Результати соцопитування на тeму «Громада та інфраструктура»

«Слово і діло» публікує результати четвертої хвилі онлайн-опитування про демографію, міграційні наміри, освіту та мобільність українців, ставлення до конфлікту між Україною та Польщею, оцінку діяльності військових підрозділів та командувачів, про громаду, та інфраструктуру, ринок праці, технології, медіаспоживання та психоемоційний стан, а також переговорний трек і параметри мирної угоди. Четверта частина, присвячена громаді та інфраструктурі, – представлена нижче. Дослідження ініційоване аналітичним порталом «Слово і діло».

Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).

Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.

Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).

Терміни проведення польового етапу: 24-30 червня 2026 року.

Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.

Склад регіонів:

• Київ;
• Центр: Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська;
• ⁠Північ: Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська;
• ⁠Південь: Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська;
• ⁠Схід: Донецька, Харківська;
• ⁠Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька.

Основні результати дослідження «Громада та інфраструктура»

Оцінка громадської активності на місцевому рівні фіксує переважання пасивних настроїв, де майже половина респондентів (48%) повністю/майже повністю дистанційована від локальних процесів типу зборів мешканців, толок чи петицій. При цьому ядро категоричного небажання долучатися до життя громад становить 30%, тоді як 18% опитаних декларують потенційну готовність, але на практиці залишаються пасивними. Натомість сумарна частка залучених респондентів становить 43%, проте ця активність має виражений ситуативний і нестабільний характер – переважна більшість із них (36%) бере участь у місцевих ініціативах лише час від часу, і лише критично малий відсоток опитаних (7%) демонструє регулярну та системну залученість (при 9% тих, хто вагається з відповіддю).

Соціально-економічні настрої респондентів демонструють виражене несприйняття додаткового фінансового навантаження, навіть під гаслом євроінтеграційних реформ. Більшість опитаних (59%) наразі не готові/скоріше не готові платити більше за житлово-комунальні послуги, попри гарантії спрямування коштів на модернізацію інфраструктури за європейськими стандартами, при цьому понад третина опитаних (34%) налаштована категорично проти зростання витрат, а 25% – схиляються до варіанта «скоріше не готовий(а)». Натомість підтримати модернізацію ЖКГ власними фінансами згодна лише третина опитаних (32,5%), проте і цей оптимізм є вкрай хитким: левова частка прихильників (25%) демонструє невпевнену готовність, і лише 7,5% респондентів висловлюють тверду й цілковиту згоду інвестувати у європейські стандарти (при 8,5% тих, хто вагається з відповіддю).

Основні результати дослідження «Громада та інфраструктура»

Майже половина опитаних наразі залишається поза процесами благоустрою та життя локальних громад (діяльність ОСББ, толоки, підписання або створення місцевих петицій, збори мешканців тощо) – сумарно 48% респондентів зазначили, що не беруть у цьому участі. При цьому всередині цієї групи думки розділилися: 30% – взагалі не мають бажання долучатися до таких ініціатив, тоді як 18% – декларують бажання брати участь, хоча поки цього не роблять. Натомість сумарна частка тих, хто залучений до життя та благоустрою локальних громад, становить 43%. Проте така активність переважно має ситуативний характер – 36% опитаних долучаються лише час від часу до окремих ініціатив, лише 7% – беруть участь на регулярній основі. Не визначилися з відповіддю 9% респондентів.

Аналіз статевих, вікових та регіональних розподілів фіксує низку відмінностей у рівні залученості респондентів до життя та благоустрою локальних громад:

Статеві особливості – загалом чоловіки та жінки демонструють схожі тенденції у залученості до життя громад. Єдина відмінність фіксується серед чоловіків – серед них дещо вища частка тих, хто наразі не бере участі в ініціативах, але має таке бажання, і становить 22% (при загальному показнику 18%).

Вікові розбіжності – зафіксовано чітку тенденцію: зі збільшенням віку респондентів рівень їхньої залученості до життя та благоустрою локальних громад зростає, водночас знижується частка тих, хто не бере участі й не має такого бажання. Так, наймолодша група (18–29 років) виявилася найменш активною: тут лише 27% долучаються до ініціатив час від часу (при загальному показнику 36%), а частка тих, хто не бере участь і не має такого бажання, є найвищою і становить 40% (при загальному показнику 30%). Натомість представники старших поколінь демонструють вищу включеність: у групах 45–54 роки та 55 років і старше на регулярній основі беруть активну участь у житті локальних громад по 8% опитаних, а ситуативно долучаються 40% та 42% відповідно.

Регіональна специфіка – кияни демонструють найвищий рівень залученості до місцевих ініціатив: 52% опитаних у столиці долучаються до життя та благоустрою громади час від часу (при загальному показнику 36%), ще 9% – беруть активну участь на регулярній основі. З іншого боку, на Заході та Сході зафіксовано вищу частку абсолютної незалученості – варіант «не беру участі і не маю такого бажання» обрали 35% та 38% респондентів відповідно (при загальному показнику 30%). Крім того, на Сході фіксується найнижчий рівень регулярної активності – лише 3% (при загальному показнику 7%). Рівень невизначеності є вищим на Півночі, де варіант «важко відповісти» обрали 13%.

Сумарно 59% опитаних наразі не готові платити більше за комунальні послуги, навіть за умови гарантованого спрямування цих коштів на модернізацію інфраструктури за європейськими стандартами. При цьому 34% респондентів зазначили, що категорично не готові до зростання витрат, а ще 25% – обрали варіант «скоріше не готовий(а)». Натомість підтримати фінансово модернізацію ЖКГ готові сумарно менше третини респондентів – 32,5%. Проте ця готовність здебільшого є хиткою та невпевненою: 25% опитаних зазначили, що вони лише «скоріше готові», і тільки 7,5% респондентів висловили повну й цілковиту згоду платити більше за комунальні послуги, за умови, що ці додаткові кошти будуть гарантовано спрямовані на модернізацію інфраструктури за європейськими стандартами. Не визначилися з відповіддю 8,5% опитаних.

Аналіз перехресних розподілів дозволяє виявити кілька помітних відмінностей у готовності респондентів платити більше за комунальні послуги заради євромодернізації інфраструктури:

Статеві особливості – опитані чоловіки демонструють трохи вищу готовність платити більше за комунальні послуги, за умови, що ці додаткові кошти будуть гарантовано спрямовані на модернізацію інфраструктури за європейськими стандартами, ніж жінки: сумарно позитивну відповідь («цілком» або «скоріше» готові) дали 37% чоловіків проти 29% серед жінок (при загальному показнику 32,5%). Натомість серед жінок фіксується вищий рівень відмови від потенційного підвищення тарифів – сумарно варіанти «скоріше не готова» та «категорично не готова» обрали 63% респонденток проти 54% серед чоловіків.

Вікові розбіжності – показники категоричної відмови та загальної неготовності платити більше за комунальні послуги, за умови, що ці додаткові кошти будуть гарантовано спрямовані на модернізацію інфраструктури за європейськими стандартами, є відносно сталими та високими в усіх вікових категоріях. Проте наймолодша група (18–29 років) дещо частіше за інших демонструє безкомпромісну згоду – варіант «цілком готовий(а)» обрали 10% (при загальному показнику 7,5%). Водночас серед молоді зафіксовано найвищий рівень невизначеності – 14% відповіли «важко відповісти» (при загальному показнику 8,5%).

Регіональна специфіка – найбільш лояльними до можливого підвищення тарифів під гарантії модернізації виявилися респонденти у Південному регіоні та Києві, де сумарна готовність становить 39% та 38% відповідно. Натомість респонденти в Центральному регіоні виявляють найменшу готовність платити більше – сумарно лише 26%, при цьому сумарно 64% скоріше або категорично не готові платити більше за комунальні послуги, за умови, що ці додаткові кошти будуть гарантовано спрямовані на модернізацію інфраструктури за європейськими стандартами. Водночас на Сході зафіксовано найвищий рівень загальної неготовності до додаткових витрат – сумарно 66% респондентів у цьому регіоні скоріше або категорично не готові платити більше за комунальні послуги, за умови, що ці додаткові кошти будуть гарантовано спрямовані на модернізацію інфраструктури за європейськими стандартами. Крім того, в опитаних на Півночі зафіксовано високий рівень невизначеності – 15% обрали варіант «важко відповісти» (при загальному показнику 8,5%), тоді як на Сході цей показник є найнижчим і становить лише 3%.

Аналіз розподілу за рівнем доходу демонструє чітку лінійну залежність – готовність респондентів платити більше за комунальні послуги заради євромодернізації інфраструктури прямо пропорційно зростає відповідно до збільшення їхнього щомісячного доходу на одного дорослого члена родини:

Група з доходом до 20 тис. грн – ця категорія опитаних за своїми настроями майже повністю повторює загальні показники. Тут зафіксовано високий рівень скептицизму: більше ніж половина респондентів (61%) сумарно не готові до зростання тарифів, при цьому понад третину (36%) налаштовані категорично проти. Повну або часткову готовність платити більше тут висловлюють 30% опитаних.

Група з доходом 20–60 тис. грн – серед респондентів із середнім та вищим за середній доходом рівень лояльності помітно зростає. Сумарна готовність підтримати модернізацію грошима тут становить 40% (що на 7,5% вище за загальний показник). Водночас частка категоричних відмов у цій групі опускається до 27%.

Група з доходом понад 60 тис. грн – опитані з найвищим рівнем доходу на одного дорослого члена родини демонструють кардинально протилежні настрої порівняно з іншими категоріями. 67% сумарно декларують готовність платити більше, причому варіант «цілком готовий(а)» вони обирають у кілька разів частіше, ніж загалом по вибірці – 27% (при загальному показнику 7,5%). Категорично не готовими у цій за заможній групі залишаються лише 13% респондентів, а рівень невизначеності тут мінімальний – лише 3% відповіли «важко відповісти».

Нагадаємо, у липні поточного року в низці українських міст зросли тарифи на холодну воду – щонайменше удвічі, а подекуди й утричі. Комунальні підприємства називають подорожчання вимушеним кроком. Скільки коштує холодна вода в обласних центрах – можна подивитися на нашій інфографіці.

Раніше ми порівнювали, скільки платять за електроенергію в Україні та країнах Європи.

До цього ми аналізували, як зросла заборгованість українців за комунальні послуги на четвертий рік війни. Також ми розповідали, кому потрібно подати додаткову заяву для отримання субсидії на неопалювальний сезон-2026.

Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».

Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.