І хлопчики чиказькі в очах. Колонка Леоніда Швеця

Читать на русском
Леонід Швецьполітичний оглядач

Юрій Вітренко таки ушатав Андрія Коболєва. У конфлікті давніх партнерів, а з певного часу безкомпромісних опонентів стався, здається, остаточний перелом: рішенням Кабміну Андрій звільнений з поста глави «Нафтогазу», а Юрій на це місце призначений.

Зараз точаться суперечки, наскільки це рішення законне, оскільки керівника НАК «Нафтогаз» може прибрати тільки Наглядова рада. Але при цьому нібито статут Національної акціонерної компанії дає право зборам акціонерів достроково припинити повноваження хоч всього складу Наглядової ради, що, власне, Кабмін і зробив. Наскільки це витримує юридичні претензії, нехай судять фахівці.

Говорити про те, що сталося щось несподіване, не доводиться. Ще в середині лютого були повідомлення, що в.о. міністра енергетики Юрій Вітренко запропонував прем'єр-міністру Денису Шмигалю розглянути питання про зміну керівництва «Нафтогазу» і звільнити членів Наглядової ради. Ну, і ось.

Що стосується збитковості «Нафтогазу», яка ставиться в провину звільненому керівництву, про це теж було, причому ще в 2019 році. Тоді 23 липня з'явилася доповідь про корпоративну реорганізацію компанії, підготовлена відділом маркетингових досліджень «Нафтогазу». Зокрема, в ній йшлося про те, що існує високий ризик того, що «Нафтогаз» зіткнеться з серйозним дефіцитом грошових коштів у 2020 році, який буде викликаний відсутністю доходів від транзиту газу. Зіткнувся. Відділ маркетингових досліджень, який підготував ту доповідь, безпосередньо підпорядковувався виконавчому директору компанії, тобто Юрію Вітренку. Рік по тому йому довелося піти з «Нафтогазу». Тоді багатьом це здалося перемогою Коболєва.

У глави «Нафтогазу» закінчується контракт: досягнення і провали Коболєва на посадіУ глави Нафтогазу Андрія Коболєва скоро закінчиться контракт із компанією. Згадали його основні досягнення і провали.

У своїх коментарях після звільнення Вітренко називав «Нафтогаз» «пострадянським комітетом з нафти і газу». «Це не нормальна компанія, яка вміє заробляти гроші на вільному ринку в інтересах своїх акціонерів, – говорив звільнений в інтерв'ю НВ. – На жаль, такої трансформації не відбулося, хоча вона повинна була відбутися. І саме з цим пов'язаний мій професійний конфлікт з паном Коболєвим. Чому, наприклад, мені так хотілося, а пану Коболєву, можливо, не хотілося? Люди різні, у мене досвід і освіта більш західні ... Я хотів, щоб «Нафтогаз» був таким, як нормальні компанії на Заході ... У Коболєва, наприклад, більше досвіду спілкування з українською владою, побудови відносин з нею».

Але досить скоро з'ясувалося, що Юрій вибудовує відносини з владою нітрохи не гірше за Андрія. На Банковій в ньому побачили прем'єрський потенціал і спробували провернути цю комбінацію, спочатку призначивши Вітренка першим віцепрем'єром – міністром енергетики і підперши таким чином Шмигаля. Правда, провести це рішення через Верховну раду не вдалося. Але статус фаворита за Вітренком залишився, що зумовило кінець кар'єри Коболєва.

Комусь імпонує Юрій, комусь Андрій, хтось закликає чуму на обидва доми, але вся ця історія наводить на сумні думки.

Коли ці двоє прийшли на високі позиції в «Нафтогаз», їхній стиль поведінки і комунікації разюче відрізнявся від того, до чого звикли у виконанні українських державних топменеджерів. Між собою вони можуть з'ясовувати, в кому більше західного, але в кожному з них західного було в сотні разів більше, ніж в будь-якому з попередників. Це було приємно і вселяло надію. Невже процес оновлення держуправління зрушився в потрібний бік, і настає час у всіх сенсах нових людей, сучасних, компетентних і зухвалих?

Ні, прекрасний час так і не настав. А ці сучасні, компетентні та зухвалі сумно швидко розплювалися, убивши ілюзії про казково ефективний, на заздрість і в приклад всім, тандем. Зате навчилися «будувати відносини з владою», працювати в системі і на систему, на цій роботі і зосередилися, як і на війні один з одним, використовуючи різні частини системи. Не ростить земля українська своїх «чиказьких хлопчиків» і дівчаток, які б змінили Україну, не ростить.

Тим часом явно утворилася загроза повернення «Нафтогазу» в свою колишню якість. Ні, не радянського комітету з нафти і газу, цю якість компанія і справді не втрачала, але начебто на якийсь час перестала бути багатою годівницею для влади. А тепер трапитися може всяке. Аж надто спокуса велика. Банкова банкує.

Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»

Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал