Результати соцопитування на тeму «Оцінка діяльності військових підрозділів та командувачів»

«Слово і діло» публікує результати четвертої хвилі онлайн-опитування про демографію, міграційні наміри, освіту та мобільність українців, ставлення до конфлікту між Україною та Польщею, оцінку діяльності військових підрозділів та командувачів, про громаду, та інфраструктуру, ринок праці, технології, медіаспоживання та психоемоційний стан, а також переговорний трек і параметри мирної угоди. Третя частина, присвячена оцінці діяльності військових підрозділів та командувачів, – представлена нижче. Дослідження ініційоване аналітичним порталом «Слово і діло».

Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).

Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.

Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).

Терміни проведення польового етапу: 24-30 червня 2026 року.

Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.

Склад регіонів:

• Київ;
• Центр: Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська;
• ⁠Північ: Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська;
• ⁠Південь: Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська;
• ⁠Схід: Донецька, Харківська;
• ⁠Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька.

Основні результати дослідження «Оцінка діяльності військових підрозділів та командувачів»

Отримані дані фіксують безпрецедентно високий рівень поінформованості українського суспільства про Сили оборони – для оцінки було запропоновано 44 підрозділи/бригади. Навіть підрозділи, які замикають список і не мають масштабного медійного супроводу, відомі щонайменше половині опитаних (50%), що свідчить про глибоку інтеграцію військової тематики у повсякденне життя українців та високу увагу до кожної окремої військової інституції.

Аналіз рівня впізнаваності військових брендів в українському суспільстві фіксує п’ятірку лідерів із показниками понад 84%: перше місце посідає 12-та бригада спеціального призначення НГУ «Азов» (91%), далі йдуть 108-й окремий штурмовий батальйон «Вовки Да Вінчі» (89%), 414-та окрема бригада «Птахи Мадяра» (85%), 93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр» (85%) та Об’єднана штурмова бригада Нацполіції «Лють» (84%). Високий рівень знання також демонструють 3-тя окрема штурмова бригада (82%), спецпідрозділ ГУР «Кракен» (82%) та 13-та бригада НГУ «Хартія» (80%).

Результати дослідження фіксують унікально високий рівень довіри та позитивної оцінки бойової роботи українських бригад з боку суспільства. Головний аналітичний тренд полягає у фактичній відсутності скепсису чи критичного ставлення респондентів до дій військових на полі бою. Показники оцінки дій як «малоефективних» або звинувачення у надмірному піарі («переважно медійна») є мізерними для більшості з 44 запропонованих підрозділів і здебільшого коливаються в діапазоні всього 1–4%.

До авангарду суспільного визнання щодо оцінки ефективності діяльності увійшла п’ятірка лідерів, чию бойову роботу респонденти найчастіше вважають високоефективною (демонструють реальні успіхи та зразкову діяльність).

Одноосібне перше місце у загальнонаціональному рейтингу утримує 414-та бригада «Птахи Мадяра», яка набрала пікові 49% оцінок «високоефективна» та 16% – «скоріше ефективна (переважно успішна, хоча бувають складні моменти)». Другу позицію посідає 12-та бригада спеціального призначення НГУ «Азов» із показником 40% найвищої оцінки та 24% схвалення «скоріше ефективна». Рубіж у тридцять відсотків абсолютного позитиву також долають 3-тя окрема штурмова бригада з результатом 32% (додатково 22% – «скоріше ефективна»), спецпідрозділ ГУР «Кракен» – 31% (ще 23% – «скоріше ефективна») та батальйон «Вовки Да Вінчі», який отримав 29% найвищих балів і 25% оцінок «скоріше ефективна».

Респондентам також було запропоновано оцінити своє ставлення до окремих командирів. Результати дослідження свідчать про беззаперечний авторитет українських військових командирів. Загальнонаціональний тренд чітко вказує на відсутність у суспільстві розчарування чи критичного ставлення до офіцерського корпусу. Показники відкритого негативу (варіант «викликає негативні емоції») або звинувачень у надмірному піарі (варіант «переважно медійна фігура») є поодинокими для всього списку запропонованих для оцінки військових командирів і здебільшого не перевищують символічні 1–4%.

До авангарду суспільного визнання увійшли три командири, чий публічний образ та діяльність викликають найвищу повагу серед респондентів: перше місце у рейтингу посідає командир 414-ї бригади «Птахи Мадяра» Роберт Бровді («Мадяр») із безпрецедентним показником 59% щодо варіанту відповіді «викликає повагу (справжній лідер і бойовий авторитет)», при цьому не знають його лише 19%. На другій сходинці перебуває командир «Азову» Денис Прокопенко («Редіс») із результатами у 43% щодо варіанту відповіді «викликає повагу (справжній лідер і бойовий авторитет)», а замикає трійку лідерів командир 3-ї окремої штурмової бригади Андрій Білецький, який отримав 41% максимальних оцінок від опитаних.

