Накопичити без держави: коли завершиться пенсійна реформа в Україні

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Процес запровадження пенсійної реформи в Україні знову забуксував. Цього разу стримувальним фактором є не стільки сам механізм запровадження накопичувальної пенсійної системи, скільки розуміння відсутності достатніх важелів у держави для забезпечення тривалих гарантій збереження пенсійних відрахувань громадян.

Здається, і в уряді, і у парламенті дійшли лише до одного спільного знаменника – солідарна система пенсійного забезпечення веде до колапсу всієї системи соціального забезпечення літніх громадян. А от у питанні, як саме запроваджувати накопичувальну пенсійну систему – тривають дискусії. Існує думка, що обов’язковість накопичувальних пенсійних відрахувань буде змушувати і роботодавців, і працівників оминати правила офіційного працевлаштування, й сприятиме негативним явищам «тіньової» економіки.

З іншого боку – держава сама не може гарантувати надійність і диверсифікованість у зростанні накопичень громадян. По-перше, для цього поки що бракує інвестиційних інструментів та професійних «гравців» на ринку. По-друге, українській економіці бракує міцності та прогнозованості – особливо, коли мова йде про рівень інфляції.

Чи є альтернатива запровадженню обов’язкового пенсійного накопичення?

Таємниці солідарної системи

Вважається, що від солідарної системи пенсійного забезпечення Україні потрібно поступово відмовлятися на користь обов’язкової накопичувальної системи, або так званої «змішаної» системі пенсійного забезпечення – коли кожен громадянин, крім обов’язкових накопичень, може розробити та запровадити власну інвестиційну стратегію пенсійних накопичень й зберігати їх у страхових чи інших інвестфондах.

Пенсійна реформа: як відбуватиметься сплата внесків за накопичувальною системоюПерехід на накопичувальну пенсійну систему буде супроводжуватися тим, що державні й приватні фонди деякий час працюватимуть одночасно, вважає експерт.

Проте слід відзначити і не завжди виправдані страхи щодо користування солідарною системою. Адже головне зауваження до її подальшого функціонування – демографічні зміни у структурі українського населення. Працездатного населення дедалі меншає, тоді як кількість пенсіонерів – зростає. Не сприяє покращенню ситуацій низький рівень народжуваності. Тож для подальшої підтримки солідарної системи потрібно постійно збільшувати податкове навантаження на громадян, які працюють.

Проте в багатьох розвинених країнах досі не відмовилися від солідарної системи. Як їм вдалося налагодити її функціонування?

По-перше, за рахунок покращення системи охорони здоров’я та підвищення рівня загального здоров’я громадян. Тож в деяких країнах цілком припустимо підвищують вік виходу громадян на пенсію, мотивуючи це кращим піклуванням за здоров’ям і довшою тривалістю життя.

По-друге, це, звісно, вищі податки та низький рівень «тінізації» економіки. Це дозволяє і більше збирати до Пенсійного фонду, і розподіляти значно більші суми на пенсії. При цьому, самі громадяни можуть добровільно користуватися й іншими продуктами довгострокового накопичення.

По-третє, ефективно організована система міграційної політики: якщо своїх «працівників» не вистачає, замінити їх можуть мігранти, які так само будуть відраховувати пенсійні внески. Крім того, пенсійні податки за них можуть платити ще й роботодавці. Тож частково демографічні «прогалини» усуваються за рахунок мігрантів.

Виходить, солідарна система сама по собі не є абсолютно неприйнятною, втім в умовах українських економічних та політичних реалій поки що не здатна виконувати свою основну функцію – забезпечувати гідною пенсією громадян.

Накопичення примусове чи добровільне?

Що стосується самого запуску пенсійної реформи – то в даному питанні ні уряд, ні парламент поки що далеко не просунулися. Ще листопаді 2020-го у Верховній раді був зареєстрований урядовий законопроєкт №4408. Трохи згодом, у грудні 2020-го, в нього з’явилася альтернативна версія, авторами якого виступили семеро нардепів.

Накопичувальна пенсійна система: як депутати пропонують проводити реформуЗапровадити накопичувальне пенсійне забезпечення як додатковий елемент системи пропонують Третьякова і Струневич.

У лютому 2021-го глава парламентського комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова повідомила, що у Верховній раді працюють над ще одним законопроєктом – мовляв, він буде розглянутий та, ймовірно, проголосований до кінця 5-ї сесії парламенту принаймні у першому читанні. Законопроєкт №2683-3 був внесений у травні поточного року, проте вже на початку червня профільний комітет ухвалив рішення про його відхилення.

Загалом основна причина зволікання із запровадженням пенсійної реформи – відсутність довіри у суспільстві та нерозуміння самою владою, чи вдасться її втілити у життя. Цікаво, що окрім критиків пенсійної реформи у рядах опозиції, у провладному середовищі також вистачає скептиків щодо шляхів та достатньої кількості механізмів реалізації накопичувальної системи.

Так, із критикою підходів до пенсійної реформи виступала профільна міністерка соціальної політики Марина Лазебна. На її думку, з 2003 року в Україні намагалися побудувати трирівневу пенсійну систему європейського зразка, але зробити цього так і не вдалося через те, що держава не приділяє цьому питанню достатньої уваги.

Радник президента з економічних питань Олег Устенко також вважає передчасною ініціативу із запровадженням обов'язкової накопичувальної пенсійної системи. Передусім через те, що і наймані працівники, і роботодавці нададуть перевагу «тіньовому» працевлаштуванню, що знову ж таки збільшить тиск на тих, хто сумлінно сплачує податки і ще більше поставить під загрозу існування солідарної системи.

Тож найбільш реальний вихід – створення добровільного рівня пенсійної системи, коли кожен громадянин самотужки вирішуватиме, куди, як, і скільки йому вкладати для отримання власної пенсії.

Щоправда, в даному питанні є кілька критичних ризиків. По-перше, в Україні досі не створена, або лише зароджується якісна інфраструктура інструментів, куди можна інвестувати кошти на довготривалу перспективу. Це і питання розвитку фондового ринку, і можливості вкладень у нерухомість, і допуск на внутрішній ринок надійних найвідоміших у світі пенсійних фондів.

По-друге, для прийняття рішення, куди найкраще вкладати кошти, щоб забезпечити собі гідну старість – українці повинні будуть неабияк підвищити рівень фінансової грамотності. Вочевидь, держава має заздалегідь попіклуватися і щодо цього питання.

А поки що запуск пенсійної реформи, швидше за все, буде знову відкладений на 2022-2023 роки. А поки що лише деякі з нових елементів реформи можуть бути частково запущені на початку наступного року.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»


Підписуйтесь на наш аккаунт в Telegram, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Поділитися:
АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО
Підпишіться на наш канал