Результати соцопитування на тeму «Україна та Польща: ставлення українців до війни орденів»

«Слово і діло» публікує результати четвертої хвилі онлайн-опитування про демографію, міграційні наміри, освіту та мобільність українців, ставлення до конфлікту між Україною та Польщею, оцінку діяльності військових підрозділів та командувачів, про громаду, та інфраструктуру, ринок праці, технології, медіаспоживання та психоемоційний стан, а також переговорний трек і параметри мирної угоди. Друга частина, присвячена ставленню до рішення Кароля Навроцького позбавити президента України Ордена Білого орла і реакції на це рішення, – представлена нижче. Дослідження ініційоване аналітичним порталом «Слово і діло».

Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).

Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.

Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).

Терміни проведення польового етапу: 24-30 червня 2026 року.

Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.

Склад регіонів:

• Київ;
• Центр: Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська;
• ⁠Північ: Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська;
• ⁠Південь: Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська;
• ⁠Схід: Донецька, Харківська;
• ⁠Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька.

Основні результати дослідження: Результати соцопитування на тeму «Україна та Польща: ставлення українців до війни орденів»

Аналіз ставлення респондентів до рішення польського лідера Кароля Навроцького відкликати вищу державну нагороду Володимира Зеленського фіксує виразну консолідацію українського суспільства навколо засудження цього кроку. Більшість респондентів (66%) сприйняли дії Варшави критично, де 45% – висловили безкомпромісно негативне ставлення, трактуючи подію як недружній та образливий жест у стані повномасштабної війни, а 21% – оцінили її «скоріше негативно» через суттєву шкоду для двосторонніх відносин. Нейтральну позицію зайняли 15% опитаних, які вважають інцидент суто дипломатичною суперечкою без прямого впливу на реальність. Натомість рівень підтримки дій Польщі є мінімальним і сумарно становить 7% (з яких 4% опитаних висловили часткове розуміння через історичну чутливість союзника до теми УПА, а 3% – цілком підтримали це рішення), при цьому лише 4% респондентів взагалі не чули про подію, а 8% – не змогли визначитися з відповіддю.

Аналіз реакції респондентів на нестандартний крок Володимира Зеленського, який повернув нагороду до Польщі міжнародною доставкою через «Нову пошту», фіксує переважання схвальних настроїв у суспільстві. Більше половини респондентів (54%) підтримали це рішення: зокрема, найбільша група (39%) оцінила жест цілком позитивно, сприйнявши його як сміливий дипломатичний «тролінг» у відповідь на недружні дії Варшави, а 15% – висловили помірний оптимізм, вбачаючи у цьому демонстрацію українського характеру. Нейтральне ставлення продемонстрували 14% опитаних, для яких форма відправки є вторинною щодо самого факту повернення ордена. Натомість критично подію сприйняли сумарно 18% респондентів, із яких 10% – назвали крок несерйозним шоу, що принижує статус міждержавної дипломатії, а 8% – наголосили на необхідності дотримання офіційних каналів через МЗС чи посольство (при 5% тих, хто почув про інцидент уперше, та 9% тих, хто вагався з відповіддю).

Аналіз суспільної думки щодо колективного демаршу поточних державних лідерів та експрезидентів України, які на знак протесту повернули свої польські відзнаки, фіксує високий рівень консолідації та схвалення з боку респондентів. Дві третини опитаних (66%) підтримали таку реакцію політичних еліт: зокрема, 44% – висловили повну підтримку, вважаючи це симетричною та єдино гідною відповіддю на неповагу до держави, а 22% – оцінили крок «скоріше позитивно», відзначаючи важливий факт внутрішньополітичної солідарності навіть серед опонентів. Критичну позицію зайняли сумарно 18% респондентів, із яких 10% – виступили проти поглиблення конфлікту через публічні жести, а 8% – назвали акцію серйозною дипломатичною помилкою, здатною послабити стратегічну підтримку Варшави в умовах війни (при 4% тих, хто вперше почув про подію, та 12% тих, хто не зміг визначитися).

Найбільший кластер опитаних (38%) наразі трактує Польщу як непередбачуваного та складного сусіда, тоді як 27% – бачать у ній стратегічного партнера, але виключно через призму прагматичних інтересів. Помітно посилився конкурентний вектор: 18% респондентів класифікують Варшаву як економічного й політичного суперника на європейському просторі, а 14% – вважають її звичайним сусідом із нейтральними відносинами. Символічний статус «головного адвоката України в Європі» скоріше за все втрачено – близьким другом Польщу називають лише 11% респондентів, натомість на тлі останніх криз зафіксовано появу тривожного тренду, де 9% опитаних уже вбачають у її діях ознаки потенційного ворога (при 1% інших відповідей та 14% тих, хто не визначився).

Аналіз результатів дослідження фіксує виражений суспільний запит на збалансований, раціональний та конструктивний підхід до розв’язання міждержавних суперечок із Варшавою.

Найбільша частина респондентів (36%) виступає за стратегію прагматичного діалогу, яка передбачає чітке розділення історичного минулого й реальної політики через жорсткі переговори про економіку та оборону за одночасного пошуку взаємовигідних компромісів. Прихильники жорсткіших дій розділилися на два майже рівні табори: 15,5% – наполягають на дзеркальній стратегії симетричних і безкомпромісних відповідей МЗС на будь-які недружні кроки Польщі, а 14,5% – підтримують диверсифікацію та переорієнтацію ключового партнерства на інших європейських союзників (Велику Британію, Німеччину, Францію) для зниження логістичної залежності. Лише 9% опитаних обрали варіант заморожування конфлікту в очікуванні зміни політичної кон’юнктури, і тільки 7% – готові до стратегії безумовного компромісу й поступок заради збереження союзу (при 18% тих, хто не зміг визначитися з відповіддю).

Загальні результати дослідження: Результати соцопитування на тeму «Україна та Польща: ставлення українців до війни орденів»

Аналіз суспільних настроїв щодо резонансного рішення Президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Президента України Володимиру Зеленського найвищої державної нагороди демонструє виразну консолідацію респондентів навколо засудження цього кроку. Більшість опитаних (сумарно – 66%) сприйняли дії Варшави критично. Зокрема, 45% респондентів висловили цілком негативне ставлення, трактуючи це як відверто недружній та образливий жест щодо країни, яка наразі веде повномасштабну війну. Ще 21% опитаних налаштовані скоріше негативно, наголошуючи, що подібні кроки суттєво шкодять двостороннім відносинам, навіть за умови наявності у Польщі власних історичних причин. Нейтральну позицію зайняли 15% учасників опитування, які вважають це виключно дипломатичними суперечками, що не мають прямого впливу на реальне життя.

Рівень підтримки дій польського лідера є мінімальним: лише 4% респондентів поставилися до рішення скоріше позитивно або з розумінням (зазначаючи, що Україна мала зважити на чутливість союзників до теми УПА перед найменуванням підрозділу), і лише 3% – цілком підтримали Навроцького, поставивши історичну пам’ять на перше місце. Інформаційний вакуум навколо цієї події є вкрай малим – нічого не чули про інцидент лише 4% респондентів, а 8% опитаних було важко відповісти на запитання.

Аналіз відповідей у різних групах виявив кілька яскравих відмінностей:

Статеві особливості – у цьому зрізі яскравих відмінностей не зафіксовано, погляди чоловіків та жінок майже повністю збігаються із загальними цифрами по країні.

Вікові розбіжності – найбільш емоційно та жорстко відреагувало старше покоління (55 років і старше). Рівень радикального неприйняття кроку Варшави («цілком негативно») тут становить аж 54% (при загальному показнику 45%). Респонденти середнього віку (30–44 роки) виявилися менш категоричними – варіант «цілком негативно» вони обирали рідше (37%). А ось у категорії 45–54 роки помітно більше тих, хто ставиться до ситуації спокійно – варіант «нейтрально» тут вказали 21% опитаних (при загальному показнику 15%).

Регіональна специфіка – найбільше обурення діями польського лідера зафіксовано у Києві та на Півдні країни, де варіант «цілком негативно» набрав по 51% (при загальному показнику 45%). Натомість на Півночі та Сході рівень такого жорсткого негативу є меншим – по 39%. Східний регіон при цьому частіше обирав нейтральну позицію – дипломатичною суперечкою, яка не впливає на реальне життя, цей інцидент вважають 22% опитаних зі Сходу. На Півночі зафіксовано найбільше вагань – варіант «важко відповісти» там обрали 14% респондентів.

Аналіз суспільних оцінок щодо нестандартного кроку Президента Володимира Зеленського, який повернув орден Білого Орла до Варшави міжнародною доставкою через «Нову пошту», фіксує виражену підтримку та схвалення таких дій з боку опитаних. Загалом більше половини респондентів (сумарно 54%) поставилися до цього рішення схвально. Найбільша група опитаних (39%) висловила цілком позитивну оцінку, сприйнявши це як сміливий, сучасний жест і тонкий дипломатичний «тролінг» у відповідь на недружні дії польської сторони, а ще 15% – оцінили подію скоріше позитивно, вбачаючи у ній демонстрацію сили українського характеру, попри нестандартність форми.

Нейтральне ставлення продемонстрували 14% респондентів, для яких спосіб доставки не має значення, оскільки ключовим є сам факт повернення нагороди. Критичні зауваження висловили сумарно 18% опитаних: 8% – налаштовані скоріше негативно, вважаючи це перебором та наголошуючи на необхідності використання офіційних дипломатичних каналів через посольство чи Міністерство закордонних справ, а 10% – висловили цілком негативну оцінку, назвавши подію несерйозною та такою, що принижує статус міжнародної дипломатії, перетворюючи міждержавний конфлікт на шоу. При цьому лише 5% респондентів уперше почули про таку деталь із залученням поштової служби, а 9% опитаних вагалися з остаточною відповіддю.

Аналіз відповідей у різних групах виявив кілька відмінностей порівняно із загальними цифрами по країні:

Вікові розбіжності – наймолодша група (18–29 років) виявила значно менше однозначного захоплення формою повернення ордена, обравши варіант «цілком позитивно» лише у 28% випадків (при загальному показнику 39%). Проте саме молодь набагато частіше обирала помірне схвалення – варіант «скоріше позитивно» тут вказали 24% опитаних (при загальному показнику 15%). Старше покоління (55 років і старше), навпаки, поставилося до кроку найбільш емоційно, віддавши варіанту «цілком позитивно» максимальні 44% (при загальному показнику 39%). Також серед молоді зафіксовано підвищений рівень невизначеності – варіант «важко відповісти» обрали 14% респондентів (при загальному показнику 9%).

Регіональна специфіка – географічний зріз показав кілька цікавих точкових аномалій. Кияни продемонстрували підвищений рівень критичності до поштового відправлення нагороди: варіант «цілком негативно» в столиці обрали 17% опитаних (при загальному показнику 10%). Респонденти зі Сходу виявилися найбільш байдужими до форми дипломатичного жесту – варіант «нейтрально» там набрав 22% голосів (при загальному показнику 14%). А ось респонденти на Півдні найактивніше підтримали помірно-позитивну оцінку події, обравши варіант «скоріше позитивно» у 19% випадків (при загальному показнику 15%).

Аналіз суспільної думки щодо солідарної реакції інших Президентів України та поточних державних посадовців, які на знак протесту також відмовилися від своїх польських нагород, фіксує високий рівень схвалення та консолідації українського суспільства навколо цього кроку. Загалом дві третини респондентів (сумарно 66%) підтримали таку колективну відповідь українських політичних еліт. Найбільша частина респондентів (44%) висловила повну підтримку, вважаючи дії посадовців правильною, симетричною та єдино гідною відповіддю на проявлену неповагу до нашої держави. Ще 22% опитаних підтримують рішення скоріше, акцентуючи увагу на позитивному факті внутрішньополітичної солідарності, коли заради національних інтересів об’єдналися навіть політичні опоненти.

Натомість критичну позицію зайняли сумарно 18% респондентів: 10% – висловилися скоріше проти, вважаючи, що українській стороні не варто було додатково поглиблювати конфлікт і влаштовувати публічні демарші з поверненням відзнак, а 8% – повністю не підтримали цей крок, трактуючи його як серйозну дипломатичну помилку, що здатна послабити стратегічну підтримку України з боку Польщі в умовах війни. Рівень повної непоінформованості про цю «колективну акцію» є мінімальним і становить лише 4%, тоді як 12% респондентів не змогли остаточно визначитися з оцінкою та обрали варіант «важко відповісти».

Аналіз відповідей у різних вікових групах виявив кілька відмінностей порівняно із загальними цифрами по країні, водночас яскравих статевих відмінностей не виявлено:

Наймолодша група (18–29 років) виявила значно менше помірного схвалення дій політичних еліт: варіант «скоріше підтримую» тут обрали лише 15% респондентів (при загальному показнику 22%). Натомість молодь продемонструвала дещо вищий рівень побоювань щодо можливих наслідків демаршу – варіант «повністю не підтримую» вказали 11% опитаних (при загальному показнику 8%).

У категорії 30–44 роки зафіксовано помітне зростання невизначеності – варіант «важко відповісти» тут набрав максимальні 18% голосів (при загальному показнику 12%). Зріла аудиторія віком 45–54 роки виділилася підвищеною критичністю до публічного характеру акції – варіант «скоріше не підтримую» в цій групі зріс до 15% (при загальному показнику 10%).

Зріла аудиторія віком 45–54 роки виділилася підвищеною критичністю до публічного характеру акції – варіант «скоріше не підтримую» в цій групі зріс до 15% (при загальному показнику 10%).

Аналіз результатів дослідження фіксує глибоку трансформацію ставлення респондентів до Польщі, де скоріше домінує раціональне, прагматичне та подекуди скептичне сприйняття сусідньої держави. Найбільша частка респондентів (38%) наразі трактує Польщу як непередбачуваного та складного сусіда. Другим за популярністю є виражений раціональний погляд – 27% опитаних сприймають Варшаву як стратегічного партнера, але виключно з прагматичних інтересів. Також значна частина респондентів почала бачити у сусідній державі прямого суперника на європейському просторі: 18% респондентів класифікують Польщу як економічного та політичного конкурента, а 14% – вважають її звичайним сусідом, відносини з яким мають суто нейтральний характер. Символічно, що колишній статус «головного адвоката України в Європі» суттєво похитнувся – близьким другом та надійним союзником Польщу сьогодні називають лише 11% опитаних.

Водночас на тлі останніх скандалів зафіксовано появу тривожного тренду: 9% учасників опитування уже вбачають у діях сусідньої країни ознаки прихованого чи потенційного ворога. Інші варіанти відповідей обрав лише 1% респондентів, а 14% опитаних не змогли визначитися зі своїм ставленням і вибрали варіант «важко відповісти».

Аналіз відповідей у різних групах виявив кілька яскравих відмінностей порівняно із загальними цифрами по країні:

Статеві особливості – чоловіки продемонстрували значно раціональніший та жорсткіший погляд на сусідню державу. Вони набагато частіше сприймають Варшаву як «стратегічного партнера виключно з прагматичних інтересів» – 31% (при загальному показнику 27%), а також значно активніше бачать у ній «економічного та політичного конкурента» – 25% (при загальному показнику 18%). Натомість жінки частіше схильні обирати обережне формулювання «непередбачуваний та складний сусід» – 42% (при загальному показнику 38%) і помітно рідше вважають Польщу «стратегічним партнером» – лише 23% (при загальному показнику 27%).

Вікові розбіжності – наймолодша група (18–29 років) виявилася найбільш радикальною у прагматичних оцінках. Серед молоді зафіксовано найвищий рівень сприйняття Польщі як «економічного та політичного конкурента» – 26% (при загальному показнику 18%), але водночас саме молоді респонденти зберегли найбільше емоційного оптимізму, називавчи її «близьким другом та надійним союзником» у 16% випадків (при загальному показнику 11%). Натомість респонденти віком 30–44 роки частіше схиляються до варіанту «звичайний сусід із нейтральними відносинами» – 19% (при загальному показнику 14%). Старше покоління (55 років і старше), навпаки, рідко обирає нейтралітет – лише 9% (при загальному показнику 14%), натомість дещо частіше зупиняючись на оцінці «непередбачуваний та складний сусід» – 41% (при загальному показнику 38%).

Регіональна специфіка – географічна карта думок зафіксувала серйозні розбіжності між макрорегіонами. На Сході та в Центрі значно частіше звучить критична оцінка «непередбачуваний та складний сусід» – відповідно 44% та 43% (при загальному показнику 38%). Схід також демонструє найменшу віру у прагматичне партнерство – варіант «стратегічний партнер» там набрав мінімальні 17% (при загальному показнику 27%), проте опитані зі Сходу частіше бачать у сусідній країні «економічного та політичного конкурента» – 24% (при загальному показнику 18%).

Столиця та Південь, навпаки, демонструють найвищий рівень прагматизму: сприйняття Польщі як «стратегічного партнера» в Києві становить 36%, на Півдні – 35% (при загальному показнику 27%), а кияни додатково виділяються високим рівнем оцінки «економічний та політичний конкурент» – 23% (при загальному показнику 18%). Західний регіон виявився лідером в оцінці «звичайний сусід» – 19% (при загальному показнику 14%), але водночас там зафіксовано і найбільшу тривожність: варіант «прихований чи потенційний ворог» на Заході досяг максимальних 13% (при загальному показнику 9%). Крім того, на Півночі зафіксовано аномальну частку тих, хто не визначився – варіант «важко відповісти» там вказали 20% опитаних (при загальному показнику 14%).