Загальні результати дослідження «Оцінка діяльності військових підрозділів та командувачів»

Отримані дані фіксують високий рівень поінформованості українського суспільства про Сили оборони. Навіть підрозділи, які замикають список і не мають масштабного медійного супроводу, відомі щонайменше половині опитаних (50%), що свідчить про глибоку інтеграцію військової тематики у повсякденне життя українців та високу увагу до кожної окремої військової інституції.

Аналіз рівня впізнаваності військових підрозділів/бригад фіксує п’ятірку брендів, знання про які в українському суспільстві є майже тотальним і перевищує 84%: безумовне лідерство утримує 12-та бригада спеціального призначення НГУ «Азов» з показником 91% (не знають лише 9%), за якою ідуть 108-й окремий штурмовий батальйон «Вовки Да Вінчі» – 89% та 414-та окрема бригада «Птахи Мадяра» – 85%. Аналогічно високі та тотожні результати медійної присутності демонструють 93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр» (85%) та Об’єднана штурмова бригада Нацполіції «Лють» (84%). Також високу планку у 82% тримають 3-тя окрема штурмова бригада та спецпідрозділ ГУР «Кракен», до яких впритул наближається 13-та бригада НГУ «Хартія» з показником 80%.

До другої потужної групи увійшли підрозділи/бригади, рівень знання про діяльність або назву яких охоплює від 70 до 75%. Помітною впізнаваністю серед респондентів користуються 47-ма бригада «Маґура» (75%), 72-га бригада ім. Чорних Запорожців (73%), а також Російський добровольчий корпус (73%). Замикають цей кластер 429-та бригада БпС «Ахіллес» (71%), 80-та десантно-штурмова Галицька бригада (70%) та 92-га штурмова бригада ім. Івана Сірка (70%).

Наступний чисельний кластер складається з підрозділів/бригад, чия відомість коливається в межах 60–69%, що свідчить про стійке знання серед більшості респондентів, попри меншу публічну медійність. Показник у 69% мають одразу три підрозділи – 128-ма гірсько-штурмова, 24-та механізована ім. короля Данила та 10-та гірсько-штурмова «Едельвейс». На рівні 68% зафіксовані 82-га десантно-штурмова бригада та Легіон «Свобода Росії». Трохи нижче, з однаковим результатом у 65%, йдуть 20-й окремий полк безпілотних систем «К-2», 4-та бригада НГУ «Рубіж» та 68-ма єгерська бригада ім. Олекси Довбуша. Замикають групу 95-та десантно-штурмова Поліська бригада (64%), 54-та механізована ім. Івана Мазепи (64%), 81-ша аеромобільна (63%), 25-та повітрянодесантна (62%), 14-та бригада НГУ «Червона Калина» (62%), а також 5-та важка механізована, 28-ма ім. Лицарів Зимового Походу, 79-та Таврійська та 30-та ім. князя Костянтина Острозького, які набрали рівно по 60%.

До умовного кінця списку увійшли підрозділи, рівень знання про які зафіксовано на рівні нижче 60% серед опитаних. Сюди відносяться 46-та аеромобільна бригада (59%), 413-й полк БпС «Рейд» (58%), 53-тя механізована ім. Володимира Мономаха (58%) та 1-ша Президентська бригада НГУ «Буревій» (58%). Менше 58% знання мають 3-тя танкова Залізна бригада (57%), Підрозділ «Тимура» (56%), 15-та бригада НГУ «Кара-Даг» (56%), а також 1-ша танкова Сіверська (55%) та 14-та механізована ім. князя Романа Великого (55%). Останні позиції з найменшою впізнаваністю серед запропонованих підрозділів/бригад займають спецпідрозділ «Артан» (54%), 20-та бригада НГУ «Любарт» (54%), 110-та механізована ім. Марка Безручка (54%), а замикає рейтинг окремий загін «Lasar’s group», про який знає рівно половина опитаних (50%).

Результати дослідження фіксують унікально високий рівень довіри та позитивної оцінки бойової роботи українських підрозділів/бригад з боку суспільства. Головний аналітичний тренд полягає в тому, що у респондентів практично повністю відсутній скепсис чи критичне ставлення до дій військових на полі бою. Показники явної неефективності (варіант «малоефективна») або звинувачення у надмірному піарі (варіант «переважно медійна») у більшості з сорока чотирьох підрозділах, які було запропоновано для оцінки, є мізерними і здебільшого коливаються в діапазоні всього 1–4%. Єдиним винятком із дещо підвищеною критикою стали Об’єднана штурмова бригада Нацполіції «Лють» (7% неефективності та 5% медійності), Російський добровольчий корпус (4% неефективності та 7% медійності), Легіон «Свобода Росії» (5% неефективності та 5% медійності). Таким чином, ключовим критерієм, що розділяє підрозділи у рейтингу, є не наявність негативу, а саме рівень концентрації абсолютного суспільного визнання (оцінка «високоефективна») та рівень загальної поінформованості населення про конкретну бригаду чи підрозділ.

