Електоральна арифметика. Яким буде наступний парламент?

Максим Кречетовжурналіст, блогер

За даними різних соціологів, якби в найближчу неділю відбулися дострокові вибори, то до парламенту потрапили би здебільшого ті партії, які нещадно критикують Президента й уряд. Падіння рівня життя, дикі тарифи на комуналку, млява війна на Донбасі й остаточна (як сьогодні здається) втрата Криму, а також постійні конфузи з отриманням «безвізу» в Європу – це лише частина факторів, які визначають сьогодні настрої людей. Ситуація така в першу чергу тому, що практично весь інформпростір України заповнене нищівною критикою влади: майже всі так звані «інформаційні телеканали» давно є цілодобовою трибуною для всіх незадоволених політиків (президентський «5 канал», що бездарно «здувся», ми, як і глядач, брати до уваги не будемо).

Можна було би порадіти такій супердемократичності Президента й буквально-таки розгулу свободи слова, якби не одне суттєве «але». Формально українські, проте керовані часто-густо росіянами впливові телеканали ретранслюють російські смисли й тому президентській партії в потилицю дихають не тільки його опоненти з патріотичного табору, а й ворожі самій українській державності політсили. Розглянемо дані соціологів і спрогнозуємо розклад у гіпотетичному парламенті на основі сьогоднішніх симпатій виборців.

Порахували – розплакалися

Відразу обмовлюся, що опитані соціологами респонденти висловлювалися тільки з приводу партій, а проте за списками формується лише половина парламенту. Друга половина (точніше, трохи менше – без окупованих округів у Криму та на Донбасі) буде комплектуватися мажоритарниками. Ні гречку, ні прямий підкуп грошима, ні адмінресурс, ні екзальтованих суперактивних бабусь ніхто не скасовував, а отже вибори на кшталт свавілля в 205-му окрузі минулого літа, у результаті якого переміг молодий член команди Порошенка-Черновецького, цілком можливі. Тоді, правда, за пана Березенка активно «топив» Міхеіл Саакашвілі, а на майбутніх виборах цей чесний і принциповий політик буде вже намагатися протягнути в український парламент свою грузинсько-інтернаціональну команду.

Ера популізму: яких політичних змін слід очікувати в ЄС у найближчий рік?Політичний ландшафт в європейських країнах поступово змінюється в бік популізму. І це матиме свої наслідки у формуванні нового порядку денного у відносинах ЄС із іншими країнами. Передусім, з Україною.

Отже, тріумфатором напевно стане Юлія Тимошенко, що майже зовсім спокійно «сиділа на березі» всі три роки (а до того й трохи посиділа в тюрмі) – вона побачить, як повз неї пронесуть труну з політичними амбіціями БПП та цілу процесію з «політичними трупами» з «Народного фронту». Розумієте тепер, чому вона не «працювала ліктями» й галантно поступилася посадою прем'єра перебіжчику з її партії Арсенію Яценюку? Його «Народний фронт», за даними соціологів, набирає менше одного відсотка (на виборах два роки тому було 22,14%), тоді як її «Батьківщині» різні соціологічні служби дають від 11 аж до 19 відсотків (два роки тому – 5,68% ). У президентській партії в різних рейтингах показник стабільний: 12-13%. М-да, в 4 рази нижче, ніж показник Петра Порошенка на президентських виборах, а на виборах 2014 БПП отримав 21,81%...

І тут терба зробити незначний відступ з приводу соціологічних методик. Невеликий скандал минулого тижня стався у зв'язку з результатами досліджень компанії КМІС (Київський міжнародний інститут соціології), а точніше буде сказати – з трактуванням журналістами цих даних. Їх керівнику Володимиру Паніотто навіть довелося цілу статтю написати в «Дзеркало тижня» про те, як потрібно розуміти результати їх досліджень. Ось витяг: «Соціологи ставлять, наприклад, таке питання (з анкети КМІСу): «Якби в найближчу неділю проходили вибори до Верховної Ради України, взяли б ви участь у голосуванні? Якщо «так»: яким був би ваш вибір, якби у виборах брали участь такі-то партії? (Список партій вручається респонденту). За результатами опитування можуть публікуватися, принаймні, три види рейтингів: 1) відсотки відносно до всіх опитаних; 2) відсотки відлносно до тих, хто прийде на вибори; 3) відсотки відносно до тих, хто прийде на вибори й визначився». Так ось КМІС публікує дані третьої категорії – вони точніше передають результати, які дали б саме вибори, тому що бюлетені в урну опускають виключно ті виборці, які прийшли і визначилися, тоді як дані інших категорій можуть свідчити лише про популярність політсили в суспільстві в цілому.

«Ватника» не проведеш?

