Результати соцопитування на тeму «Демографія, міграційні наміри, освіта та мобільність»

«Слово і діло» публікує результати четвертої хвилі онлайн-опитування про демографію, міграційні наміри, освіту та мобільність українців, ставлення до конфлікту між Україною та Польщею, оцінку діяльності військових підрозділів та командувачів, про громаду, та інфраструктуру, ринок праці, технології, медіаспоживання та психоемоційний стан, а також переговорний трек і параметри мирної угоди. Перша частина, присвячена демографії, міграційним намірам, оцінці якості освіти та мобільності українських жінок, – представлена нижче. Дослідження ініційоване аналітичним порталом «Слово і діло».

Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).

Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.

Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).

Терміни проведення польового етапу: 24-30 червня 2026 року.

Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.

Склад регіонів:

• Київ;
• Центр: Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська;
• ⁠Північ: Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська;
• ⁠Південь: Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська;
• ⁠Схід: Донецька, Харківська;
• ⁠Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька.

Основні результати дослідження: «Демографія, міграційні наміри, освіта та мобільність»

19% респондентів мають у родинах дитину/дітей старшого шкільного віку (учні 9–11 класів). Частки сімей із дітьми старшого шкільного віку жіночої статі (45,5%) та чоловічої статі (44%) майже однакові, 10,5% респондентів мають дітей старшого шкільного віку різної статі. Серед респондентів домінує установка на збереження людського капіталу всередині країни – 69% батьків учнів старших класів орієнтовані на навчання та проживання дітей в Україні. Сумарна частка тих, хто обирає міграційні треки із безповоротним виїздом за кордон чи вже вивіз дітей на постійне перебування туди, є відносно невисокою і становить 16%, тоді як тимчасові закордонні освітні сценарії з обов’язковим поверненням додому мають мінімальний запит – лише 3% (при 12% тих, хто ще не визначився).

Гендерний зріз виявив безпеково-мобілізаційний маркер у плануванні майбутнього підлітків. Родини з доньками демонструють кардинально вищу прив’язаність до України, ніж сім’ї із синами або дітьми різної статі – 79% проти 60% відповідно. Натомість у батьків хлопців зафіксовано суттєво вищий міграційний запит: намір виїхати на закордонне навчання без повернення в Україну тут декларують у понад три рази частіше, ніж у групі дівчат – 14% проти 4%. Крім того, саме батьки хлопців частіше перебувають у стані невизначеності щодо фінальних планів – 14% проти 8% серед тих, хто виховує дівчат.

Суспільна думка щодо спроможності вітчизняної системи освіти задовольнити вимоги майбутнього післявоєнного ринку праці перебуває у стані стійкого паритету з мінімальним ухилом у скепсис. Критичну позицію займають 39% опитаних, які вважають поточну якість навчання неконкурентною для післявоєнних потреб (при цьому помірні скептики становлять 27%, а радикальні – 12%). Майже ідентична частка респондентів (38%) налаштована оптимістично та вірить у конкурентоспроможність української освіти (25% оцінюють її як «скоріше» і 13% як «цілком» готову до майбутніх викликів). 23% респондентів утрималися від будь-яких прогнозів, обравши варіант «важко відповісти».

Аналіз мобільності українських жінок фіксує тотальне переважання практики відмови від поїздок на відпочинок за межі країни протягом останніх чотирьох років. Більшість респонденток (78%) не виїжджали на відпочинок за кордон протягом останніх чотирьох років. Натомість досвід закордонних подорожей із рекреаційною метою за цей період має лише кожна п’ята опитана жінка (22%). Серед тієї частини українських жінок, які все ж виїжджали на відпочинок за кордон протягом останніх чотирьох років (2022–2026 рр.), домінує практика рідкісних або спорадичних подорожей – сумарно 77% респонденток відвідували іноземні курорти лише епізодично. Зокрема, 39% респонденток обмежилися єдиною поїздкою за весь чотирирічний період, а 38% – виїжджали кілька разів. Системний характер закордонного відпочинку притаманний лише меншій групі жінок (23%), де стабільну щорічну мобільність декларують 16% опитаних, і лише незначна частка мандрівниць (7%) виїжджає на відпочинок за кордон регулярно – двічі на рік або частіше.

