміну, напевно, треба б уже остаточно звикнути до думки, що Порошенка, Тимошенко і Бойка Зеленський здолав безповоротно, і ніякого осяяння українського виборця, який раптом покається і побачить в комусь з них альтернативу, вже ніколи не станеться. Не видно і причин, за якими і сам Зеленський раптом кудись подінеться або випустить управління країною настільки, що вилетить з сідла. Не дінеться, не випустить, не вилетить. Відсутні не тільки кандидати в серйозні опоненти «зеленої» влади, а й кандидати в кандидати. І коли на тлі усвідомлення цих базових моментів політичної реальності при гарній погоді проходить гарний святковий парад, а потім президент України цілком пристойно виглядає на зустрічі з президентом США, то громадянин України схильний думати, що, напевно, все не так погано, з урахуванням того, що не видно, з чого б щось змінилося або був шанс щось змінити. Не можеш змінити – отримуй задоволення.

Напевно, задоволення все-таки занадто позитивно забарвлене слово, а ось поблажливість підійде вірніше до оцінки українцями влади, свого становища і його перспектив: «Якось воно буде». Якби в опитувальних листах нарівні з політиками окремою графою стояло слово «авось як-небудь», у нього були б всі шанси отримати максимальну підтримку. Воно дивним чином поєднує безнадію з надією, і останньої, мабуть, більше.

Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»

Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps

ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ

та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»
Поділитися: