Кар’єрні дипломати й урядовці: бекграунд українських послів у США

Володимир Зеленський досі не визначився з кандидатурою нового посла України у Вашингтоні. Медіа називали імена Юлії Свириденко, Рустема Умєрова, а потім і Дмитра Кулеби та заступника глави ОП Павла Паліси. Проте дехто відмовився – а дехто, як кажуть у джерелах, не пройшов за вимогами. «Слово і діло» вирішило показати на інфографіці бекграунд послів України у США, зосередившись на трьох ключових фактах: попереднє місце роботи – статус «кар’єрного дипломата» – і дипломатичний досвід у США.

З одинадцяти послів незалежної України у США сімох можна назвати кар’єрними дипломатами. Це люди, які практично все життя присвятили дипломатичній службі та пройшли низку нижчих рангів, перш ніж здобути посаду посла, або ж працювали в апаратах і службах МЗС:

• Антон Бутейко (1998–1999) почав дипломатичну кар’єру ще в УРСР, був співробітником секретаріату ООН, а в часи незалежності став першим заступником глави МЗС;
• Костянтин Грищенко (2000–2003) також працював в ООН і заступником глави МЗС незалежної України;
• Михайло Резнік (2003–2005) працював у незалежній Україні заступником міністра зовнішньоекономічних зв’язків, а згодом – послом (у тому числі в Китаї та КНДР);
• Олег Шамшур (2005–2010) – робота в ООН, посольствах та МЗС;
• Олександр Моцик (2010–2015) – робота в посольствах та МЗС;
• Валерій Чалий (2015–2019) – був заступником глави МЗС і працював у науковій раді міністерства;
• Володимир Єльченко (2019–2021) з 1981 року працював у дипломатичній службі УРСР, а потім і незалежної України.

Четверо послів не мали значного дипломатичного досвіду або ж отримали його безпосередньо перед призначенням у Вашингтон. Так, Олег Білорус був економістом та вийшов з академічної сфери: до призначення у 1992 році він очолював заснований ним Міжнародний інститут менеджменту в Києві.

Юрій Щербак перед призначенням у 1994-му встиг побувати послом в Ізраїлі, проте до того займався політикою, екологією та письменництвом. І Білорус, і Щербак не мали досвіду дипломатичної роботи в США.

Не були суто «кар’єрними дипломатами» і двое останніх послів.

Оксана Маркарова отримала ступінь магістра за суміжною спеціальністю «міжнародні публічні фінанси і торгівля» в Університеті Індіани, США, проте надалі розвивалася спершу в приватному секторі, а потім – у Міністерстві фінансів України. Проте на цій посаді вона де-факто виконувала дипломатичну роботу з такими структурами, як МВФ, Світовий банк і Міністерство фінансів США.

Нарешті, Ольга Стефанішина має ступінь магістра міжнародного права, але після навчання працювала у сфері юстиції. Перед призначенням обіймала посаду Віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції – Міністра юстиції України і була головою делегації України на переговорах про вступ України до ЄС у 2024 році.

• таким чином, лише двоє з одинадцяти послів України в США – жінки;
• досвід дипломатичної роботи у США перед призначенням мали шість із одинадцяти послів;
• середній час перебування посла на посаді становить майже три роки – 2 роки 11 місяців.

Нагадаємо, за Ольгу Стефанішину внесли заставу розміром 6 мільйонів гривень. Апеляційна палата ВАКС залишила рішення суду про запобіжний захід без змін.

Невдовзі після звільнення Стефанішиної Президент Зеленський підписав укази про ще кілька кадрових змін в українській дипломатії: свої посади залишили шестеро послів і представник України при ЮНЕСКО.

Раніше «Слово і діло» розповідало, у яких країнах з’явилися перші українські представництва за час великої війни.

На іншій нашій інфографіці – дипломатичні установи, пошкоджені в Україні внаслідок російської агресії.

Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.