Боротьба з елітною корупцією: чому це можливо в інших і що не так в Україні

Читать на русском
Катерина Одарченкополіттехнолог

Критика президентського законопроекту стосувалася того, що Рада іноземних громадських організацій має дорадчу функцію, а не більш вагому. Спочатку це було каменем спотикання. Це важливо, оскільки формує систему стримувань та противаг в антикорупційній системі.

Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповіла політтехнолог Катерина Одарченко, оцінюючи плани розглянути законопроект про антикорупційний суд 1 березня.

«Скоріш за все, законопроект проголосують, тому що фракції обговорювали питання й, мабуть, є розуміння, що в першому читанні варто проголосувати. Питання в тому, які аспекти будуть внесені між першим та другим. Є багато нюансів, що є ключовими як для цієї політичної команди, так і для наступної, що прийде до Ради», – зазначила Одарченко.

За словами політтехнолога, політичного ризику немає, оскільки очевидно, що за каденції цього президента антикорупційний суд навряд чи запрацює.

У кожному разі, на її думку, не варто очікувати якихось радикальних змін.

«Антикорупційний суд – це не про те, що завтра вже посадять усіх чиновників-корупціонерів», – додала вона.

Ми часто згадуємо історію Лі Куан Ю чи подібні, але в цих історіях можлива була боротьба з елітною корупцією, тому що влада мала монолітну підтримку. Це приблизно 60-70% підтримки влади. Коли президент має підтримку не більш ніж 10%, то є велике питання, наскільки це інституційно можливо в Україні.

«Але такі речі, як електронне декларування та антикорупційний суд, говорять про те, що далі так не можна, потрібно перелаштовуватися. Далі буде амністія капіталів, загальне декларування. Ми все-таки поступово рухатимемось все до цивілізованого світу. Так само, як із державним фінансуванням партій», – підкреслила експерт.

Вона уточнила, що наразі партії не перебудовуються, але є культура, яка закладає правильні інституції.

«Тому, мабуть, таки проголосують законопроект у першому читанні. Далі буде видно», – припустила фахівець.

При цьому вона звернула увагу на аналітику та досвід інших країн, які вели таку антикорупційну практику.

«Така антикорупційна практика була в когось шляхом створення окремого суду чи палати, десь – окремою суддею, першою ланкою. Моделей багато, хоча всі вони про одне. Однак не в усіх країнах це завершилось успішно. Наприклад, у Хорватії та Словаччині. А в деяких країнах, наприклад, у Кенії, такі суди виконали свою місію», – пояснила експерт.

Як в Україні боролися з корупцією в 2017 роціНайменше корупційних вироків серед суддів, прокурорів та працівників СБУ. Найчастіше ловили працівників МВС та держслужбовців.

Крім того, за її словами, лише 3-5% справ стосуються хабарів на суму, більшу за 5 тисяч євро.

«Тобто здебільшого антикорупційні суди притягають до відповідальності корупціонерів досить низького рівня – тих, хто брав хабарі до 5 тисяч євро. Хоча й це важливо, адже корупція – це взаємопов'язані люди», – наголосила вона.

«Коли люди на місцях, які приходять місцевими головами комунальних підприємств, не матимуть можливості брати хабарі по 5 тисяч доларів з підприємства, тоді й керівники корупційних структур не зможуть їх налагодити, тому що в багатьох системних корупційних моментах все побудовано за принципом піраміди. Візьми знизу – віддай нагору. Класична корупційна схема», – резюмувала Катерина Одарченко.

Раніше аналітики «Слова і Діла» з'ясували, як в Україні боролися з корупцією минулого року.

ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS

та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»
Поділитися: