Перемога Володимира Путіна на президентських виборах була прогнозованою на 110%. Шансів у будь-кого з його опонентів не було: згідно з даними екзит-полів, на другому місці з величезною різницею в 60% іде кандидат від КПРФ Павло Грудінін. Популіста «ліберального демократа» Володимира Жиріновського готові бачити своїм президентом ще майже 6% росіян. А за найпалкішу опозиціонерку Ксенію Собчак, за попередніми даними, проголосували трохи біль ніж 1,5% виборців. Інші кандидати взагалі не подолали навіть цієї позначки.
Говорячи про високу ймовірність перемоги Володимира Путіна на виборах, політологи сперечалися лише щодо одного параметру – якою буде явка. Прогнозувалося, що вона досягне досить високої позначки в 53-54%. Проте станом на 18:00 недільного вечора вона вже досягала маже 60%, а згодом досягла показника в 67%.
За попередніми даними, кандидатуру Путіна підтримали більш ніж 54 мільйон росіян, або рекордні навіть для нього майже 77% усіх тих, хто проголосував. Враховуючи те, що Володимир Путін та його команда провели досить швидку й «стандартну» передвиборчу кампанію, такий результат і справді вражає. Це означає, що він знову переміг у першому турі.
Так триває вже 18 останніх років – із перервою на президентську каденцію Дмитра Медвєдєва в 2008-2012 роках. Вперше Путін переміг у першому турі з 52,94% голосів у 2000 році як «наступник» Бориса Єльцина, про що той сам і повідомив росіянам. У 2004 році на другий термін його переобрали з підтримкою в 71,31%. На виборах у 2012 році Путін втретє став президентом із підтримкою в 63,6%.
Цікаво, що за всі роки існування РФ термін повноважень президента в Конституції вже кілька разів змінювався. Тепер Володимир Путін може розраховувати на 6 років керування державою. Враховуючи високу підтримку в суспільстві, можна цілком слушно припустити, що найближчим часом наступників чи бодай якихось конкурентів у нього не з’явиться. Та й бути суперником хазяїна Кремля – не просто складна місія, а й пряма загроза життю. Цей факт відомий давно.
Виборчий саботаж
Чи не вперше за всю історію відносин Росії із сусідніми країнами з пострадянського табору влада останніх вороже відреагувала на можливість голосування громадян РФ на президентських виборах. Перш за все йдеться про Україну – через проведення виборів у окупованому Росією Криму українська влада заборонила росіянам (окрім дипломатів) голосувати на решті підконтрольній території нашої держави. «Констатуючи агресивну гібридну війну Росії проти України, незаконну анексію Автономної Республіки Крим, окупацію частин Донецької та Луганської областей, проведення незаконних виборів на цій суверенній українській території в порушення всіх норм міжнародного права, МВС України ухвалило рішення про неможливість проведення виборів, які порушують закони України на території України на території дипломатичних місій», – йдеться в офіційній заяві МВС України.
Чим небезпечний четвертий термін Путіна та що зміниться щодо Донбасу?18 березня в РФ стартують чергові вибори президента. Путін обійматиме посаду глави держави ще шість років – до 2024 року. Оцінили ситуацію експерти.
Президент Петро Порошенко заявив, що результати виборів РФ, які проходили на території анексованого Криму, не будуть визнані Україною. Крім того, він зазначив, що проти осіб, причетних до організації виборчого процесу на окупованих територіях, будуть застосовані санкції.
Цікаво, що росіяни не змогли проголосувати й у Грузії. Як зазначили самі російські дипломати, причина такого рішення – відсутність дипломатичних відносин і жорстка позиція грузинської влади. Ще одна красномовна деталь: у Молдові були відкриті 27 виборчих дільниць у всій державі, проте більшість із них були розташовані на території так званої «Придністровської Молдавської республіки», тоді як у самому Кишиневі працювала лише одна дільниця.
Сам Путін назвав ситуацію з неможливістю голосування росіян в Україні неподобством. Втім, учергове наголосив, що «українці – братній народ», а значить, Росія не робитиме якихось кроків у відповідь на дії офіційного Києва.
Путін Мебіуса
Особливу цікавість викликає дискусія довкола конституційності переобрання Володимира Путіна на новий президентський термін повноважень. Здавалося б, у Конституції РФ чітко сказано, що «одна й та сама людина не може обіймати посаду президента РФ більш ніж два терміни поспіль». З іншого боку, вже в 2024 році Володимиру Путіну та його команді слід подбати про пошук наступника або знову вносити зміни до Конституції, щоб безстроково продовжити повноваження президента.
