30-річчя Незалежності України – добра нагода проаналізувати зовнішньополітичну суб’єктність нашої держави.
Враховуючи всі обставини, в яких опинилася Україна, цілком логічним виглядає курс на євроінтеграцію та набуття членства в НАТО. Ще в лютому 2019-го Верховна рада 334 голосами ухвалила закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)», яким закріплюється незворотність стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства в ЄС та в НАТО.
Більше того, відповідно до найактуальніших даних соціологічних досліджень, більшість українців також вважають ці зовнішньополітичні вектори домінувальними. Згідно із соціологічним дослідженням Соціологічної групи «Рейтинг» (з 20 липня по 9 серпня 2021 року), за вступ в ЄС виступають 64%, у НАТО – 54% опитаних.
При цьому, як свідчать останні події, ані в НАТО, ані в ЄС – Україну не надто чекають, хоч і всіляко заохочують. Як наша держава має поводитися у цій ситуації, та якою має бути найбільш виграшна стратегія поведінки?
ЄС, НАТО та США
Нещодавні оцінки президентки Естонії Керсті Кальюлайд щодо можливого вступу України до ЄС щонайменше у перспективі 20 років викликали серйозну дискусію в українських соцмережах. І експерти, і політики вказують на дещо завищені вимоги до України, хоча естонська лідерка апелювала до цілком реальних кейсів із недореформованою судовою системою та проявами корупції в Україні. Мовляв, наша держава поступово виконує пункти Угоди про асоціацію і ось вже 7-й рік залишається непохитною у своєму прагненні вступити до ЄС.
Візит Зеленського в Німеччину: що відомо про переговори з Меркель і ЛашетомВолодимир Зеленський увечері 12 липня зустрінеться з канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Що відомо про переговори.
Утім, вступ до Європейського Союзу – заповітна мрія не лише для України. Враховуючи внутрішні проблеми ЄС, а до того ж – і непросте геополітичне становище України – у найближчій перспективі про європейське «розширення на схід» варто забути.
Така ж сама історія і зі вступом до НАТО: ні у 2008-му, ні у 2021-му Україна суттєво не наблизилася до членства у цій організації. Хоча, безумовно, із початком російської агресії активно триває реформа в українській армії, й наша країна активно співпрацює із країнами-членами НАТО й із самим Альянсом.
Останні події із можливим запуском «Північного потоку-2» виявили слабкі місця й у відносинах між Україною, Німеччиною та США. Ба, більше: потребує перезапуску уся система безпекових гарантій, які держави-підписанти Будапештського меморандуму надавали Україні в обмін на статус без’ядерної держави.
Найближчі сусіди
З двома країнами-сусідками із колишнього СРСР – Росією та Білоруссю – Україна має суттєві розбіжності і навіть протистояння. Останні події у Білорусі свідчать, що тамтешній самопроголошений президент намагається будь-що зачепитися за свою владу, і навіть готовий до повної інкорпорації із Росією.
Україна розгорнеться на Схід, якщо Захід продовжить здавати інтереси України – АрестовичПоворот політики України на Схід передбачає вибудовування відносин з Китаєм, В'єтнамом, Туреччиною, Об'єднаними Арабськими Еміратами, Катаром та іншими країнами
Росія останнім часом, незважаючи на санкції, продовжує потужний дипломатичний та військовий тиск на Україну. В Кремлі частенько наголошують на можливості прямої збройної агресії стосовно України. А саміт Кримської платформи став ще одним свідченням того, наскільки ворожою є політика Росії стосовно України.
Тим не менш, в останні роки Україні вдалося налагодити добрі відносини із іншими сусідами, попри низку суперечностей. І Польща, і Угорщина, і Румунія з Молдовою – залишаються прогнозованими державами, орієнтованими на співпрацю. Досі не вирішене проблемне питання із існування так званої «Придністровської Молдавської Республіки»: цей «заморожений» конфлікт створює напруженість і для суверенітету Молдови, і для безпеки України.
Нещодавно з боку західних сусідів на законодавчо закріплену ініціативу обов’язкового викладання українською у середній школі, різко відреагували в Угорщині та Румунії. Дуже непросто вдалося вгамувати пристрасті у відносинах із Польщею e 2017-2018-роках на тлі суттєвих розбіжностей щодо питань історичної пам’яті та знаходження порозуміння з боку обох країн.
Із перспективою у 10 років
Претензії сусідніх держав передусім мають дуже просте походження: Україна з часу набуття незалежності нарешті заявила про свою суб’єктність у державній політиці. І це неабияк зачепило усіх, хто мав власні плани і бачення реалізації внутрішньої української політики в контексті інтересів інших держав.
Німеччина не закриє «Північний потік-2», навіть якщо РФ застосує його проти України – ЗМІУ Німеччині політика лояльності до Росії збережеться навіть після відходу Меркель, оскільки ПП-2 підтримують майже всі німецькі політичні сили
У Кремлі загалом не розглядають Україну як самостійну державу й весь час наголошують на її «штучному» походженні. Крім того, в руках у Росії важливі важелі впливу на українську геополітичну суб’єктність – тимчасово окуповані території Донбасу та Криму.
Звісно, єдино правильного рецепту, як налагодити відносини із сусідами, зберігши власні інтереси, немає. Доведеться діяти одразу на кількох фронтах: захищати свої кордони від прямої військової агресії, реформувати відносини всередині суспільства на всіх рівнях, і вибудовувати грамотну зовнішню політику із державами, з якими на даному етапі можливий конструктивний діалог.
Наразі Україна за своїм геополітичним позиціонуванням могла б орієнтуватися на ще одну потужну державу у регіоні – Туреччину. Цій державі, незважаючи на непросту історію, вдалося за останні 30 років значно поліпшити свої економічні потужності, Туреччина є членом НАТО і, водночас, багаторічним кандидатом на вступ до ЄС. Туреччині, незважаючи на низку конфліктів, вдалося розвинути армію та здобути геополітичну вагу у чорноморському та близькосхідному регіонах. Цій державі вдалося налагодити дуже конструктивне позиціонування і з ЄС, і зі США, і з Росією та іншими державами-сусідками. Найімовірніше, Україна в найближчі 10-15 років, з багатьма застереженнями, може піти шляхом Туреччини. А може створити і власний унікальний кейс геополітичного позиціонування в усьому східноєвропейському регіоні.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»