Як нова влада наступає на старі граблі

Читать на русском

Ще кілька місяців тому противники політики Віктора Януковича в один голос вказували на прорахунки його влади й  заявляли про те, як вправно могли б керувати країною. Та опинившись біля державного керма, вчорашні опозиційні лідери зраджують свої ж обіцянки й уподібнюються політикам, проти чиїх заяв так палко виступали з парламентської трибуни. Сайт «Слово і Діло» зібрав 10 фактів кардинальної зміни поглядів колишніх опозиціонерів при владі.

1. На двох стільцях
Нині в парламенті лишається щонайменше дев’ять депутатів-сумісників, які перейшли на роботу до інших державних органів влади. Проте цим колишні опозиціонери-сумісники, що нині отримали всі важелі влади, а донедавна активно боролися з сумісництвом у парламенті, самі ж порушують Конституцію. Зокрема, народний депутат від партії "УДАР" Сергій Каплін пообіцяв через суд позбавити депутатів-сумісників повноважень. Слід зазначити, що "ударівці" після перемоги Євромайдану відмовилися увійти до уряду Арсенія Яценюка та до інших органів влади.

Ще раніше на депутатів-сумісників подавав позов позафракційний Володимир Литвин, однак бажаного результату це не принесло.

І ось наприкінці квітня Верховна Рада таки вирішила проголосувати за заяви депутатів-сумісників і з тріском провалила це голосування, оскільки за заяви першого віце-прем'єр-міністра Віталія Яреми, голови Закарпатської ОДА Валерія Лунченка і голови КМДА Володимира Бондаренка проголосували менше 200 депутатів. На цьому парламентське голосування щодо депутатів-сумісників і припинилося.

2. «Піаністи» в законі
Не вщухає у стінах українського парламенту й тема «кнопкодавства», тобто голосування чужими картками. Скажімо, активісти руху «Чесно» відстежують голосування народних депутатів у парламенті й постійно звітують про порушення норми про особисте голосування. Нині грішать «кнопкодавством» представники як опозиційних, так і провладних фракцій. Великого розголосу набула історія про голосування 10 квітня карток депутатів Сергія Соболєва, Володимира Ар’єва та Андрія Шевченка в стінах Верховної Ради, коли самі депутати були на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи у Страсбурзі.

Проблему голосування чужими картками у Верховній Раді підняли самі колишні опозиціонери. Боротьба за вдосконалення регламенту ВРУ у сфері контролю за персональним голосуванням стала наріжним каменем політичної боротьби в парламенті VII скликання з перших днів його роботи. В системі «Слово і Діло» зареєстровано чимало відповідних обіцянок. Їх роздавали представники і «Батьківщини», і «УДАРу», і «Свободи», і Партії регіонів. Планувалося навіть запровадити кримінальну відповідальність за голосування чужою карткою.

Разом з тим «кнопкодавство» у Верховній Раді продовжується й сьогодні. Крім того, депутати так і не ввели в дію нову вдосконалену систему для голосування в парламенті, яка б унеможливила подальше голосування чужою карткою.

3. Почують не кожного
Одним з основних закидів колишньому керівництву держави була їхня закритість, непрозора політика та уникання громадськості. Втім, журналіст Мустафа Найєм звернув увагу, що з приходом до влади представників недавньої опозиції на сайті Адміністрації Президента перестав функціонувати департамент доступу до публічної інформації. Раніше запити можна було відправляти онлайн, однак з приходом нового керівництва цей розділ перестав функціонувати. «Номери телефонів, зазначені на сайті в розділі про доступ до публічної інформації, не відповідають», – уточнив Найєм.

Нагадаємо, колишні опозиціонери обіцяли бути ближчими до народу, давати максимум інформації для громадськості тощо. Зокрема, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, як один із лідерів об'єднаної опозиції, обіцяв оприлюднити біографії всіх своїх кандидатів у народні депутати. Дану обіцянку нинішній прем’єр так і не виконав. Крім того, політики обіцяли всіляко залучати представників громадськості до обговорення та ухвалення важливих рішень у державі. Проте й ця обіцянка поки лишилася просто словами.