У структурі причин, що стримують українських жінок від закордонних рекреаційних поїздок, абсолютним і беззаперечним лідером є фінансовий фактор – на нього вказали дві третини опитаних (66%). Другий за значущістю рівень бар’єрів сформували внутрішні ціннісні переконання та сімейні обов’язки: по 17% респонденток відмовилися від поїздок через морально-етичні міркування (недоречність відпочинку під час війни) чи свідому перевагу внутрішнього туризму в Україні, а ще 16% були зв’язані необхідністю догляду за дітьми або літніми родичами. Менш вагомими, проте відчутними виявилися чинник солідарності з партнером або чоловіком, який не має права виїзду з країни (11%), та безпеково-логістичні труднощі закритого неба й важкої дороги (9%). Мінімальний вплив на обмеження мобільності мали брак часу через роботу чи волонтерство (5%) та офіційні заборони за місцем служби (2%).

Загальні результати дослідження: «Демографія, міграційні наміри, освіта та мобільність»

За результатами опитування зафіксовано, що у 19% респондентів у родинах є діти старшого шкільного віку (учні 9–11 класів). Натомість у більшості респондентів (81%) дітей цієї вікової категорії в сім’ях немає.

Розподіл за статтю дітей, учнів 9–11 класів, є відносно рівномірним. Частки сімей із дітьми старшого шкільного віку жіночої статі (45,5%) та чоловічої статі (44%) майже однакові. Крім того, 10,5% респондентів зазначили, що мають дітей старшого шкільного віку різної статі.

Серед усіх опитаних, які мають дітей старшого шкільного віку (учнів 9–11 класів), переважає орієнтація на те, що діти залишатимуться в Україні – 69% планують їхнє навчання та проживання в країни. Частка тих, хто розглядає міграційні сценарії, є значно меншою: 9% – планують виїзд дитини на навчання за кордон із наміром залишитися там, 7% – зазначили, що дитина вже перебуває за кордоном і планує там залишитися, а варіанти навчання чи перебування за кордоном із подальшим поверненням в Україну сумарно набирають лише 3%. Не визначилися з планами 12% респондентів.

При аналізі планів у розрізі статі дітей фіксується чітка відмінність: родини, які мають доньок, значно частіше орієнтовані на Україну, ніж родини з синами (або дітьми різної статі) – 79% проти 60% відповідно. Натомість у сім’ях із хлопцями суттєво вищий запит на виїзд за кордон. Зокрема, намір виїхати на навчання без повернення в Україну в групі хлопців/різностатевих дітей декларують у понад три рази частіше, ніж у групі дівчат (14% проти 4%). Також серед батьків хлопців зафіксовано вищий рівень невизначеності – 14% проти 8% серед батьків дівчат.

Розподіл відповідей за статтю респондентів показує, що жінки частіше планують, що їхні діти старшого шкільного віку будуть навчатися і залишатися в Україні, ніж чоловіки – 75% проти 61% відповідно. Чоловіки натомість частіше фіксують плани на еміграцію: намір виїхати на навчання без повернення декларують 13% чоловіків проти 7% жінок, а варіант, де дитина вже перебуває за кордоном і залишається там, обрали 11% чоловіків і лише 3% жінок.

Фінансовий стан родини також впливає на плани: чим вищий рівень доходу, тим нижча орієнтація на навчання та проживання дітей в Україні. У групі з доходом до 20 тис. грн на одного дорослого члена родини більшість (79%) планують, що їхні діти старшого шкільного віку залишатимуться та навчатимуться в Україні, тоді як серед респондентів із доходом 20–60 тис. грн та понад 60 тис. грн на одного дорослого члена родини цей показник падає до 57% та 55% відповідно.

Натомість більш забезпечені родини частіше обирають закордонні траєкторії. Зокрема, у групі з доходом 20–60 тис. грн на одного дорослого члена родини фіксується найвищий намір виїхати на навчання за кордон без повернення (18% проти 7% у групі з нижчим доходом). А в найзаможнішій групі (понад 60 тис. грн на одного дорослого члена родини) зафіксовано найвищу частку дітей, які вже перебувають за кордоном і не планують повертатися (18%) або перебувають за кордоном, але планують повернутися в Україну після навчання (9%).

Думки респондентів щодо відповідності поточного рівня і якості української освіти потребам післявоєнного ринку праці розділилися майже порівну, з незначною перевагою критичних оцінок. Сумарно 39% опитаних вважають поточний рівень і якість освіти неконкурентними для потреб післявоєнного ринку праці (з них 27% схиляються до варіанта «скоріше неконкурентні», а 12% налаштовані абсолютно скептично). Натомість позитивно оцінюють конкурентність української освіти для потреб післявоєнного ринку праці 38% респондентів (із яких 25% опитаних відповіли «скоріше конкурентні», а 13% – «цілком конкурентні»). Також фіксується високий рівень невизначеності щодо цього питання – майже кожен четвертий опитаний (23%) не зміг дати оцінку та обрав варіант «важко відповісти».

Аналіз статевих та вікових розподілів фіксує низку відмінностей у ставленні респондентів щодо оцінки конкурентності поточного рівня і якості освіти в Україні для потреб післявоєнного ринку праці:

Статеві особливості – серед чоловіків зафіксовано вищий рівень скепсису: частка тих, хто вважає українську освіту абсолютно чи скоріше неконкурентною для потреб післявоєнного ринку праці, становить 45%, натомість серед жінок ці відповіді сумарно набрали 33%. Також серед жінок спостерігається вищий рівень невизначеності – варіант «важко відповісти» обрали 28%, тоді як серед чоловіків цей показник становить 18%.

Вікові розбіжності – наймолодша група (18–29 років) демонструє помітно вищий оптимізм в оцінці конкурентності поточного рівня і якості освіти в Україні: сумарно 47% вважають її цілком або скоріше конкурентною для потреб післявоєнного ринку праці (при загальному показнику 38%), тоді як скоріше або абсолютно неконкурентною її назвали 31% (при загальному показнику 39%). Також частіше про конкурентність української освіти для потреб післявоєнного ринку праці говорять респонденти віком 45–54 роки – сумарно 45%. Оцінки опитаних віком 30–44 роки загалом тримаються в межах середніх трендів. Найбільш критичною виявилася найстарша група (55 років і старше): тут поточний рівень і якість освіти вважають цілком або скоріше конкурентними лише 30% опитаних. Крім того, серед старшого покоління зафіксовано вищий рівень невизначеності – 28% відповіли «важко відповісти» (при загальному показнику 23%).

Опитування показало, що переважна більшість опитаних жінок не виїжджали на відпочинок за кордон протягом останніх чотирьох років (у період із 2022 по 2026 рік) – таку відповідь дали 78% респонденток. Натомість досвід закордонних поїздок із метою відпочинку за цей час має лише кожна п’ята опитана – варіант «так, виїжджала» зазначили 22% жінок.

Аналіз відмінностей щодо досвіду виїзду жінок на відпочинок за кордон протягом останніх чотирьох років (2022–2026 рр.) залежно від віку респонденток та регіону їхнього проживання фіксує такі особливості:

Вікові особливості – загалом досвід закордонних поїздок є відносно рівномірним серед різних поколінь. Єдина помітна розбіжність фіксується серед наймолодшої групи (18–29 років): вони дещо рідше виїжджали на відпочинок за кордон – лише 17% мають такий досвід (при загальному показнику серед жінок 22%).

Регіональна специфіка – тут зафіксовано найсильніші розбіжності. Абсолютним лідером за рівнем мобільності є Київ, де половина опитаних жінок (50%) виїжджали на відпочинок за кордон протягом останніх чотирьох років (що на 28% вище за загальний показник). Також вищий за середній рівень закордонного відпочинку фіксується на Заході (28%). Натомість найменш мобільними виявилися респондентки в Центральному регіоні – лише 12% із них відпочивали за кордоном протягом останніх чотирьох років (2022–2026 рр.), а частка тих, хто не виїжджав, є тут найвищою і становить 88% (при загальному показнику 78%). Також низькі показники поїздок на відпочинок за кордон протягом останніх чотирьох років (2022–2026 рр.) демонструють жінки на Сході (16%) та Півночі (18%).

Аналіз відмінностей щодо досвіду виїзду на відпочинок за кордон протягом останніх чотирьох років (2022–2026 рр.) залежно від матеріального статку респонденток фіксує таке:

Група з доходом до 20 тис. грн на одного дорослого члена родини – ця категорія опитаних жінок є наймасовішою і загалом повторює загальноукраїнський тренд із дещо нижчими показниками поїздок. Тут переважна більшість (80%) не виїжджали на відпочинок за кордон протягом останніх чотирьох років, а досвід таких подорожей мають лише 20% респонденток.

Групи з вищим доходом (20–60 тис. грн та понад 60 тис. грн) – категорії опитаних з вищим рівнем доходу демонструють суттєво вищий і майже однаковий рівень мобільності. Серед жінок із доходом 20–60 тис. грн досвід закордонного відпочинку мають 36%, а в найзаможнішій групі (понад 60 тис. грн) – 33% (при загальному показнику 22%). Частка тих, хто не виїжджав, у цих групах опускається до 64% та 67% відповідно.