Абсолютний авангард ефективності (Топ-5 підрозділів/бригад): до «вищої ліги» суспільного визнання увійшла п’ятірка лідерів, чию бойову роботу кожен третій або навіть кожен другий респондент вважає бездоганною та зразковою. Одноосібне перше місце у загальнонаціональному рейтингу утримує 414-та бригада «Птахи Мадяра», яка набрала пікові 49% оцінок «високоефективна», ще 16% – «скоріше ефективна». На другій позиції впевнено тримається 12-та бригада спеціального призначення НГУ «Азов» із показником 40% найвищої оцінки та максимальним рівнем додаткового схвалення «скоріше ефективна» в 24%. Рубіж у тридцять відсотків абсолютного позитиву також упевнено долають 3-тя окрема штурмова бригада з результатом 32% (ще 22% – «скоріше ефективна»), спецпідрозділ ГУР «Кракен» – 31% (ще 23% – «скоріше ефективна») та батальйон «Вовки Да Вінчі», який отримав 29% виключно найвищих балів (ще 25% – «скоріше ефективна»).

Група стійкої бойової репутації (наступні 6 лідерів): другу частину лідируючого ядра сформували шість відомих з’єднань, чий рівень максимального визнання утримується у стабільному діапазоні від 20% до 25%. Цей кластер очолює легендарна 93-тя бригада «Холодний Яр» із показником 25% оцінок «високоефективна» (ще 26% – «скоріше ефективна»). Одразу за нею з тотожними результатами йдуть технологічні безпілотні підрозділи: 429-та бригада «Ахіллес» та 20-й окремий полк «К-2», які мають по 23% найвищих оцінок від опитаних (ще 20% та 18% – «скоріше ефективна» відповідно). Замикають групу лідерів із високим рівнем оцінки ефективності 13-та бригада НГУ «Хартія» з результатом 22% (ще 24% – «скоріше ефективна»), 47-ма механізована бригада «Маґура» – 21% (ще 22% – «скоріше ефективна») та 80-та десантно-штурмова Галицька бригада – 20% (ще 18% – «скоріше ефективна»).

Група впевненої бойової ефективності (рівень найвищої оцінки 15–18%): до наступного чисельного кластера увійшли одинадцять з’єднань, чия оцінка найвищої ефективності зафіксувалася в межах 15–18%, а рівень помірного схвалення («скоріше ефективна») стабільно додає їм ще від 16% до 23% голосів. Показник у 18% оцінок «високоефективна» отримали легендарна 72-га механізована бригада ім. Чорних Запорожців (ще 23% – «скоріше ефективна») та 128-ма окрема гірсько-штурмова бригада (ще 19% – «скоріше ефективна»). На рівні 17% максимального визнання зафіксовано одразу три підрозділи: 82-га десантно-штурмова, 95-та десантно-штурмова Поліська бригада та підрозділ «Тимура» (ще 19%, 18%, 15% – «скоріше ефективна» відповідно). Результат у 16% суто найвищих балів продемонстрували 92-га штурмова бригада ім. Івана Сірка, 24-та механізована ім. короля Данила та 10-та гірсько-штурмова бригада «Едельвейс» (ще 20%, 19%, 19% – «скоріше ефективна» відповідно). Замикають цю групу з однаковим показником у 15% високої ефективності 25-та повітрянодесантна, 81-ша аеромобільна бригади та 413-й окремий полк безпілотних систем «Рейд» (ще 17%, 17%, 16% – «скоріше ефективна» відповідно).

Підрозділи з резервним рівнем оцінок (менше 15% високої ефективності): всі інші запропоновані для оцінки підрозділи/бригади Сил оборони, набрали менше 15% виключно найвищих оцінок. Важливо підкреслити, що таке зниження відсотка високої ефективності у нижній частині рейтингу зумовлене зовсім не негативним ставленням чи критикою з боку респондентів, а виключно браком інформації та меншою публічною впізнаваністю цих з’єднань. Суспільство не ставить під сумнів їхню роботу, адже показники негативу по них залишаються мізерними (здебільшого 1–4%). Натомість варіанти «не маю достатньо об’єктивної інформації для оцінки» та «вперше чую назву» тут сумарно охоплюють значну частку респондентів (подекуди до 70% від усіх відповідей), що прямо вказує на суто інформаційний, а не репутаційний характер розподілу місць.