Аналіз результатів дослідження щодо подальшої стратегії України у відносинах із Польщею фіксує виражений суспільний запит на збалансований, раціональний та конструктивний підхід до розв’язання міждержавних суперечок. Найбільша частина респондентів (36%) висловилася за впровадження стратегії прагматичного діалогу, яка передбачає чітке розділення історичного минулого та реальної політики – ведення жорстких переговорів щодо економіки й оборони при одночасному пошуку взаємовигідних дипломатичних компромісів в історичній площині.

Водночас прихильники більш жорстких та радикальних дій розділилися на два табори: 15,5% опитаних підтримали дзеркальну стратегію симетричних відповідей, наполягаючи, що Україна не повинна вибачатися чи поступатися, а на будь-які недружні кроки Варшави МЗС має відповідати так само жорстко, тоді як 14,5% респондентів виступили за стратегію диверсифікації та переорієнтацію ключового партнерства на інших європейських союзників (Велику Британію, Німеччину, Францію) задля мінімізації залежності від Польщі як головного логістичного хабу. Менш популярними виявилися пасивні або повністю компромісні сценарії: лише 9% респондентів обрали стратегію заморожування конфлікту, пропонуючи тимчасово ігнорувати публічні демарші польських політиків і чекати на зміну кон’юнктури чи наступні вибори у Польщі, і лише 7% опитаних вважають за доцільне обрати стратегію безумовного компромісу, тобто йти на поступки в історичних та економічних темах заради збереження військово-політичного союзу. При цьому значна частина опитаних (18%) наразі не змогла визначити оптимальний вектор розвитку відносин та обрала варіант «важко відповісти».

Аналіз відповідей у різних групах виявив кілька відмінностей порівняно із загальними цифрами по країні:

Статеві особливості – чоловіки продемонстрували помітно вищу готовність до активних дій, обравши «стратегію прагматичного діалогу» у 41% випадків (при загальному показнику 36%). Жінки ж у цьому питанні виявилися обережнішими, підтримавши цей варіант рідше – 32% (при загальному показнику 36%), та водночас продемонстрували значно вищий рівень невизначеності: варіант «важко відповісти» серед них обрали 22% опитаних (при загальному показнику 18%).

Вікові розбіжності – група респондентів віком 30–44 роки виявила найменшу прихильність до збалансованого діалогу, обравши «стратегію прагматичного діалогу» лише у 28% випадків (при загальному показнику 36%), але саме в цій категорії зафіксовано пікову частку тих, хто вагається – варіант «важко відповісти» тут зріс до 25% (при загальному показнику 18%). Натомість старше покоління (55 років і старше) разом із молоддю (18–29 років) одностайно підтримало прагматичний діалог на рівні 41% та 40% відповідно (при загальному показнику 36%). Окремо виділилася зріла аудиторія віком 45–54 роки, яка найактивніше підтримала ідею економічного віддалення від сусіда – «стратегію диверсифікації» тут обрали 21% респондентів (при загальному показнику 14,5%).

Регіональна специфіка – головною аномалією географічного зрізу став Київ, де «стратегія прагматичного діалогу» отримала максимальну підтримку в 48% голосів (при загальному показнику 36%). Респонденти із Західного макрорегіону продемонстрували підвищений інтерес до зміни логістичних та політичних хабів – «стратегію диверсифікації» тут обрали 19% опитаних (при загальному показнику 14,5%). З іншого боку, на Півночі зафіксовано найменше бажання чекати – варіант «стратегія заморожування конфлікту» там набрав мінімальні 4% (при загальному показнику 9%), проте саме цей регіон виявився лідером за кількістю тих, кому не вдалося визначитися із вектором дій – варіант «важко відповісти» там вказали 24% респондентів (при загальному показнику 18%).

Нагадаємо, Орден Білого Орла, який повернув президент України Володимир Зеленський, передадуть до депозиту Бюро орденів і номінацій Канцелярії президента Польщі. На нашій інфографіці можна подивитися, що відомо про найвищі нагороди України та Польщі – звання «Герой України» та Орден Білого Орла.

Тим часом у Міноборони Польщі заявили, що Варшава не погодиться на вступ України до ЄС, якщо Київ не припинить вшанування низки історичних діячів, зокрема, лідера ОУН Степана Бандери. Крім того, негативно сприйняли у Польщі й ідею Зеленського про стоворення в Україні національного пантеону. Законопроєкт вже ухвалила Рада. Ми розповідали, що таке Український національний пантеон і кого там вшановуватимуть.

Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».

Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.