Колишні «регіонали» (а чи бувають вони колишніми?) з «Опоблоку» набирають близько 10-11 відсотків – трохи більше, ніж на виборах два роки тому. Зате їх «відросток» на чолі з парою Рабінович-Мураєв зробив приголомшливий соціологічний стрибок і за всіма опитуваннями долає прохідний бар'єр у 5%, а КМІС і зовсім дає їм більше 8% (як ми пам'ятаємо, це за шкалою тих, хто точно на вибори піде і вже визначився з симпатією). Політологи ще коментуватимуть цей феномен, але навряд чи це ефект платної акції під прапорами «За життя» під НБУ. Далося взнаки, напевно, зростання електорального запиту на щось кондово-популістське, що не пахне так явно особисто Януковичем. Тобто якщо «Опоблок» – це дочка «Партії регіонів», то «За життя» – внучка. Правда, «тато» в обох випадках один і той самий – Вадим Рабінович (він був лідером партії «Центр», що перетворилася в «Оппоблок»). Ось, до речі, його особиста харизма і ораторська майстерність, думається, принесли партії з назвою, яка звучить як тост, багато пунктів рейтингу – вже побільше, ніж мураєвський телеканал. А все-таки цікаво: чи було гостре питання (а швидше за все, оцінка) журналістки NewsOne Януковичу (мовляв, половина України Вас зневажає, а друга половина – глузує з Вас) санкціоноване її керівництвом?

Якщо «Оппоблок» – це дочка «Партії регіонів», то «За життя» – внучка. Правда, «тато» в обох випадках один і той самий – Вадим Рабінович. Ось, до речі, його особиста харизма й ораторська майстерність, думається, принесли партії з назвою, що звучить як тост, багато пунктів рейтингу – вже побільше, ніж мураєвський телеканал.

Розкладання проросійських яєць до різних кошиків, як бачимо, дало свої відчутні результати (принаймні на цю мить). Сумарно «Опоблок» і «За життя» набирають мінімум 15% – на третину більше, ніж партія Президента (для Глави держави це справжнє фіаско). Але чому не спрацював цей самий фокус у випадку партій «Наш край» і «Відродження» (остання навіть має депутатську групу в парламенті)? А є ще й депутатська група «Воля народу» – всі перераховані вище топчуться на «регіональному» електоральному полі, правда, члени останньої ДГ майже напевно оратимуть це поле на мажоритарних ділянках і партійний список формувати (тобто даремно витрачати гроші) не будуть. Невже виборець якось пронюхав, що за «Нашим краєм» і «Відродженням» насправді стоять дуже навіть проукраїнські Адміністрація Президента й тим паче Ігор Коломойський відповідно?

Закляті друзі

Партія Міхеіла Саакашвілі, ледь з'явившись, уже претендує на 3%. Для новонародженої політсили це дуже навіть непогано, але гарячі грузини та їхні палкі соратники з «Руху нових сил» напевно розраховували, що особистий рейтинг скандального екс-губернатора Одеської області автоматично передасться партії й вона щонайменше наздожене БПП. До речі, а що з назвою? Адже анонсувалося, що проект назвуть «Хвиля». Але використовувати слово «Рух» у назві теж вдалий хід – в розрахунку на ностальгію за тим самим легендарним «Рухом» В'ячеслава Чорновола. Але з іншого боку, з огляду на численні розколи тієї партії, приказку «спасибі Руху за розруху», трагічну загибель лідера й політичну смерть численних «Рухів», це може передати грузинсько-українській партії не найкращу карму. Але при всьому при цьому слово «рух» загіпнотизувало також і Надію Савченко, яка заявила про самостійну (від «Батьківщини») політичну кар'єру (раба Божа Юлія того дня перехрестилася і поставила свічку?). Ось цитата Надії (до речі, чому би партію не назвати цим же іменем?): «Я вибираю – вести «рух» разом з вами. Тільки не той «рух», який створює Саакашвілі – нових ідей, не той «Рух», який зараз представляють Кишкар і Кривенко у Верховній Раді. Це – той «рух», з яким я познайомилася, який є джерелом цінностей, які... не були реалізовані, за які виходив Майдан».

Два Майдани – один результатВиконання присвячених Євромайдану обіцянок нинішніх представників влади очима Максима Кречетова.

Далі будемо використовувати тільки дані КМІС (за третьою категорією – визначилися). Отже, можна припустити що партії, котрі можна віднести до патріотичного крила («Самопоміч» (6%), «Громадянська позиція» (6,1), «Свобода» (5,5%), радикали Ляшко (9%), «Батьківщина» (19,1%)) і які тільки за списками сумарно набирають майже 46%, захочуть створювати коаліцію з БПП? Хоча з 13,2 відсотками президентської партії в них у сумі виходить стабільна більшість (а ще ж і чимало мажоритарників від цих політсил увійдуть до відповідних фракцій). Але за такого розкладу інших варіантів прем'єр-міністра крім Юлії Тимошенко просто не існує, а для Порошенка такий варіант – це як для президента Ющенка був прем'єр Янукович. Точніше, особисто Ющенка Янукович цілком влаштовував з матеріальної точки зору, я мав на увазі наслідки для політичної ситуації в Україні, а виходячи з нашого сьогоднішнього становища – то і взагалі для долі країни. Радує тільки, що відверто «ватних» сил буде в парламенті не більше 15-20% (з урахуванням навіть мажоритарників). Але з такими «щирими друзями», як перераховані вище патріоти, і ворогів, як то кажуть, не треба...

Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»