Листи Суркова: прихована суть чергового інформаційного витоку

Олександр Радчукполітолог

На початку тижня українські хакери вже вкотре шокували вітчизняну медіа-спільноту. В мережі був оприлюднений значний масив інформації з електронної переписки помічника президента РФ Владислава Суркова. Після аналізу змісту «листів Суркова» думки експертів розділилися: частина вважає оприлюднені дані більш ніж достовірними, скептики ж вбачають у них не більш ніж чергову невдалу інформаційну кампанію.

Інтриги додає той факт, що достовірність частини інформації вже підтвердили деякі з адресатів листування. До того ж, самі об’єми переписки, деякі деталі та розгалуженість оприлюднених матеріалів вказують на цілком високу ймовірність вказаного джерела їхнього походження. Та чи вдасться зрозуміти справжню мету цього інформаційного зливу?

Загадкові хакери

Джерелом поширення скандальних листів стала хакерська спільнота «Кіберхунта». Насправді, серед учасників витоку інформації була ще трійка організацій – FalconsFlame, RUH8 и TRINITY, які разом із «Кіберхунтою» утворюють так званий «кіберальянс» хакерських груп, що здійснює викривально-диверсійні інформаційні операції стосовно недобрих намірів Кремля щодо України.

WADA заявило про злом бази даних російськими хакерамиУ всесвітньому антидопінговому агентстві WADA повідомили, що хакери виклали дані і пообіцяли опублікувати ще більше матеріалів.

Цікаво, що Служба безпеки України частково підтвердила достовірність оприлюдненої хакерами інформації. Хоча й направила матеріали на експертизу та звернулася до кібершпигунів на умовах анонімності з проханням надати більш деталізовану версію матеріалів. «Я б хотів звернутися до тих осіб, яким вдалося зламати електронну пошту, щоб вони зв'язалися з нашою Службою й на основі анонімності хоча б дали нам можливість проаналізувати оригінали тих документів, які ними були вилучені. Це дасть можливість приймати якісь процесуальні рішення щодо тих документів, які були ними знайдені. Мені здається, що це не всі документи, які вони знайшли», – пояснив керівник апарату глави СБУ Олександр Ткачук.

Справді, опубліковані листи охоплюють період з осені 2013 до літа 2014 року. В оприлюднених матеріалах ідеться не лише про плани Кремля щодо дестабілізації ситуації в Україні, але й у інших пострадянських країнах. Найбільш цікавою є переписка щодо підготовки так званого проекту «Новоросія», який, як виявилося, активно впроваджувався ще напередодні подій Євромайдану в листопаді 2013 року. В переписці читачів знайомлять із подробицями ймовірного плану дій та фінансування проросійських активістів, експертів та їхніх заходів. Подається детальна інформація про бізнес та медіа-інтереси Кремля та тимчасово окупованих територій Донбасу, агентурні контакти, спонсорування діяльності активістів так званих «ДНР» та «ЛНР», підготовка до анексії Криму й багато іншого.

Українські хакери обіцяють невдовзі оприлюднити ще одну частину «листів Суркова», яка буде охоплювати більш пізній період – 2015-2016 роки. Поки що ці дані направлені для аналізу вітчизняним спецслужбам, адже нібито містять дуже цінну інформацію оперативного характеру.

Парад версій

Перш за все, виникають цілком логічні запитання: хто справжній адресат оприлюдненої переписки та якого ефекту намагаються досягти загадкові хакери?

Експерти та медійники, які проаналізували зміст листів, помітили цікаву особливість: частина «листів Суркова» з його пошти в приймальні можна вважати цілком достовірною, тоді як подробиці іншої переписки – з пошти помічника Суркова Павла Карпова (v14691@yandex.ru) – мають певні ознаки фейку. Так, ідеться про численні помилки в тексті, українізми, формат підкріплених до листів додатків, який не дає змоги з’ясувати джерело їхнього походження. Цікавою обставиною є те, що достовірність даних із цієї поштової скриньки підтвердили відразу два радники міністра внутрішніх справ – Зорян Шкіряк та Антон Геращенко.

Розстановка сил і формати миру: Україні потрібно шукати нові методи тиску на РФДиректор Агентства моделювання ситуацій пояснив, чому США не зможуть бути безпосереднім учасником переговорів щодо Донбасу.

