У США бунт. Особливий бунт, якісний. Чого тільки не накоїв за півтора року президентства Дональд Трамп і кого тільки не образив, але грубий випад проти екс-голови ЦРУ Джона Бреннана викликав небувалу різку відповідь з боку дуже непростих, буквально спеціальних людей.
Рішенням Трампа Бреннан, який назвав поведінку президента в Гельсінкі на зустрічі з Путіним такою, що «межує з держзрадою», був позбавлений допуску до державної таємниці. Вищий рівень допуску мають усі колишні керівники спецслужб. Вони в будь-який момент можуть бути підключені до роботи чинних органів як консультанти, оскільки володіють величезним досвідом і знаннями, в тому числі щодо конкретних справ, які перебували в їхньому віданні, й таких, що втратили свою актуальність після їх відставки. Але президент вирішив таким чином покарати людину, яка очолювала агентство за Обами, а нині дозволяє собі критикувати чинного главу Білого дому.
Дванадцять вищих керівників розвідки – шість колишніх очільників ЦРУ, п'ятеро їхніх заступників та екс-голова Національної розвідки підписали заяву, в якій висловили протест проти політично мотивованої відмови Бреннану в доступі до державної таємниці. Такого роду покарання надзвичайно кваліфікованого, за відгуками колег, розвідника, який жодного разу не зловживав своїм доступом до держтаємниці, не має прецедентів і означає наступ на свободу слова й спробу залякування колишніх та чинних працівників спеціальних служб.
Окремий протест оприлюднив Вільям Макрейвен, колишній «морський котик», який очолював Об'єднане командування спеціальних операцій і в 2011 році керував ліквідацією Осами бен Ладена. Легендарний адмірал, що володіє незламним авторитетом у спеців, зазначив, що «небагато американців зробили для захисту своєї країни більше, ніж Джон», і для нього, Макрейвена, було б честю опинитися в числі тих людей, яких Дональд Трамп має намір позбавити доступу до держтаємниці за критику президента: «Ваші дії ганьблять нас в очах власних дітей, принижують перед усім світом і, найгірше, розколюють націю».
Білий дім, коли оголосив про заходи щодо Джона Бреннана, назвав ще кілька людей, яких можуть позбавити допуску, серед них двоє нинішніх підписантів – колишній директор ЦРУ Майкл Хейден, екс-голова Національної розвідки Джеймс Клеппер, а також колишній радник із національної безпеки Обами Сьюзан Райс та екс-голова ФБР Джеймс Комі.
Про війну 45-го президента зі спільнотою спецслужб говорили з моменту звільнення Комі, який не проявив лояльності до нового глави Білого дому й не зупинив на його прохання розслідування щодо Майкла Флінна: генерал Флінн пропрацював радником президента з національної безпеки 24 дні, перш ніж був відправлений у відставку, оскільки приховав свої зв'язки з росіянами. Втім, помста Джеймсу Комі спричинила головну неприємність Трампа, оскільки рішенням Міністерства юстиції було запущене спеціальне розслідування, яке очолив попередник Комі на посаді голови ФБР, Роберт Мюллер. Тому доручено було розібратися, чи не виявлена співпраця команди Трампа з росіянами.
У контексті держтаємниці смішно, хоча, звичайно, не для американців, що Дональд Трамп наступного дня після звільнення Комі похвалився його відставкою перед запрошеними до Овального кабінету російськими послом і міністром закордонних справ, а також повідомив їм цілком таємну інформацію, яка поставила на межу провалу унікальне джерело ізраїльської розвідки, яке працювало на території ІДІЛ. Відтоді Трамп неодноразово критикував діяльність спецслужб, які, на його думку, невиправдано багато уваги приділяють росіянам і мало – діяльності ненависної Гілларі Клінтон і демократів. А спецпрокурор Боб Мюллер, законник із бездоганною репутацією, весь час зазнає особистих нападкок глави держави. Можна погодитися з адміралом Макрейвеном, це соромно.
Надзвичайно цікаво буде спостерігати, як далі розвиватимуться відносини 45-го президента з країною й, зокрема, з могутнім розвідувальним співтовариством, яке він налаштував проти себе. І здається величезним упущенням, що вся ця захоплива історія перевірки американської держави на міцність дуже слабко висвітлюється в Україні, де, здається, не існує жодного державного інституту, який не заслуговував би на те, щоб його зруйнували вщент і створили принципово новий. Інакше не обрізати погану традицію, що тягнеться убивчим шлейфом, у тому числі нездорових відносин із президентом країни. Ручний статус СБУ, наприклад, давно є спільним місцем у розмовах про українську політику і, як не дивно, економіку.
Тут би кожен епізод пригод Трампа у владі окремо розбирати, детально, з обов'язковим відсиланням до права, чим, до речі, займаються на американських політичних ток-шоу, але щоб у прив'язці до нашої гранично каламутної політичної практики. А як їй стати прозорою без такого публічного обговорення? Але що нам чужий досвід, ніколи вдивлятися. Попереду вабить довгий ряд нових грабель.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»