Джастіна Трюдо і Еммануеля Макрона вже просто захапали як розхожих прикладів нового, нормального і навіть – ну буває ж! – симпатичного в політиці. Туга за новизною, нормальністю та, бонусом, естетичної не пересічності досягла у нас просто непристойних рівнів, як невгамовний голод по чоловічому тілу в післявоєнному селі. При цьому нікуди не діти усвідомлення, що вганяє у фрустрацію, що канадець і француз представляють казково благополучні на нашому тлі країни, і в цьому сенсі представляють недосяжні зразки, нічого навіть мріяти.
Тим часом з весни яскраво зійшла зірка двох політиків, яким дісталися від попередників не просто проблемні країни, а жах які проблемні. Про Нікола Пашиняна у нас щось чули: протести в Вірменії під його керівництвом наробили багато шуму, і з травня вчорашній опозиційний журналіст працює главою уряду. Куди менше відомий у нас Абій Ахмед, колишній солдат і айтішник, в квітні став прем'єром Ефіопії. Чесно кажучи, якби не його візит в США, де діаспора влаштувала лідеру країни феєричний прийом, не знали б і довше. Але американська преса зацікавилася причинами «абійманії» і, зіткнувшись з примітним, поділилася з рештою світу.
Рейтинг довіри світових лідерів: скільки виборців від них відвернулосяРейтинг довіри до Петра Порошенка за чотири роки після виборів впав майже на 47%. У Трампа, Макрона, Мей, Меркель і Грібаускайте теж є проблеми, але не такого масштабу.
Об'єднують ефіопського і вірменського прем'єрів, крім купи проблем, які потрібно вирішити, дві головні речі. Вони обидва не повірили, що поточний похмурий хід речей, який влаштовував тільки правлячу верхівку, колись виведе на мало-мальськи рівну дорогу, і різко його порушили. Стіни, які нібито «об'єктивно» обмежували рух вперед, в багатьох місцях опинилися картонними, а то і зовсім умоглядними. І, друге, лідери, будучи харизматичними постатями, заразили своєю надією народ.
У нас з деяких пір харизматиками стали називати будь-кого, хто не бовтається в політичній воді догори пузом і хоч трохи ворушить плавниками. Риба від цього не перестає бути рибою. Харизма немов магічним чином рухає масами і змінює історію.
Про Пашиняна говорили, що він за тиждень прем'єрства зміг зробити більше, ніж керівники Вірменії за багато років до цього. Були замінені всі міністри, звільнені корумповані високі чиновники і генерали, включаючи начальника поліції Вірменії і командувача внутрішніми військами, засідання уряду стали відкритими. Пізніше чищенню, з порушенням кримінальних справ, піддалися керівництво Служби національної безпеки, слідчого комітету, поліції, судів усіх інстанцій, генштабу і Міноборони. У відставку подав мер Єревана, в розшук були оголошені відомі «рішали» – брати екс-президента Саргсяна і його племінники.
У справі про силове розгоні опозиційних акцій 1 березня 2008 року, в ході якого загинуло щонайменше дев'ятеро людей, заарештували тодішнього президента Вірменії Роберта Кочаряна. Що показово, був заарештований і колишній командувач столичним гарнізоном Юрій Хачатуров, який зараз є чинним секретарем ОДКБ – Організації договору про колективну безпеку, в якій правила диктує Москва. Правда, цього довелося пізніше випустити: Росія у Вірменії не нехтуємий фактор.
Чи стане призначення Пашиняна перемогою вірменського «майдану» та чого чекати далі?У парламенті Вірменії 8 травня відбудеться голосування за кандидатуру Нікола Пашиняна на посаду прем’єр-міністра. Про ймовірне призначення та подальший розвиток подій міркували експерти.
Сам Нікол Пашинян вважає все зроблене лише розминкою, підготовкою до справжніх змін. «Адаптаційний період завершеий, ми маємо зайнятися широкомасштабними реформами, які додадуть Вірменії нове дихання, сприятимуть її політичному і економічному розвитку», – заявив він у четвер на засіданні уряду. Ще раз: він очолює його з 8 травня.
Абій Ахмед теж рушив вперед різко, не втрачаючи часу. Ефіопію десятки років роздирають криваві внутрішні і зовнішні розбирання. У країні діяв надзвичайний стан, з опозицією не панькалися, відразу пред'являючи їй звинувачення в тероризмі і поправляючи до в'язниці. Прем'єр скасував НС, оголосив ув'язненим опозиціонерам амністію, замирив внутрішні ворогуючі групи, домовився про мир з Еритреєю, що здавалося зовсім неможливим. Оголошено про приватизацію, повну або часткову, майже всіх державних підприємств. Відкрито заборонені з цензурних міркувань інформаційні сайти, військових глав спецслужб змінили цивільні. Ефіопія створить свою фондову біржу. Абій домовився з сусідами про відкриття їх морських портів для транзитних товарів.
Країна просто очманіла від такого напору. Абій Ахмед просто світиться позитивом, йому хочеться вірити, і зараз главу уряду вважають мало не посланником небес, від щастя готові впасти в гріх культу особи, з усіма африканськими надмірностями. Особистість ще яка, не посперечаєшся.
Хоча, як і слід було очікувати, такий різкий нахил до нормалізації сподобався не всім, і на спритного прем'єра було скоєно замах: кинута в нього граната вбила двох людей.
Хто знає, чи надовго вистачить цих зухвалих реформаторів і чи багато їм вдасться змінити в запропонованих абсолютно божевільних обставинах. Воля до змін і віра в свої і народу можливості не може не підкуповувати. Спостерігаємо, заздримо, вчимося. І виглядаємо особистості.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»