Категорія «Важко відповісти» – респондентки, які не вказали свій дохід, виявилися найменш мобільними: серед них лише 10% виїжджали на відпочинок за кордон протягом останніх чотирьох років (2022–2026 рр.), тоді як 90% не мали такого досвіду.

Серед опитаних жінок, які мають досвід закордонного відпочинку протягом останніх чотирьох років, абсолютна більшість подорожували один або кілька разів за останні чотири роки – сумарно таку практику декларують 77% респонденток. Зокрема, 39% опитаних виїжджали за кордон лише один раз за весь чотирирічний період, а ще 38% респонденток зазначили, що робили це «кілька разів». Натомість регулярний або системний характер поїздок притаманний меншій частині опитаних жінок – сумарно 23%. Із них досить часто (стабільно раз на рік) відпочивали за кордоном 16% респонденток, і лише 7% опитаних жінок продемонстрували найвищу інтенсивність мобільності, виїжджаючи регулярно – двічі на рік або частіше.

Аналіз причин, через які опитані жінки не виїжджали на відпочинок за кордон протягом останніх чотирьох років, свідчить про абсолютне домінування фінансового чинника. Дві третини респонденток (66%) зазначили, що не подорожували саме з фінансових причин.

Другу за вагомістю позицію у структурі причин відмови від поїздок за кордон на відпочинок протягом останніх чотирьох років розділили внутрішні переконання: по 17% опитаних вказали на морально-етичні міркування (вважають такий відпочинок під час війни недоречним) та на відсутність потреби у закордонних поїздках через перевагу, яку вони надають відпочинку в Україні. Подібну вагу мають і сімейні обставини – на необхідність догляду за дітьми або літніми родичами послалися 16% респонденток.

Чинник солідарності з партнером або чоловіком, який має заборону на виїзд, зупинив від подорожі 11% опитаних жінок (вони не хотіли їхати без нього). Безпекові чи логістичні труднощі (закрите небо, важка дорога чи страх застрягти за кордоном) виступили бар’єром для 9% респонденток. Найменший вплив мали брак часу через роботу чи волонтерство (5%) та офіційні обмеження за місцем служби чи роботи (2%).

Аналіз відмінностей щодо причин відмови від закордонного відпочинку протягом останніх чотирьох років залежно від віку респонденток та регіону їхнього проживання фіксує кілька розбіжностей:

Молодь та солідарність із партнером – для наймолодшої групи опитаних (18–29 років) ключовим специфічним бар’єром виступає заборона на виїзд чоловікам. Кожна четверта молода респондентка (25%) зазначила, що не поїхала, бо не хотіла відпочивати без свого партнера (при загальному показнику 11%). Фінансова причина, яка посідає перше місце і серед молоді, в цілому зазначається респондентками віком 18–29 років рідше, ніж опитаними жінками в інших вікових групах (54% проти загального показника 66%). Крім того, молодь значно рідше за інші покоління посилається на морально-етичні обмеження – лише 11% порівняно з 22% серед старшої вікової групи (55 років і старше). Також молоді опитані частіше зазначали безпекові чи логістичні труднощі (16% проти 9% загалом).

Моральний чинник та фінансовий тиск у регіонах – найвищий рівень морально-етичних обмежень («недоречно під час війни») зафіксовано серед респонденток із Києва (30%) та Півдня (26%), тоді як у Центрі цей показник падає до 11% (при загальному показнику 17%). Водночас Південний регіон демонструє й найбільший фінансовий тиск: саме тут фіксується абсолютний максимум відповідей про неможливість поїздки через брак грошей – 74% (при загальному показнику 66%). Натомість у Києві фінансова причина є найменш гострою і становить 52%.

Сімейні обставини на Сході та Півночі – респондентки зі Сходу значно частіше за інших змушені залишатися вдома через необхідність догляду за дітьми чи літніми родичами – 24% (при загальному показнику 16%). А от у опитаних із Півночі цей показник є низький і становить 8%. Зате опитані у північних та центральних областях частіше декларують, що просто не мають такої потреби й віддають перевагу відпочинку в Україні – 22% та 23% відповідно (при загальному показнику 17%).

Нагадаємо, з 1 вересня 2027 року українські школярі після 9 класу зможуть обирати професійний або академічний напрям навчання. Міністерство освіти затвердило 10 профілів підготовки, серед яких ІТ та медицина.

Крім того, торік Україна розпочала експеримент у рамках підготовки до 12-річної шкільної освіти, готуючи до визнання українських атестатів у Європі. Повний перехід планується у 2027 році. Детальніше про реформу можна дізнатися на нашій інфографіці.

Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».

Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.