Результати дослідження свідчать про беззаперечний авторитет українського офіцерського корпусу. Загальнонаціональний тренд чітко вказує на відсутність у суспільстві розчарування чи критичного ставлення до командирів: показники відкритого негативу (варіант «викликає негативні емоції») та звинувачень у надмірному піарі (варіант «переважно медійна фігура») у всьому списку запропонованих для оцінки командирів є поодинокими і здебільшого не перевищують символічні 1–4%. Єдиними винятками із дещо помітнішим рівнем медійної критичності стали Андрій Білецький (8% піару та 4% негативу) та Євген Карась (6% піару та 6% негативу), що, можливо, зумовлено їхнім тривалим та специфічним довоєнним публічним бекграундом. Таким чином, командири діляться у рейтингу не за рівнем критики, а за ступенем своєї медійної відомості та масштабом безпосереднього визнання їх як бойових авторитетів.

Авангард суспільної поваги (Топ-3 лідери): до вищої ліги суспільного визнання увійшли три командири, чий публічний образ та діяльність викликають повагу у понад сорока відсотків респондентів. Абсолютним лідером рейтингу став командир 414-ї бригади «Птахи Мадяра» Роберт Бровді (позивний «Мадяр»), який має безпрецедентні 59% оцінок «викликає повагу, справжній лідер і бойовий авторитет» (при лише 19% тих, хто вперше чує його ім’я). На другій сходинці впевнено закріпився командир «Азову» Денис Прокопенко (позивний «Редіс»), чий авторитет справжнього лідера визнають 43% опитаних. Трійку лідерів замикає командир 3-ї окремої штурмової бригади Андрій Білецький, який отримав 41% максимальних оцінок з боку респондентів.

Група впевненої бойової репутації (рівень поваги 20–23%): до цього прошарку увійшли шість офіцерів, які очолюють потужні бригади і мають стабільні 20–23% виключно позитивного сприйняття. Рівень поваги у 23% зафіксовано у командира «Хартії» Ігоря Оболєнського. Показник у 22% максимального визнання мають одразу чотири лідери – Шаміль Крутков (93-тя ОМБр «Холодний Яр»), Максим Данильчук (47-ма ОМБр «Маґура»), Юрій Федоренко (бригада «Ахіллес») та офіцер розвідки з позивним «Тимур». Рівно 20% голосів підтримки отримав командир штурмової бригади Нацполіції «Лють» Олександр Рашевський.

Командири з резервним рівнем публічного знання (менше 20% відповідей «викликає повагу (справжній лідер і бойовий авторитет)»): всі інші запропоновані для оцінки військові командири, які замикають загальний список, набрали менше 20% оцінок безпосередньої поваги. Сюди увійшли Євген Карась (19%), Роман Рейтор (18%), Максиміліан Андронніков (17%), Олексій Чужиков (17%), Володимир Гуцул (16%), Павло Розлач (16%), Максим Лєсничий (14%) та Віктор Торкотюк (13%). Важливо акцентувати, що перебування цих офіцерів у нижній частині таблиці свідчить не про проблеми з їхньою репутацією чи негативне ставлення, а виключно про низький рівень медійності та брак інформації серед цивільного населення. Суспільство не критикує їх, а показники негативу є мінімальними. Натомість варіанти відповідей «вперше чую це ім’я» та «недостатньо інформації для оцінки» сумарно охоплюють значну частку опитаних.

Нагадаємо, командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт «Мадяр» Бровді регулярно звітує про результати бойової роботи своєї бригади. Зокрема, напередодні він оприлюднив відео ураження російських суден в акваторії Азовського моря, яке, за його словами, було зняте під час нічної операції 12 липня.

А на початку липня бійці Сил безпілотних систем уразили ключову електропідстанцію окупантів у Криму – ПС 330 кВ «Сімферопольська». Ці удари підопічних Мадяра по Криму – також далеко не перші. Сам командувач заявляв, що «Крим покладе Москву» і озвучував імовірний сценарій для російських окупантів.

Як відомо, Роберт «Мадяр» Бровді очолив окреме угруповання СБС трохи більше року тому – 11 червня 2025 року. Ми розповідали, скільки ворожих цілей уразили Сили безпілотних систем під керівництвом Мадяра. Також окремо ми порахували, скільки перебувають на посадах чинні командувачі родів військ Збройних сил України.

Ще на нашій інфографіці – які підрозділи Сил оборони отримують найбільше «е-Балів» за знищення ворога.

Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».

Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.