Рік компромісів: фактори впливу на внутрішню політику в 2017 році

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

2016 рік увійде в новітню історію України як один із найбільш конфліктних періодів у внутрішній політиці. Наступний рік може стати або новим етапом на шляху до пошуку компромісів, або ознаменується ще більшою політичною нестабільністю.

Аналізуючи інтереси основних політичних гравців, стає очевидним те, що процес дестабілізації може стати некерованим та призвести до неочікуваних наслідків. Перш за все, неспроможність політиків до пошуку компромісів, здійснення реальних реформ та постійна жага до домінування власних напівкорупційних інтересів можуть призвести до чергового протестного вибуху. Враховуючи досвід минулих років, масові акції протестів можуть завершитися ще більш трагічно, ніж узимку 2014-го.

З іншого боку, пошук компромісів першим на порядок денний поставить питання щодо перезавантаження Верховної Ради, а з нею й усієї системи постреволюційних домовленостей. Навіть на цьому етапі сторони конкуруватимуть не задля бажання продемонструвати більш якісний процес проведення реформ у країні, а з метою перерозподілу сфер впливу та керуючись реваншистськими настроями.

Фактор дострокових парламентських виборів

«Привид» дострокових парламентських виборів буде ключовим фактором впливу на всі внутрішньополітичні процеси в державі. Наразі зібралася критична конфліктна маса подій, які можуть спрацювати каталізаторами процесу перезавантаження парламенту.

Електоральна арифметика. Яким буде наступний парламент?Соціологічні дослідження показують: якби вибори до Верховної Ради відбулися в найближчу неділю, на прем'єрське крісло претендувала б, швидше за все, Юлія Тимошенко.

По-перше, нестабільність нинішньої коаліції: зібрати 226 голосів у сесійній залі стає дедалі складніше. По-друге, зростання популярності опозиційних сил, які підсилили свої рейтинги завдяки популістським обіцянкам та постійній критиці дій влади. По-третє, незадоволення перебігом подій у державі окремих груп впливів та олігархів. По-четверте, реваншистські настрої політичних втікачів, які мають підтримку Кремля та фінансові ресурси для здійснення «політичних диверсій». По-п’яте, пожвавлення позапарламентських партійних рухів, які планують скористатися рівнем недовіри українців до чинних у владі чи опозиції політичних команд. По-шосте, несприятлива економічна ситуація, стагнація процесу реформ, корупційні скандали, медійні чвари та боротьба за розподіл сфер впливу можуть призвести до нового соціального вибуху, який у кращому разі може завершитися домовленістю щодо перезапуску Верховної Ради.

Звісно, ще одні дострокові парламентські вибори не сприятимуть політичній стабільності в державі, й скоріше в нинішніх умовах можуть стати черговою загрозою національній безпеці України. Однак, як свідчать активні дії основних політичних гравців щодо підготовки до такого сценарію, абсолютно виключати його в 2017 році не варто.

Перегляд Мінських угод?

Мінські угоди – ще один фактор, який матиме визначальну роль не лише на зовнішньо-, але й на внутрішньополітичні процеси.

Експерт пояснив, що може запустити сценарій перевиборівПолітолог пояснив, що може ускладнити політичну ситуацію та стати приводом для перевиборів.

Необхідність подальшого руху в напрямку мирного врегулювання зумовлена двома обставинами: по-перше, бойовики не дотримуються домовленостей щодо припинення обстрілів і на фронті гинуть українські солдати. По-друге, Президенту потрібно вирішувати ситуацію з конфліктом на Донбасі в певному інституційному процесі. Адже суспільство вимагає відповіді на запитання: чому триває позиційна війна, гинуть українські солдати, тривають економічні відносини із сепаратистами тощо.

Інтрига у виконанні Мінських угод полягає ще й у тому, що в разі їх подальшої реалізації умови домовленостей передбачатимуть внесення змін до Конституції. А для цього потрібно 300 голосів у Верховній Раді, зібрати які буде майже неможливо. Тож від того, як вирішиться головоломка із Мінськими угодами на зовнішньому рівні, залежатимуть й подальші сценарії розвитку подій у внутрішній політиці України.

Вибори у громадах

Ще один бій, який відбуватиметься протягом усього 2017 року, – місцеві вибори в об’єднаних громадах. Звісно, чекати такого потужного змагання, як на загальнонаціональному рівні, не слід, однак імовірно, що основні політичні сили намагатимуться посилити свої позиції на рівні громад. І саме на цьому рівні існує можливість для першого кроку до великої політики для більшості непарламентських партій як із досвідом боротьби за мандати до Верховної Ради, так і без нього.

Влада та гроші радам: експерт оцінив процес об'єднання громадЕксперт із питань місцевого самоврядування поділився міркуваннями щодо процесу об'єднання територіальних громад.

Вибори в громадах стимулюватимуть не лише саму реформу децентралізації, але й пожвавлять дискусію щодо політичних орієнтирів українців до регіоналізації. Тобто з часом мешканці громад зможуть по-справжньому брати участь у політиці, обираючи собі справді ефективних менеджерів на місцевому рівні, які й нестимуть головну відповідальність. З іншого боку, саме процес децентралізації та місцеві вибори в громадах можуть стати плацдармом для реваншу проросійських сил, які не приховують своїх намірів повернути Україну в орбіту інтересів Кремля.

У стані політичної стагнації

Усі вищеперераховані процеси закладають серйозні ризики для національної безпеки України. Найважчою у 2017 році ситуація буде саме для Президента України Петра Порошенка. Рівень його підтримки в суспільстві падає, він поки що не втратив ролі головного арбітра в політичних процесах, однак задуматися є над чим. Тим паче основний удар доведеться тримати саме із зовнішньополітичного боку. Чи зуміє Глава держави впоратися з усіма внутрішньополітичними викликами, не поступившись своїми позиціями, але водночас і не скориставшись правом на «розумну диктатуру», покаже час і розвиток подій.

Президент: внутрішні конфлікти – це шлях до «імперського стійла»Президент у звернені до річниці Революції Гідності заявив, що не допустить внутрішніх конфліктів в Україні.

Спостерігаючи за перманентними сварками українських політиків, виникає відчуття безвиході та закономірне обурення громадянами таким перебігом подій. Варто зазначити, конфлікти серед політиків виникають не лише на ґрунті захисту своїх інтересів чи в прагненні підвищити свої рейтинги, але й від неспроможності налагодити системну роботу.

Така ситуація з постійною системною політичною кризою повторювалася вже неодноразово. Так, конфлікти всередині коаліційної більшості тривали весь 2005 рік, який ішов одразу після завершення подій Помаранчевої революції. Тоді конфронтація між соратниками поступово переросла в пошук неприродніх союзників, а згодом – до політичного реваншу «Партії регіонів» з усіма подальшими трагічними наслідками для України. Чим завершиться нинішня вервечка внутрішньополітичних конфліктів – ще більшою дестабілізацією ситуації в країні чи, можливо, повним занепадом державності – залежить від можливості й здатності політиків домовлятися між собою.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...