Проект «новий Сталін»: «наступник» Путіна та наслідки президентських виборів у Росії

Олександр Радчукполітолог

Трохи більш ніж два місяці залишилося до дати чергових виборів президента Росії. 7 січня ЦВК РФ завершила приймати документи в кандидатів-самовисуванців. До 12 січня мають подати документи кандидати, яких висунули політичні партії.

Втім, на думку експертів, основні претенденти на посаду глави держави в Росії вже встигли подати документи, а деяких навіть зареєстрували. Цікаво й те, що вибори президента РФ відбудуться 18 березня. Саме цього дня 4 роки тому після самопроголошеного й нелегітимного референдуму в Криму був підписаний договір про прийняття півострова і Севастополя до складу Російської Федерації. Прикметно, що процедура визначення нової дати проведення президентських виборів через зміни у федеральному законі «Про вибори президента РФ» тривала протягом усього 2017 року. І лише в середині грудня Рада Федерації таки визначилася з остаточною датою.

Дані соціологічних опитувань не залишають жодних шансів будь-якому кандидату-конкуренту чинному президенту РФ Володимиру Путіну. Його найнижчий рейтинг був зафіксований «Левада-Центром» у середині 2017-го й становив близько 54%. Однак у грудні минулого року рівень довіри, за даними соціологічних опитувань російської компанії «Фонд суспільної думки», коливався в межах 67-68%. Для порівняння – найбільш рейтинговий конкурент Путіна Володимир Жириновський має підтримку близько 10-12% респондентів. Усі інші кандидати – менш ніж 10%.

Без несподіванок

Про своє бажання взяти участь у виборах президента РФ заявили 67 кандидатів. З них 46 самовисуванців та ще 21 – від партій. Список охочих може й збільшитися – до кінця цього тижня ЦВК РФ ще приймає документи від кандидатів, яких підтримують з’їзди політичних партій.

Санкції проти Росії: яка їхня роль через три роки та чи є ризик скасуванняДедалі частіше лунають заклики про пом’якшення, а подекуди взагалі про зняття обмежень з РФ. Політику санкцій оцінили експерти.

Втім, зареєстрованих кандидатів не так і багато. Наприкінці грудня 2017 року в рекордні терміни після подачі відповідних документів був зареєстрований кандидат від партії ЛДПР Володимир Жириновський. Володимир Путін, який уже вчетверте візьме участь у президентських перегонах, подав документи до ЦВК як самовисуванець лише 26 грудня минулого року.

Головною інтригою майбутніх президентських виборів мало стати висування молодого опозиційного кандидата Олексія Навального, який також подавав документи до ЦВК як самовисуванець. Втім, у реєстрації йому відмовили на підставі непогашеної судимості, після чого Навальний та його команда подали судовий позов до Верховного суду Росії. Втім, і там визнали законним рішення ЦВК РФ. Навальний продовжує судитися, але шансів на те, що його зареєструють кандидатом, залишається дедалі менше. Тож, скоріш за все, політик так і не зможе вперше взяти участь як кандидат у президентських перегонах.

А от врятувати імідж Навального як основного опозиційного чинній владі кандидата взялася журналістка Ксенія Собчак. Прикметно, що її вже зареєстрували, а висувалася вона від партії «Громадянська ініціатива» (кандидатам від партії потрібно зібрати 100 тисяч підписів на свою підтримку, тоді як самовисуванцям – 300 тисяч). Собчак називає себе «кандидатом проти всіх» і грає на електоральному полі Олексія Навального. Через це вже отримала критичні заяви в свій бік і з боку команди незареєстрованого опозиційного кандидата, і з боку експертів. Адже існує думка, що Собчак – дочка впливового в 1990-х політика, мера Санкт-Петербурга, в команді якого починав свою політичну кар’єру Володимир Путін – «керована опозиція». Мовляв, саме їй чинною владою надана роль нейтралізатора протестних настроїв у Росії. Собчак неодноразово називала себе кандидатом, який виступає в ролі відсутньої в бюлетені графи «проти всіх». А саме голосування за неї називає можливістю продемонструвати свою незгоду з наявним політичним порядком.

Цікаво, що фундаментом президентської кампанії Ксенії Собчак є така собі ностальгія за «епохою Єльцина». Мовляв, варто переглянути здобутки того періоду, взяти від них справді щось корисне та почати розвивати Росію як демократичну державу, адже саме так і задумувалося до приходу до влади авторитарного режиму Володимира Путіна.

Ще один поміркований опозиціонер Григорій Явлінський також подав документи на розгляд ЦВК. Він балотується на вибори від партії «Яблуко». В 2012 році він не був допущений до виборів, а загалом балотується на найвищу посаду в Росії вже вчетверте. Найбільш успішним для нього був 2000 рік, коли він зміг здобути 5% голосів виборців та посісти 3-тє місце. Один із небагатьох рейтингових кандидатів, який у разі своєї перемоги обіцяє на державному рівні визнати незаконною анексію Криму та припинити будь-яку підтримку штучно створеним Росією сепаратистським угрупованням Донбасу.

Новий Сталін

Та, мабуть, однією із сенсацій нинішніх президентських виборів у РФ стане новий кандидат від КПРФ Павло Грудінін. Він переміг на праймеріз і вперше за багато років замінить незмінного кандидата від КПРФ на президентських перегонах – Геннадія Зюганова. До слова, саме Зюганов після Жириновського донедавна входив до трійки найбільш рейтингових кандидатів.

Президентські вибори-2019: «рука Кремля» та проблеми УкраїниВ СБУ попереджають, що спецслужби Росії готуються до підкупу українців на виборах президента, запланованих на 2019 рік. Але відкритими залишаються питання виборчої реформи та складу ЦВК. Чи варто шукати слід Кремля, розбиралися експерти.

Сам образ кандидата є дуже цікавим з огляду на позиціонування та дуже точно потрапляє в очікування більшості росіян. Грудінін – успішний бізнесмен, який більш ніж 20 років керує великим підприємством ЗАТ «Совхоз імені Леніна», яке розташоване неподалік Москви. У політиці він із початку 2000-х, але як політик вигравав вибори лише на місцевому рівні. У 2000 році був довіреною особою кандидата в президенти Володимира Путіна, потім близько 10 років був партійцем провладної «Єдиної Росії». Після невдалого походу на місцевих виборах 2010 року, коли ЦВК РФ зняла його кандидатуру на посаду очільника Ленінського району Московської області, Грудінін вийшов з ЄР і згодом опинився в лавах КПРФ.

Грудінін має всі шанси привернути увагу навіть тих виборців, які багато років голосують за Володимира Путіна. В своїх заявах та інтерв’ю він жорстко критикує нинішній російський лад, який, на його думку, заснований на владі олігархів. У разі перемоги він планує зайнятися «розкуркуленням» великого бізнесу будь-якими дієвими методами, не виключаючи й жорстких сценаріїв. Ба більше, Грудінін вважає, що нинішня влада не справляється в боротьбі з корупцією. Мовляв, якщо йому вдалося побудувати успішний бізнес та господарювати без корупції в «Совхозі імені Леніна», то чому б цю практику не поширити на всю країну? Насамкінець Грудінін мав проблеми із реєстрацією в ЦВК саме через свої екстремістські заяви щодо ставлення росіян до інших національностей. Він не приховує сегрегаційного підходу щодо найму на роботу на своє підприємство й наголошує, що Росії потрібно вирішувати проблему з мігрантами. До слова, мігрантами Грудінін вважає не лише колишніх мешканців країн Близького Сходу чи Кавказу, але й українців, білорусів, молдован.

Зрештою, Грудінін не збирається віддавати Крим та обіцяє запекле протистояння зі США. З технологічних переваг – кандидата від КПРФ під час передвиборчої кампанії можуть підтримати низка губернаторів з партії «Єдина Росія». Двоє губернаторів уже є безпосередніми представниками КПРФ. Тож владі не слід недооцінювати Павла Грудініна. Тоді як опозиція взагалі не має аргументів проти нинішнього кандидата від КПРФ.

До слова, сам Грудінін у кількох інтерв’ю назвав себе прихильником жорстких методів в ухваленні рішень і не соромиться порівнювати себе зі Сталіним. Мовляв, має такі самі вуса та вдачу.

Вибори в РФ та «українське питання»

Не виключено, що саме Павла Грудініна й готують на роль наступника Путіна. Втім, ця історія вже не про 2018 рік.

Боротьба за Крим: які шанси повернути півострів у 2018 роціПрезидент Петро Порошенко поставив однією з цілей на майбутній рік повернення анексованого Криму до складу України. Чи наблизилась Україна хоча б на крок до своєї мети, міркували разом з експертами.

А що ж до України, то нинішні президентські вибори в Росії матимуть очевидні наслідки вже після їх завершення. Раніше експерти прогнозували новий виток ескалації конфлікту на Донбасі в зв’язку з необхідністю показати електорату всю міць та єдність провладної Кремлівської верхівки. «Українське питання» наразі є такою собі цементувальною субстанцією для передвиборчої кампанії Володимира Путіна.

Та й у словах опозиційних кандидатів немає єдності щодо питання Криму та Донбасу. Олексій Навальний висловлює дуже непереконливу позицію щодо цих питань, хитаючись із боку в бік. Ксенія Собчак ще в 2015 році в одному зі своїх інтерв’ю говорила, що анексувала б Крим «у цивілізований спосіб», а вже 2017 року заявляє, що «Крим – український», а вирішення цього питання є «великою проблемою», не називаючи можливих варіантів розвитку подій. Григорій Явлінський має найбільш адекватну позицію по Криму та Донбасу, однак навіть серед опозиційних кандидатів він має чи не найменшу підтримку серед імовірних виборців.

Путін, Грудінін, Жириновський – усі ці кандидати навіть не висловлюють сумнівів у тому, що Крим був, є й залишатиметься російською територією. Є й інші позиції щодо Криму серед більш ніж шести десятків кандидатів на посаду президента. Однак усі вони мають вкрай низьку підтримку в російському суспільстві.

Тож, скоріш за все, після президентських виборів у Росії Україну можуть очікувати два сценарії. Перший – продовження нинішнього курсу на гібридне протистояння з поступовим впливом на внутрішню політику України з метою дестабілізації. І другий – ще більш агресивні військові дії РФ щодо території України з метою тиску на світову спільноту й визнання свого права на особливі «зони впливу» в межах колишніх радянських республік.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...