Відповідаючи на одне з провокативних запитань журналістів у день виборів про те, чи буде він балотуватися на посаду президента в 2030 році (гіпотетично, це можливо, якщо він ще раз переобереться в 2024 році), Путін чіткої відповіді не дав. «Це смішно! Давайте порахуємо, що ж мені до ста років тут сидіти?», – зіронізував очільник Кремля.
Вибори президента в Росії: яку позицію щодо Криму та Донбасу мають кандидати?Більшість кандидатів у президенти Росії вважають Крим російським, а «республіки» Донбасу – незалежними. Втім, є й винятки.
І справді, у технологів Путіна було лише одне завдання – забезпечити високу явку, щоб їхній кандидат переміг уже в першому турі. Чи справді росіяни відгукнулися на проведену виборчу кампанію Путіна, чи дані явки були суттєво скориговані – питання дискусійне. Втім, в останні роки всі події, які відбуваються з Росією, грають мобілізаційну роль для російського суспільства. Наприклад, черговий скандал з отруєнням колишнього спецагента в Лондоні та реакція влади Великої Британії на ймовірні злочинні дії спецслужб РФ на їхній території.
Втім, «успіхи» Путіна на посаді глави РФ за останні 18 років (не будемо враховувати формальність президентства Дмитра Медвєдєва), якщо не брати до уваги пропагандистську риторику інформаційної машини Кремля, не такі вже й вражаючі. Наприклад, у Росії є й альтернативні точки зору про те, як саме розвивається економіка та країна загалом.
А тенденції невтішні. Так, у березні соратники покійного опозиційного російського політика Бориса Нємцова Ілля Яшин та Володимир Мілов презентували експертну доповідь «Путін. Підсумки. 2018». У ній наведені переконливі факти того, як неефективно влада Росії використовує природні ресурси своєї держави для власного збагачення та демонстрації показової потужності. Насправді ж, красномовною є одна цікава цифра: економіка Росії за останні 18 років не розвивається, тоді як доля нафтогазових доходів у загальних доходах федерального бюджету збільшилася з 25% у 2000 році до 40% у 2017-му. Експорт нафтогазової продукції також збільшився, проте не так динамічно.
Це ще раз доводить тезу про те, що будь-яке коливання цін на ринку нафти та газу в бік зниження боляче вдаряє по російській економіці. На відміну від Саудівської Аравії, влада якої розуміє той факт, що природні ресурси колись закінчаться, й намагається диверсифікувати надходження до бюджету, в Кремлі цією проблемою поки що не переймаються.
У планах Путіна України немає…
Катастрофа російської економіки – питання дискусійне. А ось гуманітарна криза на тлі посилення тоталітарних тенденцій у Росії дуже ймовірна. В разі ж повалення нинішньої владної російської еліти (що поки є малоймовірним) альтернатива Путіну може бути загалом не набагато кращою.
Вибори президента РФ на фінішній прямій: чого чекати від Путіна щодо Донбасу?У неділю, 18 березня, в Росії відбудуться президентські вибори. Чого чекати Україні після чергових виборів, розповіли експерти.
І це перш за все стосується України. Загалом жоден із нинішніх кандидатів у президенти РФ не запропонував дієвого вирішення конфлікту на Донбасі. Так само дискусійним виглядало питання статусу Криму, хоча тут очевидна військова анексія з боку РФ.
Саме тому Україна в планах Путіна залишатиметься таким собі полігоном для торгів, випробувальним майданчиком нових військових та інформаційних технологій. Безумовно, політика Кремля щодо залучення України до орбіти своїх інтересів найближчими роками не зміниться.
Враховуючи те, що більшість росіян і справді підтримали останні дії Путіна на посаді глави держави й дали йому новий дозвіл на продовження такої політики, на Україну чекають не найкращі часи у відносинах із північним сусідом. Нам доведеться стримувати агресивного ворога й поступово відмежовуватися від усього, що стосується Росії у відносинах із цією державою. Звісно, оборонна стратегія є не найкращою з огляду на брак власних ресурсів, утім, поки що іншого притомного варіанту співіснування з черговою версією путінської Росії в наступні 6 років не винайшли.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»