4. Кулуарні списки
До майбутніх  виборів у Київську міську раду політичні партії активно готують свої виборчі списки. Разом з тим у обговоренні можливих кандидатів не беруть участі представники громадськості. Списки майбутніх депутатів, у кращому випадку, представляють громадськості постфактум. Зокрема, так вчинили представники партії «УДАР» та ВО «Батьківщина», чиї кандидати викликають занепокоєння громадськості, адже їх нерідко пов’язують із корупцією та колишньою владою.

Попри це, запровадження партійних відкритих списків на виборах було давньою обіцянкою вчорашніх опозиціонерів. Про це заявляли і Арсеній Яценюк, і народний депутат від «Батьківщини» Сергій Соболєв, а Петро Порошенко та Сергій Тігіпко внесли відповідний пункт навіть до своїх передвиборних програм.

5. Чия мова – того влада
Засобом політичних маніпуляцій в Україні були й залишаються питання двомовності та статусу російської мови в державі. Свого часу, відповідаючи на запити електорату, опозиціонери неодноразово обіцяли своїм прихильникам відмінити скандальний мовний закон Колесніченка-Ківалова. Такі обіцянки лунали від Арсенія Яценюка, від нинішнього голови СБУ та «ударівця» Валентина Наливайченка, а також позафракційного народного депутата Олеся Донія.

І цей закон парламент справді відмінив у першими ж днями після усунення від влади Віктора Януковича. Однак відповідна постанова парламенту «застрягла» на стадії підписання спікером Олександром Турчиновим. Шквал критики жителів південно-східних регіонів та представників Партії регіонів, а також напружена ситуація в країні змусили нову владу поступитися й призупинити проходження законопроекту. А Арсеній Яценюк навіть заявив, що мовний закон Колєсніченка-Ківалова взагалі скасовувати не будуть.

6. Справа – труба
Не оминали своєю увагою нинішні керманичі й украй делікатне для держави питання: хто все ж таки буде власником української газотранспортної системи. В часи свого депутатства нинішній прем’єр Арсеній Яценюк заявляв, що у випадку незаконної приватизації Росією української ГТС він та партія «Батьківщина» докладуть усіх зусиль, щоб повернути її в державну власність. Продавати «трубу» росіянам Яценюк, здається, не планує, однак він знайшов інших потенціальних інвесторів для української ГТС – американців. Так, 22 квітня після зустрічі з віце-президентом США Джозефом Байденом голова Кабміну висловив готовність допустити американських та європейських інвесторів до експлуатації української газотранспортної системи.

Нагадаємо, раніше планувалося створити тристоронній консорціум для управління українською ГТС за участі України, Росії та ЄС, однак російська сторона наполягала на усуненні з консорціуму європейців.

Читайте також: Нова влада не придумала для ГТС нічого нового

7. Неєдині кандидати
Після усунення від влади Віктора Януковича та переформатування парламентської більшості колишні соратники з опозиції в парламенті заходилися боротися між собою. Принаймні запекла боротьба відбувається на виборчому поприщі. Так, головними суперниками у президентських перегонах стали Юлія Тимошенко та Петро Порошенко, хоча ще донедавна лідери від опозиції разом боролися проти екс-президента та його поплічників у рамках Євромайдану.

Водночас за посаду мера Києва позмагаються лідер «ударівців» Віталій Кличко, народний депутат від фракції «Батьківщина» Леся Оробець, нинішній голова КМДА Володимир Бондаренко, лідер Європейської партії Микола Катеринчук та інші.

Проте ще до переходу у владний табір опозиціонери активно використовували тактику єдиних опозиційних кандидатів на парламентських виборах 2012 року. Такий підхід створював ефект єдності серед трьох опозиційних партій та забезпечував перемогу в мажоритарних округах. На посаду президента та мера Києва донедавна також планувалося висування єдиних кандидатів. Такі заяви робили голова уряду Арсеній Яценюк, кандидат на посаду мера столиці Віталій Кличко, перший віце-прем'єр-міністр Віталій Ярема, в.о. Президента України Олександр Турчинов, кандидат у президенти Петро Порошенко та інші. Сьогодні, вочевидь, вони більше не вбачають необхідності виступати єдиним «фронтом» на полях політичних «баталій».

Читай також: Майбутні президенти: з-поміж кого українці обиратимуть очільника держави

8. Сплати податки і спи спокійно
Ще однією обіцянкою, яку часто повторювали нинішні очільники держави, було скорочення податкового тиску на бізнес. Згідно з задумом колишніх опозиціонерів, кількість податків в Україні слід було б скоротити з нинішніх 17 до 7. Таку обіцянку свого часу давали прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, лідер «УДАРУ» Віталій Кличко та народний депутат Микола Мартиненко. Крім того, за ідею скорочення кількості податків виступали позафракційний народний депутат Олесь Доній та "ударівець" Павло Різаненко.

Разом з тим, після приходу опозиції до влади кількість податків так і не скоротилася. Більше того, в Україні з’явився «інноваційний» податок на прибуток від банківських депозитів. До того ж уряд Арсенія Яценюка вирішив підняти ставки для низки підакцизних товарів.

9. Мізерні стандарти життя
Перебуваючи в опозиції, нова влада не оминала увагою популярну тему соціальних стандартів життя. Зокрема, поплічники з партії «Батьківщина», нинішній в. о. Президента України Олександр Турчинов та прем’єр-міністр Арсеній Яценюк в унісон обіцяли підвищити мінімальну зарплатню та мінімальний прожитковий мінімум для українців майже вдвічі, до 2400 грн. Таке стрімке підвищення стандартів життя, за розрахунками Яценюка, мало б стати наслідком реформування системи соціального забезпечення.

Проте на практиці ентузіазм нового прем’єра зійшов нанівець. Виявилося, що країна не в змозі піднімати й без того мізерні соціальні стандарти. А після секвестру держбюджету на 2014 рік усі соціальні виплати були «заморожені», тобто протягом нинішнього року вони підніматися не будуть. Мінімальна зарплатня й прожитковий мінімум «завмерли» на позначці в 1218 грн проти обіцяних 2400 грн.

Читайте також: Українська влада бореться за стабільність гривні лише на словах

10. Дешевий газ не пахне
Перебуваючи в опозиції до представників Партії регіонів та Віктора Януковича зокрема нинішні керманичі держави активно протистояли ідеї розробки на території України покладів сланцевого газу. І хоча сланцю в Україні багато й ним неабияк цікавляться європейські та американські компанії, опозиціонерів непокоїла небезпека його видобутку для навколишнього середовища. Зокрема Львівська та Івано-Франківська облради хоча й опиралися до останнього, все ж таки схвалили договори про видобуток сланцю на своїй території.

Водночас колишній народний депутат та нинішній міністр аграрної політики та продовольства «свободівець» Ігор Швайка був одним із найзапекліших ворогів сланцевого газу в Україні. Політик навіть оскаржував рішення Харківської облради щодо видобутку сланцю в окружному адмінсуді. Його колега з опозиції з партії «УДАР» Оксана Продан також переймалася тіньовою стороною сланцевих угод та можливою шкодою для екології. Задля цього депутат навіть ініціювала створення відповідної тимчасової слідчої комісії у Верховній Раді.

Втім, згадана боротьба опозиціонерів не завадила владі Януковича просувати угоди з видобутку сланцевого газу на всіх трьох родовищах в Україні. Проте нині, опинившись у владних кабінетах, колишні опозиціонери поблажливіше ставляться до перспективи сланцевих видобутків, справедливо зазначаючи, що вони можуть стати гідною альтернативою російському газу. Таку думку, зокрема, підтримав і новий міністр екології та член партії «Свобода» Андрій Мохник. Міністр обіцяє докласти максимум зусиль, щоб захистити навколишнє середовище під час видобутку сланцевого газу.

Читайте також: Газова безвихідь: Чому Україна переплачуватиме за блакитне паливо

Слід зазначити, що наведений перелік прикладів раптової зміни поглядів колишніх опозиціонерів далеко не вичерпний, і сайт народного контролю «Слово і Діло» й далі стежитиме за прорахунками української влади.

Македон Ілона, «Слово і Діло


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...