Тоді як достовірність інформації з поштової скриньки приймальні Суркова має більш серйозні ознаки. Її підтвердили технічні експерти з організації Bellingcat. Інша обставина – величезний масив даних. Там міститься близько 1 ГБ переважно текстової інформації. Більшість документів, які були вилучені хакерами зі скриньки, стосуються не лише планів щодо України, а й безлічі «робочих» документів, таких як аналітичні довідки та різноманітні моніторинги щодо Абхазії, Південної Осетії, Молдови. Зімітувати такий обсяг інформації було б вкрай важко й занадто витратно.

Оприлюднену інформацію про переписку із Сурковим (а отже, і її достовірність) підтвердив російський бізнесмен Євген Чичваркін, який нині живе та працює в Лондоні. Так, на своїй сторінці у Facebook він звернувся до читачів із вибаченнями, чи то шкодуючи, чи то іронізуючи з приводу викриття переписки. «Мені дуже соромно за свою переписку з Владиславом Юрійовичем Сурковим, яку розкрили українські хакери. Я протягом двох тижнів був не в змозі видушити з себе два притомних слова з приводу невеликої, але актуальною книги про те, як почуває себе бізнесмен, який виїхав до Лондона», – написав Чичваркін.

Цілком імовірно, що оприлюднена інформація з переписки Владислава Суркова – ще один доказ світовій громадськості про злочинні наміри Кремля щодо України й решти країн пострадянського регіону. Викривається «механіка» діяльності агентури спецслужб РФ саме в той спосіб, яким найбільше цікавляться західні ЗМІ. Тобто, в такий спосіб українські хакери посилили ефект від офіційної інформації, яку неодноразово висловлювали вітчизняні політики на всіх можливих майданчиках, починаючи з Ради Безпеки ООН. Мовляв, ви хотіли ще доказів – тримайте!

Однак низка інформаційних матеріалів із листів цілком може бути використана й з іншою метою. Наприклад, як привід для нейтралізації ймовірних політичних опонентів. Адже ву оприлюднених документах є згадка про спроби Кремля використати в своїх інтересах опозиційних до влади народних депутатів Мустафу Найєма, Сергія Лещенка, Світлану Заліщук, Ольгу Червакову. Йдеться ще й про низку журналістів-розслідувачів та громадських активістів, які вже тривалий час дошкуляють своїми антикорупційними розслідуваннями представникам чинної влади: голову правління Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, журналістів Дениса Бігуса, Дмитра Гнапа, Олександра Дубинського, Олексія Шалайського. Ймовірно, що оприлюднення подібної інформації невдовзі може бути використано як своєрідний запобіжник для появи будь-якої нової опозиційної діяльності. Мовляв, цих людей в своїх інтересах використовує Кремль для чергового розгойдування внутрішньополітичної ситуації.

«Сірий кардинал» Кремля

Звісно, на коментар самого Суркова щодо оприлюдненої електронної переписки годі й сподіватися. Однак про те, що злив не на жарт стурбував офіційний Кремль, свідчить той факт, що прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков фактично двічі заперечив причетність Владислава Суркова до скандальних подробиць листів. Спершу, відповідаючи на запитання журналістів, Пєсков зазначив, що Сурков є «дуже талановитою людиною», якій «весь час щось приписується». Вдруге речник російського глави держави, після більш детального ознайомлення зі змістом листів, тримався більш стримано, назвавши їх «цікавими». «Можу сказати: це не він (Сурков – Ред.). Більше того, можу додати: він не користується електронною поштою. Взагалі. Комусь довелося добряче попотіти, верстаючи цей документ», – підкреслив прес-секретар Путіна.

Експерт про стратегію РФ: як «піти» з Донбасу, щоб лишитися там назавждиПолітичний експерт проаналізував та оцінив положення, які наразі пропонуються для дорожньої карти щодо Донбасу.

Владислав Сурков – не просто кремлівський топ-чиновник. Як свідчать матеріали з переписки, він особисто керував організацію всіх сепаратистських рухів в Україні. Згідно із отриманою інформацією, для координації зусиль на ньому були зав’язані всі офіційні та неофіційні контакти з приводу організації тих чи інших подій в Україні в 2013-2014 роках. Дані свідчать про очевидне: Сурков є відповідальним за ідеологічну та політичну частину плану із дестабілізації ситуації в Україні й, безумовно, безпосередньо узгоджував свої дії з першими особами Кремля.

Схоже на те, що оприлюднення наступної інформації за 2015-2016 роки дасть більш детальне розуміння про подальші плани Кремля щодо України й решти країн із колишнього радянського табору. Вочевидь, такий крок або стане превентивним ударом по злочинних намірах російської верхівки, або, навпаки, спровокує Кремль на пришвидшення реалізації своїх підступних задумів.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»