Реформа Верховної ради: чи стане парламент працювати ефективніше?

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Суттєве сповільнення «турборежиму» в ухваленні рішень Верховною радою майже повністю зумовлене протиріччями у фракції монобільшості. Раніше спікер парламенту Дмитро Разумков міг заради ухвалення швидких рішень по кілька разів ставити на голосування певні законопроекти – вочевидь, порушуючи цим процедуру.

Зараз, після суттєвих перестановок в Офісі президента та очікуваних ротацій в уряді, очільник Верховної ради відчув свою впливовість та висловив принципову позицію щодо дотримання законодавчим органом усіх законних процедур при ухваленні рішень.

Саме швидкість та ефективність мали стати основними критеріями для оптимізації роботи Верховної ради. Тема не нова – впроваджувати зміни в роботу головного законодавчого органу планували ледь не всі очільники попередніх скликань Верховної ради. Утім, як правило, все це завершувалося не надто вдало.

Нова Верховна рада за трохи більш ніж 6-місячний термін попередньо ухвалила рішення про зменшення конституційного складу парламенту, позбавила нардепів недоторканності та змінила правила гри на виборах. Здавалося б, яких вам ще реформ потрібно? Адже докорінні зміни вже відбулися.

Насправді, ухвалені зміни стосуються більш глибиних аспектів функціонування держави. А от докорінна реформа законодавчих процедур, яка б допомогла стати парламенту ефективнішим, поки що лише на часі.

«Кнопкодавство»

Цікаво, що в контексті теми подолання «кнопкодавства» лунали ледь не всі можливі варіації змін у роботі парламенту. Обговорювалася ідея із позбавлення депутатів зарплат, нарахування певних «штрафних балів», обмеження в голосуваннях, запровадження інституту «парламентських приставів», славнозвісна сенсорна кнопка і багато інших ідей.

«Кнопкодавство» та прогули в Раді: як запобігти та не порушити КонституціюЧому зміни до Конституції, запропоновані Зеленським, щодо кнопкодавства нардепів та прогулів у Раді не пройшли конституційний контроль.

Усі вони зіштовхувалися із однією і тією ж проблемою. По суті, вони суперечать Конституції України. Тоді як самі депутати не цуралися і не цураються порушувати Основний закон у грубий спосіб, і продовжують голосувати за себе та за своїх колег.

Щоправда, нині для неперсонального голосування використовують різноманітні вигадки. А основним ворогом «кнопкодавства» залишається публічне поширення подібних випадків у медіа та соцмережах.

З 16 січня поточного року запрацював новий закон, зокрема, який встановлює кримінальну відповідальність за умисне голосування замість іншого народного депутата в будь-який спосіб.

Штрафуватимуть нардепів за такі порушення жорстко – від 51 до 85 тисяч гривень. А подальшим досудовим розслідуванням випадків кнопкодавства займатиметься ДБР.

Щоправда, ані великі суми штрафів, ані можливість кримінального переслідування поки що не спиняють нардепів – уже в лютому громадські активісти передали відеозаписи із неперсональним голосуванням нардепів до правоохоронних органів. Спікер парламенту жорстко відреагував і наголосив на необхідності чесного розслідування цієї справи. Утім, коли ДБР завершить справу, чи будуть покарані винні, і чи дійсно покарання стане для них відчутним, залишається відкритим питанням.

Робота в комітетах та електронний документообіг

Давно тривають дискусії щодо скорочення кількості парламентських комітетів та зміни в підходах до їх формування. Не став винятком ані попереднє, ані нинішнє скликання парламенту.

«Кодекс етики і честі». Чи зможуть привчити депутатів до дисципліни?Верховна рада планує розробити Кодекс етики і честі народного депутата України і включити його одним із законопроектів до плану законодавчої діяльності на 2021-й.

У 2014 році розподіл місць у керівництві комітетів закінчився гучним скандалом: парламентська опозиція не отримала керівних посад у жодному з комітетів. У парламенті VII скликання представники опозиції очолювали 12 комітетів, а у Верховній раді VI скликання – 10. Підхід, коли всі керівні ролі в парламенті грають лише представники правлячої коаліції, у політичній науці прийнято називати «американським». Згідно з ним парламентарі від більшості не просто обіймають усі керівні посади в комітетах, але й беруть на себе усю відповідальність за процес законотворчості, а отже, і зміни в країні.

Водночас із 2016 року цей принцип розподілу місць у комітетах намагаються змінити на користь так званого «арифметичного розподілу» бельгійського математика Віктора д’Ондта –тобто пропорційно, на основі пропозицій депутатських фракцій, залежно від їх кількісного складу. Зрозуміло, що зараз суттєва перевага за даним розподілом все-таки належатиме найбільшій фракції – «Слузі народу».

Цікаво, що в минулому скликанні парламенту був зареєстрований законопроект про створення нового парламентського органу – Ради комітетів. Він потрібен був для формування порядку денного сесії та розкладу засідань. Крім цього, планувалося скасувати певні обмеження участі позафракційних депутатів у роботі парламенту та його органів.

Основними критеріями розподілу посад у комітетах парламенту залишаються партійні квоти та близькість до влади. Також невирішеною проблемою залишається відсутність фахової освіти членів комітетів та досвіду роботи в тих галузях, в яких вони впроваджують законотворчі зміни. Утім, на хвилі революційних змін як у 2014 році, так і під час докорінної зміни «старих» політиків у 2019-му на критерій фаховості у певній галузі виборці звертали найменше уваги.

Комунікація з Кабміном

Європейські партнери України вже котрий рік поспіль радять українським парламентарям суттєво переглянути принципи планування своєї законотворчої роботи з огляду на співпрацю та потреби Кабміну.

Рада й Кабмін втрачають підтримку українців: яких заходів вживатиме ОПУЗа даними опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова, Верховна рада, яку очолює Дмитро Разумков, і уряд Олексія Гончарука втрачають довіру українців.

При чому парламент мав би як контролювати ефективність діяльності Кабміну, так і стимулювати його на більш якісні законодавчі ініціативи. Зрозуміло, що певна комунікація відбувається. Але назвати її системною навряд чи вдасться.

До слова, з боку представників парламентської опозиції лунають пропозиції більш ретельно прописати саму процедуру «години запитань до уряду», надавши пріоритетне право ставити запитання саме нардепам від меншості. «На сьогодні відсутні гарантовані механізми в представників від депутатських фракцій (депутатських груп), які не є представниками коаліції та (або) найбільшої за чисельністю депутатської фракції (депутатської групи), яка має права коаліції, ставити Кабінету міністрів України запитання та отримувати відповіді на них», – йдеться в пояснювальній записці до законопроекту №3089 щодо удосконалення процедури проведення «години запитань до уряду».

Загалом депутати неодноразово висловлювали ідею про створення спільної електронної платформи для обміну документами між урядом (міністерствами, відомствами) та парламентськими комітетами для більш швидкого реагування на недоліки в законодавстві. На запровадженні подібної системи радять звернути увагу і західні партнери – такий документообіг допоміг би швидше вирішувати питання впровадження реформ на рівні як законодавчої, так і виконавчої влади.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...